Джерело: блог Ігоря Яковенка
Навіщо Скабєєвій молоток Столтенберга. Чому вимога Росії про нерозширення НАТО може спричинити наплив туди нових членів. Для чого Токаєв призначив міністром русофоба Умарова.
Сьогодні 13 січня. Цього дня 512 років тому, 13 січня 1510 року, в Пскові за вказівкою великого князя Московського Василя III був знятий вічовий дзвін. То справді був кінець Псковської республіки.
319 років тому цього дня, 13 січня 1703 року, у Москві вийшло перше число газети «Ведомости». То була перша в Росії газета; сьогодні у цей день російський офіціоз відзначає День російського друку. Петро заснував «Ведомости» як пропагандистський листок для підняття духу у військах під час Північної війни. Було закладено протиприродний фундамент національної природи російської преси, який зберігається донині і кардинально відрізняє російські державні ЗМІ від європейських та американських, що виросли з потреб суспільства дізнаватися про новини економіки і політики.
69 років тому, 13 січня 1953 року, в Радянському Союзі почалися арешти у так званій справі лікарів. Справа лікарів — сфабрикована кримінальна справа проти групи відомих радянських лікарів, які звинувачувалися у змові та вбивстві низки радянських лідерів.
Ось так, на прикладі лише одного дня в історії нашої країни можна простежити, як складалася наша держава. Через знищення середньовічної демократії – вічової республіки, у структуру якої були вбудовані нехай архаїчні, але дієві позиційні конфлікти, які перешкоджали створенню авторитаризму. Через формування державної моделі преси, приреченої стати інструментом пропаганди та інформаційної війни. Через державний терор та ксенофобію, які у різних формах супроводжували російську державу за всіх часів.
І ось сьогодні ця держава намагається протистояти всьому цивілізованому світу. Намагається заборонити країнам світу будувати свою колективну оборону. Росія виставила НАТО ультиматум, а точніше зажадала підписати акт про власну капітуляцію. Учора, 12.01, у Брюсселі в штаб-квартирі Північноатлантичного альянсу відбулося перше більш ніж за два роки засідання ради Росія-НАТО. Засідання тривало чотири години, після чого до преси вийшов один із керівників російської делегації, заступник очільника російського МЗС Грушко і оголосив:
«На сьогодні у нас немає об’єднуючого позитивного порядку денного, немає взагалі».
Грушко був абсолютно правий. Тому що не було і не могло бути об’єднуючого порядку денного у московського князя Василя III, який будував авторитарну державу, та псковської вічової республіки. Тому що не може бути єдиного інформаційного простору, який об’єднує контору Маргарити Симоньян із вільними незалежними ЗМІ. Тому що не може бути загального порядку денного у катів та їхніх жертв, у агресора та жертви агресії.
Російська делегація їхала на розмову з НАТО, заявляючи, що «ми змусимо НАТО прийняти наші пропозиції».
Російська делегація, провівши чотиригодинну розмову з НАТО, виїжджає зі штаб-квартири альянсу з вимогою, щоб «керівництво НАТО пояснило, чому вони не прийняли наші пропозиції». Ось ці люди, на посадах заступників міністрів закордонних справ та оборони, — вони справді не розуміють, що виглядають як повні ідіоти?
За підсумками двох раундів обговорення російського протоколу про капітуляцію США та НАТО можна підбити попередні підсумки. Очевидно, що крім того, що російська дипломатія публічно зганьбилася, попередньо напнувши на себе блазнівського ковпака, ця дивовижна ініціатива, пов’язана з брязканням залізяками біля кордонів України, вже призвела до прямо протилежних результатів.
По-перше, вперше на державному рівні почали обговорювати вступ до НАТО Фінляндії і Швеції. Це поки що лише розмови, але не виключено, що путінська Росія, зажадавши нерозширення НАТО, отримає вступ до НАТО нових членів.
По-друге, під час саміту Росія-НАТО Естонія, Латвія та Литва попросили керівництво НАТО збільшити військову присутність альянсу в Балтії. Це має стати стримуючим фактором для Росії на тлі загострення ситуації довкола України. У відповідь на вимогу до НАТО збігтися до розмірів 1997 року, Росія отримає ще більшу військову підтримку країн, які вступили до НАТО після 1997 року.
Після 1997 року до НАТО вступили 14 країн: 3 країни Балтії та майже всі країни Варшавського договору. Вступили добровільно, я сказав би, дружно побігли. У російському офіційному публічному просторі немає жодних спроб проаналізувати, чому вчорашні формальні союзники чимдуж кинулися подалі від Росії під парасольку НАТО. Натомість у російському телевізорі замість серйозної розмови вважають за ліпше блазнювати і корчити дурнуваті пики.
У програмі «60 минут» від 12.01.2022 ведуча Ольга Скабєєва, обговорюючи саміт «Росія-НАТО», постійно вимагала забрати у Столтенберга суддівський молоток і періодично вигукувала:
«Що таке НАТО – воно нам навіщо?»
Так само клоунськими були обговорення заходів, яких Росія вживатиме у відповідь на відмову НАТО та США підписати акт про капітуляцію. Найжахливіша кара – ідея негайно визнати «ЛДНР» – нагадала відому загрозу на зло мамі відморозити вуха.
Такою самою клоунадою супроводжувалося обговорення санкцій, які Конгрес США приготував для Росії у разі вторгнення в Україну. Скабєєва та її «експерти» весело сміялися з того, що США не будуть продавати Росії посудомийні машини – чи то не розуміючи, чи то прикидаючись, що не розуміють – що у разі застосування цих санкцій програма «60 минут», а заразом і все інше інформаційне лайно, не зможе виходити, оскільки все, завдяки чому вони отруюють свідомість росіян, є американськими технологіями та програмними продуктами. Не кажучи вже про загрозу відключення від SWIFT, яке просто зруйнує російську фінансову систему.
Одночасно з фіаско на заході Кремль отримав несподіваний сюрприз на сході.
Для чого Токаєв призначив міністром русофоба Умарова.
У слів «русофоб», «русофобія» погана репутація з нелегкої руки академіка Шафаревича, який написав поганеньку книжку з такою назвою. Проте русофобія як прояв неприязного ставлення саме до росіян, а не до режиму, існує. І новопризначений міністр інформації Казахстану Аскар Умаров – типовий русофоб, що підтверджується його численними висловлюваннями.
Це призначення в Росії сприймається як неприкритий ляпас Росії та особисто Путіну. Крім бурхливого обурення всілякої «патріотичної» громадськості в діапазоні від Маргарити Симоньян до Сергія Маркова, свою реакцію виказали й посадові особи. Зокрема голова Росспівробітництва Євген Примаков заявив:
«Росспівробітництво не підтримує контакти, не працює і не співпрацює з русофобською поганню, що повністю запобігає будь-якій нашій взаємодії зі згаданим міністром».
Россільгоспнагляд з 12 січня запровадив заборону на ввезення тварин і продукції тваринництва з Казахстану через ящур. Можна, звичайно, вважати це збігом, але в соцмережах вже з’явилися коментарі, що під псевдонімом «ящур» Россільгоспнагляд має на увазі президента Токаєва та міністра Умарова.
Президента Казахстану Токаєва складно запідозрити у легковажності. Питання: навіщо він свідомо зробив те, що сприймається як «плювок на черевик Путіну». Мета очевидна: Токаєв хоче відсунутись подалі від Росії. Вирити між Росією та Казахстаном рів. І того самого сьогодні хочуть усі сусіди Росії як на заході, так і на сході та на півдні. Такий результат багатовікового руху колією, втоптаною Олександром Невським, Василем Третім, Іваном Грозним, Сталіним і тепер Путіним…
Джерело: блог Ігоря Яковенка
