Сербські ЗМІ про агресію Росії проти України

Аналіз контенту сербських ЗМІ в період після початку повномасштабної російської агресії проти України в лютому 2022 року дозволяє зробити висновок, що через прихильні до Росії або відверто проросійські наративи в інформаційному просторі, ЗМІ, адресоване сербському суспільству, принаймні частково відрізняється від того, яке можна побачити в пресі та телебаченні більшості європейських країн, де чітко вказується на неспровокований, агресивний та протиправний характер дій Росії проти України. Зазначену специфіку помітила Європейська комісія, яка в жовтні 2022 року заявила, що «[…] частина сербських ЗМІ була залучена до відкритої та проросійської дезінформаційної кампанії».

Ця думка підтверджується дослідженнями, проведеними сербськими журналістами, що займаються явищем дезінформації в засобах масової інформації. Їх аналіз охопив 4 тис. статей про війну в Україні, які з’явилися в різних популярних сербських газетах у період з лютого по липень 2022 року. У результаті дослідження 61% текстів було визнано нейтральними (тобто ті, автори яких «не підтримали жодної сторони»), а 39 % статей визнано упередженими та суб’єктивними. В останній групі переважали статті з проросійським, антизахідним і антиукраїнським змістом (66%), і їх було вдвічі більше, ніж статей з антиросійським, прозахідним і проукраїнським змістом (26%).

Домінуючий медійний меседж: від нейтрального до проросійського наративу

Існує маса аргументів, аби стверджувати, що політика декларованого – і, за деякими думками: неоднозначного – нейтралітету сербської влади щодо російської агресії проти України відображена у змісті інформаційного переказу, представленого сербськими суспільними мовниками. Цей переказ можна вважати описовим, збалансованим, фактографічним, більш-менш симетричним і специфічно нейтральним. У ньому подано позиції обох сторін та різноманітні – не завжди об’єктивні та виправдані – думки та наративи щодо війни, але часто бракує глибоких роздумів про очевидний, протиправний характер російської агресії та військових злочинів російської армії в Україні.

У свою чергу, контент, представлений проурядовими, популярними приватними ЗМІ, що формують інформаційний меседж, який щодня потрапляє до багатьох жителів Сербії, можна вважати явно вибірковим, сприятливим для російських наративів або відверто проросійським. Звітуючи про події в Україні, ці ЗМІ часто подають зманіпульовані та неправдиві, а іноді й явно абсурдні заяви російської сторони.

Популярні медіа, які «дружать» із владою, висвітлюють тему російської агресії проти України найчастіше не об’єктивно, однак, ідучи назустріч поточним потребам сербських керівників, які, з одного боку, прагнуть зберігають офіційний нейтралітет щодо війни у ​​Східній Європі, а з іншого боку, повністю усвідомлюють проросійські симпатії в сербському суспільстві.

Last but not least, у Сербії також є ЗМІ, які висвітлюють конфлікт на Сході так само, як і більшість європейських мовників (наприклад, щоденна газета Danas і телевізійні станції N1 і Nova S), але їхній соціальний вплив обмежений. Останніми місяцями ці ЗМІ приділяли багато уваги кризі біженців, часто трагічному становищу українського населення, жертвам російської агресії та масштабам руйнувань в Україні.

Між нарацією та (дез)інформацією

Аналіз змісту переказу, оприлюдненого сербськими державними та приватними ЗМІ після початку відкритої агресії Росії проти України, дозволяє виділити низку технік і типів маніпуляції та наративних дискурсів, доброзичливо нейтральних або однозначно сприятливих російській стороні. До них зокрема належать:

• використання нейтральних термінів та евфемізмів щодо очевидної російської агресії проти України. Як наслідок, у домінуючих сербських ЗМІ мало заяв про агресію, однак – особливо в початковий період – з’являються заяви про «спеціальну військову операцію», «військове втручання» або «військові дії»;
• вибірковість щодо змісту, що полягає в не публікуванні інформацій та думок несприятливих для російської сторони (наприклад, щодо поразок і втрат російської армії та військових злочинів, вчинених росіянами в Україні), або переказ таких інформацій у короткій формі, позбавленій глибокого роздуму і аналізу. Ця вибірковість також полягає в тому, що основний зміст інформаційного повідомлення базується на російському наративі (тому цитуються новини, які подають російські ЗМІ, також цитуються заяви російських експертів і політиків), який доповнюється, для збереження «об’єктивності», побіжною інформацією стосовно позиції української сторони чи інших країн. Цей підхід помітний і в заголовках статей у пресі, які часто сформульовані в прихильному для російської сторони ключі;
• дублювання «перевернутих» російських наративів щодо умов та причин сьогоднішньої війни. В сербських ЗМІ можна знайти думки, які раціоналізують і виправдовують політику Росії щодо України. Тож пишеться чи аргументується про: військове втручання для захисту населення Донбасу, яке перебуває під загрозою; оборонні дії Росії, яка була спровокована та втягнута у війну через агресивну політику Заходу та НАТО; необґрунтовану антиросійську істерію на Заході; наявність на території України лабораторій з виробництва біологічної зброї, що загрожує безпеці Росії; свідоме «підштовхування» України до війни, ворожими по відношенню до Росії, західними державами; геополітичне суперництво між Заходом і Росією, що є справжньою причиною та підґрунтям війни в Україні; війну, яку веде Росія проти НАТО тощо. Таким чином, цей зміст зводиться до прихованого чи явного твердження, що справжнім агресором є Захід і НАТО, а Росія – жертвою;
• цитування російських пропагандистських тез про Україну та українців. У сербських ЗМІ з’являються заяви про: переслідування росіян владою в Києві; популярність екстремістських та неонацистських ідей в українському суспільстві; військові злочини, вчинені «українськими нацистами» проти російського населення Донбасу; «вимушену військову операцію Збройних Сил РФ проти натовсько-нацистського режиму в Україні»; «режим розпалювачів війни в Україні»; «неофашистів»; «денацифікацію»; або необхідність звільнення України від «режиму» в Києві. Подібні заяви являють собою кальку вкрай антиукраїнського пропагандистського наративу, представленого російською владою і ЗМІ. Цитується також заяви президента Росії Владіміра Путіна, які ставлять під сумнів державність України;
• замовчування, релятивізація або ставлення під сумнів російських військових злочинів, скоєних в Україні. У переказах деяких сербських ЗМІ з’являлись думки та наративи, які: оминали очевидний, незаконний та антицивілізаційний вимір російської агресії проти України; створювали необґрунтовану атмосферу двозначності щодо російських військових злочинів («сценарій Рачак — росіяни стверджують, що українські спецслужби інсценували вбивство мирних жителів»); чи ставили під сумнів очевидні злочини російської армії в Україні. Таким чином, писали про злочини, які «нібито» вчинили російські військові («ймовірний злочин»), або цитували позицію Росії про провокації, організовані українською стороною («режисована бійня») з метою дискредитації Росії. Мало місця присвячено теж стражданням українського населення, демонструючи в цьому відношенні незбагненну відсутність співчуття для жертв російської агресії;
• зосередження наративу на перебільшених чи видуманих військових успіхах російської армії, що призводить до неповного чи неправдивого уявлення про реальну ситуацію на фронті («Росіяни окупували Україну за один день»; «Росіяни за один день дійшли до Києва!»; «Росіяни прорвали фронт під Горлівкою, ключова перемога путінської армії?!»). Подібним чином була представлена ​​російська армія, яка в перспективі деяких сербських ЗМІ була потужною, добре організованою, сучасною та ефективною військовою структурою, яка завдавала ефективних і «високоточних» ударів лише по військових об’єктах противника;
• неодноразова публікація сербськими таблоїдами відповідно підібраних фотографій президента Росії Владіміра Путіна, які доповнюють статті про війну на Сході. Ці фотографії, часто розміщені на першій сторінці газети, у поєднанні з привабливими заголовками та проросійськими наративами, створили своєрідне підсвідоме повідомлення, натякаючи на те, що Путін є могутньою та домінуючою фігурою, сильним і розважливим лідером, який ефективно протистоїть конфронтаційній політиці Заходу та традиційним захисником сербських інтересів у Косово.

Висновки

Контент сербських ЗМІ щодо агресії Росії проти України у багатьох випадках є суб’єктивним, антизахідним та проросійським. У популярних засобах масової інформації з’являються також поверхневі інформації, півправди, фейкові новини та теорії змови. Як наслідок, контент, представлений деякими сербськими ЗМІ, містить елементи дезінформації та пропаганди, які сприяють підтримці антизахідних і проросійських настроїв у сербському суспільстві та віддаляють Сербію від недвозначних, щодо російської агресії, європейських держав і суспільств.

Хоч, впродовж перших місяців, війна на сході Європи, безсумнівно, була однією з найважливіших тем, представлених у сербських ЗМІ, то пізніше – ймовірно, через складність у ставленні під сумнів російської агресії, шокуючі російські військові злочини і подальші поразки Збройних Сил РФ – інтерес сербських ЗМІ до теми війни в Україні помітно зменшився. Крім того, захоплення військовими успіхами Росії, яке спочатку з’являлося у деяких ЗМІ, замінено більш збалансованими наративами, з’являються навіть думки, які ставлять під сумнів боєздатність російської армії, і традиційний проросійський дискурс, хоча все ще помітний в сербських ЗМІ, принаймні частково пом’якшено.