Hа перший погляд, російська пропаганда справляє враження вкрай грубої та кустарно зробленої інформаційної кашки, проте апарат інформаційної війни Кремля дуже розгалужений, в ньому використовується багатопланова структура і методологія впливу як всередині РФ, так і за її межами.
Кожен тип меседжу, який генерує Кремль, підлаштовано під одержувача, щоб чинити найбільш ефективний вплив на той конкретний прошарок суспільства, в якому на цю мить найбільш зацікавлена Москва. Є інформації, які використовуються лише для потреб внутрішнього одержувача, а деякі з них настільки старі та настільки часто повторювані, що вже заслуговують називатися ветеранами серед пропагандистських технік. Якщо вони використовуються досі, то це тому, що вони все ще ефективні. Існують також повідомлення, спеціально підготовлені для громадян інших країн, а їх зміст, форма та інструменти охоплення також належним чином адаптовані до того, куди та до кого вони мають достукатися.
Нережимні ЗМІ в Росії десятиліттями зазнавали численних репресій, а тепер цей сегмент практично повністю ліквідовано, якщо не враховувати нечисленних активістів – блогерів і ті засоби інформації, які були змушені діяти в еміграції. Тому внутрішнє інформаційне поле Росії на 100% контролюється провладними ЗМІ, а їх асортимент справді вражає. Роки інвестування Кремлем несамовитих сум грошей у розвиток медіацентрів дають відчутні переваги. Російським топ-пропагандистам дійсно добре платять, а їх статкам часто можуть позаздрити навіть депутати Думи, яких в російському суспільстві вважають тими, хто «схопив Бога за бороду».
Не менші суми пішли і йдуть на розповсюдження російського наративу за межами кордонів РФ. Їх можна розділити на два типи: ті, що діють у країнах колишнього СРСР і, попри на свою явно проросійську позицію, функціонують як засоби масової інформації даної держави, а також ті, які покликані впливати на суспільства країн за межами пострадянського простору. Як приклад першого типу слід назвати цілі медіагрупи, які працюють в Україні протягом багатьох років, а ідеальними прикладами другого типу будуть телебачення RT (раніше Russia Today) та інформаційне агентство Sputnik. RT і Sputnik демонструють точку зору Кремля, але у формі, адаптованій до аудиторії.
Для російської пропаганди немає нічого неможливого. Вони здатні створити тему з нічого, перекручуючи факти, і часто використовуючи повністю сфабриковані докази, на підставі яких послужливі «журналісти» і «експерти» здатні сфабрикувати тему дня, місяця, а часто навіть років. Одним зі способів, який часто використовують для надання вірогідності наративу, є залучення громадян західних країн, які виступають у ролі «іноземних журналістів» у цій виставі. Одним із найвідоміших «журналістів» такого типу є британський громадянин Грем Вільям Філліпс, який у грудні 2013 року почав співпрацювати з RT і висвітлював у кремлівському наративі події Революції Гідності в Києві. Потім, у березні 2014 року, він був у Криму, де створив відповідну картинку «референдуму» та анексії півострова, але насправді його зірка «засяяла» лише після початку військових дій на Донбасі. Грем Філліпс був скрізь, де щось відбувалося, а навіть часто там, де щось щойно мало статися. Він повідомляв про «численні злочини» української армії, захоплюючись хоробрістю «простих шахтарів – захисників» Донбасу.
Близькість з командуванням проросійських військ очевидна на численних відео Грема. На одному з них проросійські колабораціоністи дозволяють йому обстрілювати з кулемета позиції українських військ. Після 24 лютого цього року Філліпс «засвітився» інтерв’ю з Ейденом Асліном, військовослужбовцем Збройних Сил України, взятим у полон у Маріуполі. Хоча насправді це «інтерв’ю» більше нагадувало допит. Філліпс назвав Ейдена Асліна найманцем, на якого не поширюються міжнародні конвенції. Але завдяки тому, що він потрапив у полон до «ввічливих, добрих людей» («ввічливі люди / вежливые люди/зелені чоловічки» — один з мемів, зворотів, яким окреслювано російських солдатів без військових відзнак, які брали участь у військових операціях в Криму та на сході України – ред.), він може розраховувати на застосування не лише Женевської конвенції.
На жаль, таких як Грем Філліпс є більше, і в цьому ми всі могли переконатися, спостерігаючи за «журналістськими поїздками» Кремля на такі окуповані росіянами території, як Маріуполь, Мелітополь, Херсон чи інших. Однак ми присвятимо цьому питанню окрему статтю.
Артур Жак
Fot.: Грем Філліпс і Дмитрий Кулько після заняття Дебальцевого сепаратистами, 18.02.2015 р. / StopFake.org
AZ
