Джерело: блог Ігоря Яковенка
Суд в Амстердамі вирішив повернути золото скіфів Україні. Україна вперше застосувала на Донеччині Bayraktar. Бастрикін порушив провадження щодо Амстердаму, України, Bayraktar. Лавров сумнівається, чи був Bayraktar. Путіну доведеться писати статтю про скіфів та про голландську хворобу
Днями путінський режим отримав два щиглі по носі. Не смертельно, але принизливо. А оскільки в путінській недоімперії головна справа – понти, то щиглі по імперському носу відгукуються вкрай болісно у всьому імперському організмі.
Перший щиголь прилетів з Нідерландів: апеляційний суд в Амстердамі постановив повернути експонати виставки скіфського золота з кримських музеїв Україні.
Очільник окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов назвав рішення «рейдерським захопленням». Він виклав позицію, яку можна вважати позицією Росії:
«Скіфське золото знайдено у кримській землі, де воно пролежало багато сотень років, ці цінності є невід’ємною частиною історичної та культурної спадщини Криму, надбанням усіх кримчан».
Марія Захарова очікувано назвала голландське рішення неправосудним та заявила, що воно «перекреслює амбіції Гааги стати юридичною столицею». Те, що Гаага та Амстердам – це різні міста, офіційному представнику російського МЗС, мабуть, забули повідомити.
Володимир Зеленський, природно, задоволений рішенням і сповнений оптимізму:
«Ми завжди повертаємо своє. Повернули «скіфське золото», повернемо і Крим»
Рішення голландського суду було передбачуваним на 100%. Бо у цій справі право міцно зрослося з політикою. Для голландського суду Крим – окупована територія України, а отже, передавати історичну спадщину до рук окупаційної влади суд не мав ані найменшого шансу. Позицію суду було сформульовано гранично лаконічно:
«Культурні інтереси держави переважають інтереси музеїв».
Ну а щоб рішення суду в Амстердамі не виглядало суто політичним, Україна підкріпила голландський суд юридично — постановою міністерства культури про передачу музейних предметів на тимчасове зберігання до Національного музею історії України. Тож і з юридичного боку вийшло все гладко.
Природно, таке символічне приниження спричинило клекотання певної субстанції в різних частинах недоімперського організму. Публіцисти і блогери, які страждають на гостру форму патріотизму головного мозку, заходилися вимагати негайного покарання Нідерландів.
Голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін доручив розібратися із рішенням суду Нідерландів про передачу скіфського золота Україні. Голові амстердамського суду, який виніс це рішення, Пауліні Хофмейєр-Рюттен, напевне, загрожує не менше «десяточки». Тюльпани, мабуть, заборонять.
Путін поки що мовчить. Певно, пише нову статтю про скіфів і Скіфське царство як початок російської державності, спираючись на вірші Блока, який прямо стверджував:
Так, Скіфи – ми! Так, азіати – ми, –
З розкосими й захланними очами!
Це може стати початком Нової хронології Путіна. Чим президент Путін гірший від академіка Фоменка?
Якщо в першому приниженні путінської Росії Україна відігравала швидше пасивну роль, то другого щигля по недоімперському носу Путін отримав безпосередньо від України, фактично від Зеленського.
26 жовтня Україна вперше застосувала проти противника на Донбасі турецький бойовий безпілотний літальний апарат (БПЛА) «Байрактар». Знищено гаубицю, ту саму, з якої нещодавно було зроблено постріл, який убив українського військовослужбовця.
Голова СК РФ Олександр Бастрикін відреагував стандартним для себе чином: негайно доручив порушити кримінальну справу. Проти кого – поки що незрозуміло: проти Ердогана, проти Зеленського, можливо, проти того Байрактара, який роздовбав гаубицю терористів «ДНР», а може й проти всіх дванадцяти Байрактарів, які перебувають на озброєнні ЗСУ.
Клекотіння смердючої субстанції, яке ще не вщухло після втрати золота скіфів, продовжилося з новою силою, відгукнувшись на образу, нанесену рідній гаубиці ворожим безпілотником.
Ведучий, а тепер уже й депутат Попов відкрив свою сімейну програму «60 минут» гнівним вигуком: «наші брати вже зовсім знахабніли!». Усю програму обговорювали різні плани помсти України.
Генерал Бужинський заявив, що «Україну слід посадити на голодну пайку». Депутат Затулін напосівся з критикою на генерала Бужинського – дорікнувши йому тим, що він пропонує якісь санкції, в той час як він, як військова людина, мав би запропонувати якесь люте покарання. Одним словом, «від нього добрі люди кровопролиття чекали, а він чижика з’їв». Сам Затулін запропонував кілька версій покарання України: від завдання по території сусідньої країни масованого удару з метою знищення всіх Байрактарів до озброєння новітньою зброєю армій Абхазії та Південної Осетії з їх подальшим нацьковуванням на Україну.
Одна пошкоджена гаубиця – це не той результат, який можна сприйняти як значиму вікторію. Це дійсно символічний акт, демонстрація того, що українська армія здатна протистояти терористам, використовуючи озброєння 21 століття.
Як і чим Росія відповість Україні, поки що незрозуміло. Путін поки мовчить, набирає повітря для відповіді. Незрозуміло, що робити з Ердоганом, який продав Україні ті безпілотники, які допомогли армії Азербайджану розгромити армію Вірменії. Зважаючи на все, немає у Путіна методів проти Реджепа Ердогана. А втім, як же немає, коли є! За турецькі Байрактари відповіли турецькі мандарини. Росспоживнагляд раптово згадав, що всі вони виключно отруйні і заборонив їх ввозити до Росії. І сталося це – ви сміятиметеся – відразу після того, як турецький безпілотник образив денеерівську гаубицю.
Тут, щоправда, є певні питання до Путіна з Лавровим. Зрозуміло, що ринок зброї побудований на цинізмі, але невже не можна було використати масу спільних тем, які пов’язують ердоганівську Туреччину з путінською Росією, щоб не допустити продажу такої ефективної зброї Україні, проти якої Путін веде війну?
Ці питання могли б поставити прихильники зміцнення імперії, якби у фашистській державі, побудованій Путіним, диктатору та його найближчому оточенню можна було б ставити незручні питання. Втім, добре, що цей режим сам обрубав усі канали комунікації, що прирікає його на постійні помилки та загальну неадекватність і, зрештою, робить неминучою його загибель…
Джерело: блог Ігоря Яковенка
