Джерело: Ірина Ромалійська, для Крым.Реалии
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба взяв участь у Всесвітньому економічному форумі в Давосі, де провів багато зустрічей із керівниками держав, з бізнесом різних країн, з дипломатами та активістами, зокрема й за зачиненими дверима. Після них у своєму відеозверненні до українців Кулеба заявив: «Від деяких чув наративи, які нав’язує Росія». Таких наративів, за версією міністра закордонних справ, є чотири, пише телеканал Настоящее Время (створений компанією RFE/RL за участю Голосу Америки).
В ефірі «Настоящего Времени» їх прокоментував Олександр Хара, український дипломат, експерт «Центру оборонних стратегій».
– Перший наратив полягає у тому, що Україна даремно чинить опір, бо її все одно Захід покине напризволяще, тому не варто Україні на щось сподіватися. Як би ви на таке відповідали?
– Одна з причин, чому зірвало дах фюрера «русского мира» – це той хаотичний вихід Сполучених Штатів з Афганістану, який ми спостерігали у 2020 році. У Кремлі подумали: «Ну ось він, кінець Америки, Сполучені Штати вже не є єдиною наддержавою, гегемоном, і, відповідно, можна робити, що забажаєш». Тому Афганістан, якщо ви пам’ятаєте, останніми днями перед війною дуже часто згадувався, що це буде такий самий крах, американці покинуть українців і таке інше. Тому цей наратив ніби зрозумілий і пов’язаний із падінням могутності колективного Заходу і, насамперед, Сполучених Штатів. Звісно, це хибний наратив.
Для Байдена перемога в українському питанні буде «зовнішньополітичною спадщиною». За великим рахунком, ця адміністрація спочатку не збиралася надто займатися Україною. Але сама Росія привернула до себе увагу Сполучених Штатів. Згадайте, що минулого року навесні маневри на наших кордонах фактично підштовхнули Байдена до низки зустрічей. Спочатку відеоконференція, потім саміт був, який ні до чого не призвів. Вже у вересні-листопаді американська розвідка мала плани маленької переможної війни фюрера «русского мира» проти України, і США намагалися призупинити ці плани, сказати, що це буде не дуже на користь Росії. Не вийшло.
Зараз Байден сказав, що ця людина не повинна залишатися при владі. Міністр оборони Остін сказав, що українці вірять у перемогу, віримо у неї і ми. Вже проведено два засідання так званої групи «Рамштайн». Понад 40 держав, які нам постачаю чи збираються постачати зброю. Підписано лендліз та виділено фактично 40 мільярдів доларів на те, щоб Україна виграла у цій війні, а не просто на певних умовах вистояла. Усі ці речі показують, що Сполучені Штати не збираються нас кидати принаймні до 2024 року, коли теоретично до влади може прийти пан Трамп. Британія не збирається цього робити. Балтійські держави, Польща, Румунія, які пам’ятають росіян та російську окупацію ще за часів імперії, теж не збираються цього робити. Низка інших країн. Ви, напевно, бачили фотографію очільниці уряду Фінляндії, яка була в Бородянці, та жах у її очах. Тому такий наратив ніби є, але він точно не має під собою підстав.
– Другий наратив, який, за словами Кулеби, націлений на Африку, Близький Схід та Азію: «Україна відвернула на себе увагу світу від вирішення інших проблем. У світі багато війн, багато горя та біди, і Захід, замість того, щоб допомагати вирішувати всі проблеми та однаково ставитися до всіх країн і народів, зосередився на допомозі Україні. У такий спосіб росіяни намагаються підбурювати Африку, підбурювати Близький Схід, частково Азію». Кулеба говорить про те, що з цим наративом потрібно добре працювати, тому що «ця схема заходить». У яких країнах поширена ця думка? Як із цим можна працювати?
– На жаль, Україна не має стільки ресурсів на пропаганду та підривну діяльність у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Такі наративи можуть бути успішними. Ліві, і на Заході зокрема, вважають Сполучені Штати такою імперією. Коли йдеться про підтримку України, одразу згадують російські наративи про те, що тут нацисти, незаконне захоплення влади тощо. І тому кажуть: «Це імперія, яка вторглася до Іраку просто без жодних підстав, займалася у 60-70 роках минулого століття зміною режимів в Латинській Америці тощо. Ось вона просто веде свою приховану війну проти Росії, тож навіщо підтримувати?» Тобто такий наратив є і він дієвий щодо Африки, коли Росія блокує чорноморські порти України, і Україна не може експортувати зерно. Президент Росії буквально сьогодні розмовляв із прем’єр-міністром Італії, коли казав: «Ми хочемо все експортувати, але запровадження санкцій – це нечесна конкуренція. Потрібно скасувати санкції, і тоді хлібчик буде, і не буде цієї кризи».
– І, власне, ви згадали той самий третій наратив, про який говорив Кулеба: «Третій наратив Росії полягає в тому, що єдина причина того, що у світі розгортається продовольча криза – це санкції, які було накладено на Росію. Зніміть із нас санкції, ми одразу знімемо блокаду з українських портів. Українське зерно, олія, кукурудза потраплять на світовий ринок». І четвертий наратив: «Навіщо Україна так відчайдушно пручається, завдаючи таких невимовних страждань своєму власному народу та своїй країні? Якщо війна настільки важка, якщо все настільки важко, то слід сідати і домовлятися, треба домовлятися з Росією, якою б не була ціна цих домовленостей». Що ви відповісте на це?
– Хтось із українських істориків сказав таку річ: «Коли УНР програла більшовикам і фактично зникла як незалежна українська держава на початку XX століття, через буквально кілька років ті, хто програв, почали їсти своїх дітей». Штучний голод 1932-1933 років, який ми вважаємо геноцидом українського народу з боку більшовиків, був результатом того, що ми тоді були не здатні утримати свою державність.
Джерело: Ірина Ромалійська, для Крым.Реалии
