Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Російський глава Криму Сергій Аксьонов, вітаючи кримчан із Днем слов’янської писемності і культури, висловив дуже суперечливі думки, що викликали обурення серед філологів і вчених.
Як повідомляє офіційний інформаційний орган уряду Криму «Крыминформ», Сергій Аксьонов заявив, що «Сьогоднішнє свято привертає нашу увагу не тільки до витоків російської мови і великої російської культури, а й до витоків російської державності. Воно символізує єдність слов’янських народів. Саме кирилиця стала основою для формування єдиного мовного простору на території слов’янських держав і вічною скарбницею нашої духовної спадщини. Наш святий обов’язок – пильнувати і берегти велику і могутню російську мову, російську культуру, вивчати цю величезну і безцінну спадщину, передавати її наступним поколінням».
Дозвольте, запитає читач, а де ж згадка про батьків слов’янської писемності Кирила і Мефодія, і до чого тут російська державність і взагалі політика? Тим більше, що інформація подана під заголовком «Аксьонов розповів про значимість для Криму Дня слов’янської писемності і культури». Невже в Криму для такого привітання не знайшлося філолога, який би представив питання за всієї наукової складності і правильно розставив би акценти? Чому за цю справу взявся випускник військового училища?
Росія привласнює болгарську історію
Однак ситуація в Криму виявилася не унікальною. Як повідомляє низка інформаційних ресурсів, болгарський письменник і перекладач Огнян Стамболієв, який оглядав присвячену Дню слов’янської писемності і культури виставку перед російським культурно-інформаційним центром в Софії, звинуватив Росію у привласненні кирилиці та ігноруванні ролі болгар у слов’янській просвіті. Про це він написав на порталі Fakti.bg. Як повідомляє ресурс «Текстовер», вчений висловив думку, що виставка повністю ігнорує той факт, що болгари протягом століть відігравали важливу роль в просвіті.
«На численних стендах рукописи ілюструють історію нашої писемності, але ніде не згадується про вирішальну роль нашої країни … Президент Путін навіть кинув нам виклик, заявивши, що кирилиця веде свою історію від святих братів Кирила і Мефодія в … Македонії. Вони навіть спробували привласнити кирилицю і проголосити її своєю. Щоб заявити на весь світ, що вона … російська».
Болгарський вчений навів численні цитати із праць академіка Лихачова на підтвердження ролі болгарського народу в поширенні слов’янської писемності, а також згадує інші висловлювання відомих росіян, які фактично заперечують цю роль. При цьому Стамболієв називає київську княгиню Ольгу онукою болгарського князя Бориса Першого і племінницею царя Симеона Оленою. На думку Стамболієва, саме староболгарська мова стала основою «усіх східнослов’янських мов».
Як зазначає Радiо Свобода, 26 травня газета парламенту України «Голос України» помістила статтю «Росія намагається вкрасти в Болгарії частину її історії». Як виявилося, російська виставка в Софії підготовлена в такому ж стилі і з такими ж посиланнями і аргументами, як і «привітання» Сергія Аксьонова в Криму, що наштовхує на думку про те, що з Москви, швидше за все, були розіслані рекомендації, як саме слід трактувати історію створення та значення кирилиці.
Як відзначають болгарські ЗМІ, в жодному з документів виставки не згадується про належність братів Кирила і Мефодія до Болгарії, її історії та культури. Навпаки. Організатори виставки запропонували болгарам своє трактування діяльності Кирила і Мефодія, назвавши їх «реформаторами слов’янської азбуки, творцями церковнослов’янської мови, першими розповсюджувачами писемності та освіти в Росії».
Газета зазначає, що «всі телеканали і більшість болгарських друкованих видань висловили обурення через «нахабство Москви», і нагадали, що до лику святих рівноапостольні Кирило і Мефодій були віднесені з приходом їхніх учнів у Болгарії ще в 886 році. Творці кирилиці перекладали книги з богослужіння для ранньохристиянської Болгарії, а не для Росії, як зараз намагаються переконувати навіть болгарських вчених «російські просвітителі».
Кримська приватизація кирилиці
За таким же принципом відзначили День слов’янської писемності й культури і в Криму. При цьому Сергій Аксьонов висуває на перший план російську мову, інші ж культури і системи писемності, як наприклад, традиційна для Криму писемність тюркських мов і тюркська культура, нібито маються на увазі в понятті «багатонаціонального і полікультурного Криму».
Він каже: «Для багатонаціонального і полікультурного Криму День слов’янської писемності і культури має особливе значення. Наш півострів – невід’ємна частина «русского мира». Російська мова та російська культура об’єднують представників понад 170 національностей, які проживають в нашому регіоні, сприяють зміцненню злагоди і взаєморозуміння між людьми, збереженню унікальних традицій кожного народу. Саме ця єдність допомогла кримчанам вистояти і повернутися додому, в Росію».
Такі однобокі висновки робляться з того факту, що на шляху в Хазарію Кирило і Мефодій зупинилися в Криму, де провели зиму 860-861 рр. «Кримські вісті» чомусь вважають, що з того часу минуло 1130, а не 1160 років. Автори приватизації справи Кирила і Мефодія стверджують, що в Херсонесі вони виявили Псалтир, написаний російськими письменами. І на їх основі вони винайшли глаголицю і кирилицю. З цього виходить, що саме Крим, конкретніше Херсонес, став батьківщиною слов’янської писемності.
Авторів цієї концепції не бентежить те, що ці твердження взагалі заплутують всю історію. Древній Херсонес, як уже багато разів підкреслювали історики, до нинішньої Росії не має жодного стосунку. До того ж виходить, що не кирилиця стала основою для слов’янської, в тому числі російської, писемності, а навпаки – до її винаходу вже існувала якась російська мова? Як не бентежить і те, що вчені так і не дійшли до висновку, якими ж письменами був написаний той Псалтир, можливо, сирійськими, але аж ніяк не російськими. Ну а той факт, що в описувані часи існувала Русь із центром у Києві, а ні Москви, ні Московської держави не було на карті, не дозволяє взагалі говорити про спадкоємність слов’янської писемності і нинішньої Росії.
У цьому році Громадська палата Росії і створений Росією на базі ТНУ «Кримський федеральний університет» проводять серію круглих столів та відеоконференцію «Спадщина Кирила і Мефодія на перехресті культур: Росія, Болгарія, Білорусь, Україна, Сербія і Македонія». Спроба хоча б за допомогою писемності залучити в орбіту Росії якомога більше число держав пояснюється прагненням Москви тримати їх в руслі своєї політики. Але саме це і розвалює процес.
Через прагнення Росії домінувати у всіх процесах багато держав намагаються позбутися російського впливу: вже відмовилися від кирилиці Узбекистан, Азербайджан, Казахстан, Молдова, ще в 1991 році ухвалив таке рішення Курултай кримських татар, періодично говорять про це і в Україні. Росія приватизацією кирилиці сама розвалює слов’янську єдність, а потім починає звинувачувати в цьому тих, хто намагається позбутися її опіки.
У такій ситуації складно обійти мовчанням і той факт, що, як вже багато разів стверджували вчені-генетики, росіяни не є слов’янами. Статті про це вже обійшли безліч ЗМІ, писали і «Власть», і РОСБАЛТ, і «Рамблер», і багато інших, а такий авторитетний в цьому плані ресурс як «Центр Льва Гумільова» стверджує: «Російські вчені вперше в історії провели нечуване дослідження російського генофонду – і були шоковані його результатами. Зокрема це дослідження повністю підтвердило висловлену в наших статтях «Країна Моксель» (№14) і «Неросійська російська мова» (№12) думку про те, що росіяни – це не слов’яни, а лише російськомовні фіни … А сенсація дійсно вийшла неймовірна – виявилися помилковими багато міфів щодо російської національності. Окрім іншого з’ясувалося, що генетично росіяни – зовсім не “східні слов’яни”, а фіни».
Виходить негарна річ: російські історики з часів Катерини II підтасовували історію і для створення «російської унікальності» «записалися» не в свою національну групу, привласнили собі чужу писемність і мову, а також шляхом запозичення назви, перейменуванням з Московії на Росію за часів Петра I, присвоїли собі історію і діяння усіх історичних діячів Стародавньої Русі-України, хоча з’явилися на історичній арені набагато пізніше, за інших історичних обставин і з іншими атрибутами. І цьому знаходиться все більше доказів.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
