Джерело: EU vs Disinfo
Прокремлівські ЗМІ повторюють і поширюють наративи Пекіна, які заперечують порушення прав людини стосовно уйгурського населення.
«Заповітні мрії можуть збутися тільки завдяки чесній праці! […] народ Сіньцзяну і все працьовите населення заслуговують на повагу усього світу», – заявила «Российская газета» невдовзі після Міжнародного дня праці. Ця газета – офіційне видання уряду Росії – скористалася цим приводом, щоб заявити про те, що заяви Заходу про примусову працю в Сіньцзяні «абсурдні» та спрямовані на підрив розвитку регіону.
Це лише найсвіжіший приклад того, як прокремлівські ЗМІ заперечують плачевний стан у сфері прав людини в Китаї на тлі зростання глобальної занепокоєності репресіями стосовно уйгурського населення в китайській провінції Сіньцзян.
Раніше цього року в статті агентства «РИА Новости» стверджувалося, що провінція є полем битви «глобальних кампаній брехні» проти Китаю, спрямованих на дискредитацію зимових Олімпійських ігор 2022 року в Пекіні. У минулому прокремлівські ЗМІ також безпідставно заявляли про те, що матеріали, які засуджують репресії проти уйгурів в Китаї, були перебільшенням і частиною «пропаганди», а «фейки» про рабську працю в Сіньцзяні спростували самі уйгури.
Схожі публікації, що применшують значимість порушень прав людини в Китаї або відкидають їх як відверту західну пропаганду, йдуть у фарватері офіційних наративів китайської влади і прагнуть надати їм більшого значення і флеру міжнародної легітимності.
Прихильність Кремля до китайської версії подій
Протягом багатьох років прокремлівська дезінформація намагалася представити універсальні права людини як «троянського коня Заходу», тобто як інструмент, який нібито використовується для відволікання уваги громадськості від внутрішніх проблем Заходу і усунення Росії як геополітичного гравця. Схожі заяви знаходять розуміння у певної аудиторії: раніше в цьому році Росія і Китай опублікували спільну заяву, в якій відображено їхнє спільне бачення світового порядку і відкидається нібито практиковане використання Заходом поняття «права людини» як приводу для втручання у внутрішні справи інших країн. Схожу «аргументацію» Пекін постійно використовував і раніше.
Все, що потрібно робити прокремлівським ЗМІ, щоб виправдати репресії проти уйгурів і атакувати Захід через санкції за порушення прав людини, – це лише транслювати офіційну позицію Пекіна. Прокремлівські ЗМІ, що публікують матеріали різними мовами, поширюють наративи китайських офіційних осіб, які заперечують будь-які звинувачення в геноциді або примусовій праці в Сіньцзяні. Крім того, вони регулярно дорікають всім, хто критикує заяви китайських чиновників, у тому, що вони «налаштовані проти Китаю», а також посилаються на теорії змови, які звинувачують ЦРУ в нібито наявних спробах розпалювання заворушень в регіоні. Ось свіжий приклад – Федеральний телеканал «Россия 24» направив свого журналіста в Сіньцзян, щоб він здійснив поїздку по фабриках і школах регіону і підтвердив, що в житті місцевих жителів «гармонійно поєднуються молитва, комуністичний дух і національні мотиви». Такі «висновки» прямо суперечать документальним свідченням, які включають власні офіційні документи влади Китаю і свідчення очевидців, які ілюструють масштаби репресій проти уйгурів та інших етнічних меншин у Сіньцзяні.
Контрольовані державою ЗМІ обох країн також єдині у своїй критиці незалежних ЗМІ, які розслідують факти порушення прав людини в Сіньцзяні. Китайський англомовний кабельний новинний телеканал CGTN звинуватив телерадіомовну корпорацію BBC (читається «Бі-Бі-Сі») в тому, що вона представила «інститути професійного навчання» в Сіньцзяні як табори, в яких зґвалтування і тортури практикуються в неймовірних масштабах, і заявив, що «BBC і деякі західні ЗМІ стали глашатаями міжнародних антикитайських кампаній». Невдовзі після цього в англомовній версії сайту новинного агентства Спутник з’явилася стаття, в якій телеканал BBC було названо «Базою Британських Спецслужб» і «гвинтиком в західній імперіалістичної машині», а всі британські ЗМІ були огульно звинувачені у спробах дестабілізувати ситуацію в Китаї.
Мішенню для нападок стають і представники наукових кіл. У березні 2021 року китайська державні ЗМІ оголосили про те, що компанії в регіоні Сіньцзян подали в суд на німецького академіка Адріана Зенца, який розслідував і викривав порушення прав людини в Сіньцзяні. Вченого також було включено до китайського санкційного списку поряд з німецьким аналітичним центром і кількома європейськими політиками. Крім того, його систематично очорнювали китайські ЗМІ й офіційні особи. Російські федеральні ЗМІ та пов’язані з ними видання також не залишилися осторонь, повторно опублікувавши матеріали китайських державних ЗМІ і представивши Зенца – провідного вченого і старшого наукового співробітника американського Меморіального фонду жертв комунізму – як «украй правого фундаменталіста».
А як щодо риторики «ватабутизму»?
У минулому Китай здебільшого утримувався від нападок на досягнення Європи у сфері прав людини, оскільки це суперечить пропагованому Пекіном золотому принципу «невтручання». Однак, стикнувшись зі зростанням міжнародної увагидо Сіньцзяну, контрольовані державою китайські ЗМІ звернулися до інструментів «ватабутизму» (англ. Whataboutism, рос. «какнасчетизм»). «Ватабутизм» – це дезинформаційний тактичний прийом, відточений до досконалості прокремлівськими ЗМІ, які намагаються дискредитувати авторитет опонента, звинувачуючи його в лицемірстві, як правило, без жодних доказів. У березні 2021 року, після того як ЄС наклав санкції на китайських чиновників за численні порушення прав людини в Сіньцзяні, контрольована державою китайська газета Global Times опублікувала інфографіку, в якій під прапором ЄС містився перелік різних «злочинів» ЄС, що стосуються порушення прав людини, починаючи від Голокосту і закінчуючи гендерною нерівністю в сфері оплати праці в Люксембурзі. Незабаром після публікації інфографіку було потайки відредаговано. Всі згадування про ЄС і Голокост видалили.
Невдовзі після цього франкомовний підрозділ RT опублікував звіт уряду Китаю про порушення прав людини в США, присвячений протестам проти расової несправедливості. Видання також згадало про «протистояння Китаю і Заходу» в ситуації з дотриманням прав людини і повторило аргументи Пекіна про «залякування» і «лицемірство, нітрохи не сумніваючись у версії Китаю.
Узгодження, координація, співпраця?
Це далеко не перший випадок, коли контрольовані державою російські та китайські ЗМІ сходяться в думках з однієї теми й поширюють аналогічні дезінформаційні наративи. Минулого року ми бачили, як контрольований китайською владою телеканал CGTN поширював прокремлівські дезінформаційні кліше про «секретних лабораторіях» США.
Ще в 2017 році новинне агентство «Спутник» підписало угоду про співпрацю з виданням Global Times (це лише одна з численних угод про співпрацю, які на сьогодні пов’язують російські й китайські державні ЗМІ) з метою «продемонструвати міжнародній спільноті відповідні думки і позиції Китаю та Росії з деяких важливих міжнародних питань».
Узгодженість позицій у контрольованих державою ЗМІ ще не означає систематичної координації (дез)інформаційних зусиль. Зрештою, незважаючи на те, що і Росія, і Китай брали участь у цілеспрямованих операціях із впливу і кампаніях з дезінформації щодо коронавірусної інфекції COVID-19 – з основним лейтмотивом про те, що автократії можуть впоратися з надзвичайними ситуаціями краще, ніж демократії, – обидві країни уникають реклами вакцин одна одної (оскільки є комерційними конкурентами на ринку вакцин). Насправді слід зазначити, що, згідно з даними Інституту китаєзнавства ім. Герхарда Меркатора (MERICS), співпраця між китайськими і російськими федеральними ЗМІ набагато менше орієнтована на створення гарного іміджу один одного, ніж на створення спільних загроз. Тому нам здається, що, коли йдеться про захист прав людини, обидві сторони обрали одну і ту ж саму зручну мішень.
Джерело: EU vs Disinfo
