Джерело: The Insider
13 червня Володимир Путін провів у Кремлі зустріч із так званими воєнкорами та розповів чимало цікавого. Про те, як українці зруйнували Каховську ГЕС, щоб зірвати свої власні плани наступу, The Insider по гарячих слідах вже написав у рубриці «Антифейк». Але це була далеко не єдина дивна заява Путіна того вечора.
ЗМІСТ
- Про втрати російських та українських військ
- Про втрати у Другій світовій війні
- Про включення Донбасу до складу України
- Про прихід до влади Віктора Ющенка
- Про політ на гелікоптері під обстрілом
Про втрати російських і українських військ
«Зі всіх втрат — а вони наближаються до оцінки, яку можна назвати катастрофічною за особовим складом, — вони мають структуру цих втрат для них несприятливу. Тому що втрати, як ми з вами знаємо сьогодні, можуть бути санітарними, а можуть бути безповоротними. І зазвичай, зараз боюся помилитися, але десь безповоротних втрат відсотків 25, максимум 30. У них майже 50 на 50. Це перше.
І друге. Якщо брати безповоротні втрати — зрозуміло, що сторона, яка обороняється, менше зазнає втрат, але все-таки це співвідношення 1 до 10, що називається, на нашу користь: у нас у десять разів менше, ніж втрат у Збройних сил України.
Щодо бронетехніки, там ще серйозніше. Вони за цей час втратили понад 160 танків та понад 360 бронемашин різного типу. Це лише те, що ми бачимо».
Путін не пояснив, за який «цей час», але навряд чи він міг мати на увазі увесь час війни: за даними нідерландського військово-аналітичного проєкту Oryx, який підраховує візуально підтверджені втрати техніки ЗС РФ і ЗСУ, Україна втратила значно більше — 528 танків, з яких 332 знищено, 32 пошкоджено, 25 покинуто та 139 захоплено противником.
Швидше за все, він говорив про червневий наступ ЗСУ, оскільки безпосередньо перед цим стверджував, що наступ українських військ великих успіхів не досяг. Але, за даними того ж таки Oryx, за час із 4 червня втрачено 4 танки Leopard 2A4 і 2A6, 1 Т-72 невстановленої модифікації і 2 танки невстановленої моделі. Додамо до цього ще 3 спеціалізованих танки розмінування Leopard 2R і отримаємо загалом 10. Можливо, реальні втрати дещо більші, оскільки Oryx підраховує тільки техніку, зняту на фото і відео, але ж не в 16 разів.
Достовірних даних про втрати особового складу немає, але твердження про 50% безповоротних серед загальної кількості втрат ЗСУ не виглядає правдоподібним. У листопаді 2022 року ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін писав:
«Медичне забезпечення у ЗС РФ (і її проксі сил) набагато гірше ніж у ЗСУ. У росіян співвідношення вбитих до поранених 1 до 3, в українців це, як я вже зазначив вище, 1 до 4-5 (1 убитий на 4-5 поранених)».
CIT тоді ж у листопаді оцінювала співвідношення кількості поранених українських військових до кількості вбитих як 4:1. Навряд чи за цей час українська військова медицина могла так сильно деградувати.
Про втрати у Другій світовій війні
«Деякі речі я пам’ятаю точно, наприклад — вибач, що відволікаюся, — що майже 70 відсотків втрат, 69 відсотків, під час Великої Вітчизняної війни припало на РРФСР — це досить точні дані. Але я відволікся. Не важливо скільки було, але багато».
Існують різні оцінки втрат СРСР у війні — в діапазоні від 7 млн, про які говорив Йосип Сталін, до 43,3 млн за обчисленнями історика Бориса Соколова. Але більшість дослідників називає кількість 25–27 млн. Цієї думки дотримується, зокрема, автор довідника «Втрати народонаселення у XX столітті» Вадим Ерліхман. За його даними, частка РРФСР складала 53% від усіх втрат СРСР. При цьому РРФСР втратила 7,8% населення, Україна – 16,3%, Білорусь – 25,3.
Про включення Донбасу до складу України
«Чисто історично – російські землі. Звісно, там нічого подібного не було, пов‘язаного з Україною, бо нічого не було. Фактично, реально Україна виникла 1922 року, і закріплювали в Конституції. Передали величезні російські території туди просто так. Причому я вже говорив якось, я папірці читав з архіву і листи: ухвалили рішення спочатку, по-моєму, на з’їзді чи на політбюро, що, скажімо, як вона називалася, Криворізька, по-моєму?
Репліка: Донецька.
Володимир Путін: Донецька Республіка, так, що вона має бути у складі РРФСР. Потім приїхали більшовики з тих територій і кажуть: „Що ж ви залишаєте нас з одними мужиками?” Тобто із селянами, які вважалися дрібнобуржуазним елементом. Знову повернулися до того, куди передати Донбас, Криворізьку цю республіку. Приїхали люди з Донбасу, кажуть: „Як так, все вже вирішено, що ми в Росії”. Матінка Росія — вони писали. Ленін їм каже: „Слід перерішати”. Одноосібно взяли, перерішали».
Республіка насправді мала назву Донецько-Криворізька. Створено її було у лютому 1918 року, проіснувала вона трохи більше місяця. У березні вона увійшла до складу Української Народної Республіки Рад, яка перебувала із Радянською Росією у федеративних відносинах.
Версія, викладена Путіним, має вкрай сумнівний вигляд, якщо врахувати обстановку в Україні на той час. 27 січня (9 лютого за новим стилем) 1918 року Українська Народна Республіка підписала договір із Німеччиною та Австро-Угорщиною, згідно з яким на територію України було введено австро-угорські та німецькі війська для звільнення її від більшовиків. Сили Центральних держав швидко просувалися на схід, і в цій ситуації неминучим було захоплення Донбасу. Радянська Росія тверезо оцінила становище і вирішила уникнути військового зіткнення, відмовившись від Донбасу. Побажання українських більшовиків щодо робітників Донбасу та селян у тій ситуації навряд чи могли відіграти хоч якусь істотну роль: ліквідація Донецько-Криворізької республіки була фактично здаванням її УНР та німецько-австрійським військам.
Заява про створення України у 1922 році – варіація на тему улюбленої тези Путіна про те, що Україну створив Ленін. Насправді українська державність з’явилася невдовзі після Лютневої революції 1917 року, і навіть радянська республіка в Україні була створена вже 1918 року.
Про прихід до влади Віктора Ющенка
«А Ющенко прийшов до влади у який спосіб на Україні? Що, внаслідок легітимних дій? Показати, внаслідок чого він прийшов до влади? Ми ж знаємо. Вигадали третій тур голосування. Який третій тур? Він не передбачений Конституцією — це держпереворот, але він хоча б пройшов у мирний спосіб».
Третій тур голосування справді не передбачено Конституцією України. Але його ніколи не було. Другий тур президентських виборів, який пройшов 21 листопада 2004 року і переможцем якого оголосили Віктора Януковича, був проведений із грубими порушеннями. Було зафіксовано масові фальсифікації. Мітинг прихильників Ющенка на майдані Незалежності переріс у масовий протестний рух, який увійшов до історії як Помаранчева революція. У цій ситуації Верховний суд розглянув питання про результати виборів і дійшов висновку, що визначити переможця неможливо, оскільки Центрвиборчком порушив численні статті законів про вибори та про ЦВК. Тому вирішено було скасувати результати і провести другий тур повторно. Це голосування, яке відбулося 26 грудня, іноді називають третім туром, хоча юридично ніякого третього туру не могло бути.
Про політ на гелікоптері під обстрілом
«Тут усі дуже досвідчені люди, особливо за останній рік із гаком, такі як ви, які під кулями побували, — змінюється свідомість, я це знаю по собі, не так, як ви, можливо, лазив під кулями, але ще з тих часів, коли на гелікоптері літав, і по ньому стріляли трасуючими кулями. Розумієте, все це змінює свідомість».
Путін кілька разів відвідав Північний Кавказ під час бойових дій. У серпні 1999 року він, тоді ще прем’єр-міністр, відвідав дагестанське село Ботліх, яке незадовго до того зазнало нападу бойовиків під командуванням Шаміля Басаєва і Хаттаба. У той час бойовики були звідти витіснені, а бої з ними йшли в районі сіл Кадар, Карамахи та Чабанмах більш ніж за 130 км від Ботліха. Навряд чи у тій ситуації хтось міг обстріляти прем’єрський гелікоптер.
У жовтні того ж року він побував у кількох військових частинах на території Чечні та провів нараду у селі Знам’янському. Тоді він пообіцяв військовим зустріти Новий рік у Чечні. У новорічну ніч 1999–2000 років він, тоді в.о. президента, виконуючи обіцянку, прилетів із дружиною до чеченського міста Гудермес. У березні 2000 року він відвідав Ханкалу, де розташовувався штаб угруповання Північно-Кавказького військового округу. У всіх цих поїздках він теж не наближався до лінії зіткнення, і взагалі незрозуміло, хто й звідки міг його обстріляти.
Джерело: The Insider
