Автор: Микола Голубей, засновник проекту Stop Mapaganda! Інформаційна деокупація України»
Росія, ще починаючи з 2009 року, реалізує концепцію гібридної війни, в який велику роль відіграють географія та картографія як інструменти в цій війні. Саме для координації діяльності в цій сфері створюють РГО – Російське географічне товариство, яке одразу отримує підтримку на найвищому політичному та військовому рівні. Також РГО отримує і потужне фінансування – через державні корпорації, а також встановлює тісні міжнародні зв’язки з подібними академічними структурами в Європі, так само як і з медіа компаніями – такими як National Geographic Россия.
До 2009 року про “Русское географическое общество” (РГО) була організацією з фінансуванням по остаточному принципу і знаходилась у затхлому приміщенні в Пітері. Але, як це буває в Росії, РГО мала неабияку історію – ще в «славетні імперські часи»:
Русское географическое общество было основано по высочайшему повелению Николая I в 1845 году. В разные годы Обществом руководили представители Российского императорского дома, ученые и государственные деятели.
2009 року, одразу після війни Росії в Грузії, в історії Товариства починається нова сторінка – 19 листопада проходить позачерговий з’їзд Товариства, а новостворену Наглядову раду очолює сам Володимир Путін. Серед членів Ради – російські та зарубіжні меценати. Президентом РГО тоді обирають Сергія Шойгу. Відтак Міністерство оборони Росії стає головним «партнером» РГО.
В Вікіпедії про РГО зазначають, що головне завдання цього Товариства – “збирання та поширення достовірних географічних відомостей”.
А в «Меморандумі про взаєморозуміння», підписаному з Американською географічною спілкою, зазначається, що метою є “популяризація географічної, історичної та культурної спадщини Росії як предмета національної гордості”.
Але насправді така активність по відновленню РГО свідчить зовсім не про збереження історичної спадщини. А про те, що на вищому державному рівні в Росії почали розглядати картографію, географію та освітню продукцію як один із елементів гібридної війни.
У РГО з’являється купа “партнерів” серед російських державних корпорацій та організацій – Газпром, РосГідро, ОАО “Совфрахт” та інші. На сайті РГО можна знайти портрети усіх впливових росіян – від олігархів до високопосадовців з уряду та президентської адміністрації. І чомусь навіть засновника AliExpress Джека Ма.
Після того як ви побачите усю російську владну еліту на сайті РГО, у вас вже не буде виникати питання наскільки серйозно Росія ставиться до пропаганди через картографію та географію.
Не менш цікавим є і перелік медійних партнерів РГО. Десь між телеканалом “Звезда” російського Міністерства оборони та інформаційною агенцією ТАСС в переліку можна побачити і російське видання всесвітньо відомого бренду National Geographic – “National Geographic Россия”. Чому це важливо – трохи згодом.
Для когось все це може видаватися вторинним і незначущим. Але не для самої Росії. Не встигла Росія окупувати Херсонську область, як вона вже поспішає відкрити там відділення РГО. І це завдання покладено не на когось іншого, а на географів з іншої окупованої частини України – Криму. Перші контакти між ними відбуваються вже в день “ратифікації” Радою Федерації незаконної анексії української території. В статті «КРЫМСКИЕ ГЕОГРАФЫ НАЛАЖИВАЮТ КОНТАКТЫ С НОВЫМИ ТЕРРИТОРИЯМИ РОССИИ» йдеться про те, що кримські географи діляться своїм досвідом того, як вони відкривали відділення РГО вже в перші місяці після незаконної російської окупації. Тобто експансія діяльності РГО – один із головних пріоритетів для Росії.
Те ж саме відбувалося і на міжнародній арені. Про це детальніше можна дізнатися з сайту РГО, де є окремий розділ «Географические общества».
Ви можете подумати, що там серед партнерів будуть лише традиційні партнери, сателіти та союзники Москви – з Куби чи Білорусі. Але зовсім ні – географія міжнародного партнерства РГО дуже широка – від «меморандумів про взаєморозуміння» з Американською географічною спілкою (з підписом Шойгу без дати підписання), Асоціацією іспанських географів (з підписом Шойгу без дати підписання), Географічною спілкою Берліна (2018 рік – на 4-й рік війни в Україні), Національною асоціацією географів Індії (2015 рік – 1-й рік війни в Україні), Королівською географічною спілкою Іспанії (2020 рік – 6-й рік війни в Україні), Італійською географічною спілкою (з підписом Шойгу, 31 жовтня 2014 року – перший етап «гарячої» війни в Україні), Географічною спілкою Китаю (2017 рік – 3-й рік війни в Україні), Географічною спілкою Мюнхена (2017 рік – 3-й рік війни в Україні), Французькою географічною спілкою (2019 рік – 5-й рік війни в Україні), Турецькою географічною спілкою (з підписом Шойгу, 31 жовтня 2014 року – перший етап «гарячої» війни в Україні), Чеською географічною спілкою (з підписом шойгу, 31 жовтня 2014 року – перший етап «гарячої» війни в Україні), Іспанською географічною спілкою (2021 рік – 7 рік війни в Україні).
Втім, проекція російської “м’якої сили” у Європу відбувається не лише через двосторонні міжнародні контакти. Для того, щоб проілюструвати ще один аспект такої “співпраці”, згадаємо про National Geographic як одного з медіа-партнерів. Наступна карта – це не атлас світу для дітей, які навчаються в школах Росії – це атлас світу для дітей від National Geographic під назвою “Weltatlas National Geographic Kids”, який було надруковано 22 березня 2022 року німецькою та італійською мовами.
Україна зображується країною, що “претендує” на Крим. 99 сторінка – Weltatlas National Geographic Kids
У той час, як Росія рівняла з землею Маріуполь, вчиняла звірства у Бучі та Ірпені, у National Geographic видавали Атлас світу для дітей, в якому видавці зображають Крим частиною Росії. І не просто частиною Росії, а частиною Росії, на яку начебто «претендує» Україна (в оригіналі німецькою мовою «Von der Ukraine beanspruchte Grenze»). Тобто України зображається ледь не як агресор, який претендує на територію Росії.
Розслідування, яке провело «Stop Mapaganda! Інформаційна деокупація України» виявило цікаву річ. На сайтах продавці та видавництва дають одне зображення (Україна в кордонах 1991 року), а реальний друкований Атлас має зовсім інше зображення . Продавці і видавництва “Weltatlas National Geographic Kids” вирішили не заморочуватись і виклали зображення України без Криму з дописом, що Україна “претендує” на цю територію.
“Weltatlas National Geographic Kids” німецькою мовою на сайті Thalia.de
“Weltatlas National Geographic Kids” або “Atlante del mondo” італійською мовою на сайті видавництва whitestar.it
Але чому ми маємо так перейматися – адже це просто малюнок, що в ньому може бути поганого?
Зображення та малюнки – це один із найдавніших способів передачі інформації (згадайте наскельні малюнки, яким 10-15 тисяч років). За кожним зображенням – є інформація, яку це зображення передає. Коли National Geographic у своєму атласі світу для дітей зображає Крим, який є невід’ємною частиною України, частиною Росії, на яку “претендує” Україна, то це – графічне відображення наративу, який Москва поширювала активно на початку війни і поширює зараз: “Напоминаем, что Россия на протяжении всей своей истории никогда ни на кого не нападала”.
Але ви можете сказати: “Можливо, це просто помилка National Geographic?”. На жаль, ні. Ось мапа, яку ми замовили з офіційного сайту National Geographic, розроблена 2019 року – https://www.natgeomaps.com/re-europe-executive
Крим, який є невід’ємною частиною України, зображений частиною рф.
Червоним кольором написано: “Boundary claimed by Ukraine”,
тобто Україна, як агресор, “претендує” на територію РФ.
Europe Executive Map – це мапа, яка знаходиться в розділі “референтних” мап, тобто ці мапи можуть використовуватись іншими видавництвами як еталон або шаблон для розробки нових карт.
Мапа має такий опис: “Настінна карта Європи National Geographic, розроблена фахівцями, є авторитетною картою Європи, за якою вимірюють інші довідкові карти”(“Expertly researched and designed, National Geographic’s Europe Wall Map is the authoritative map of Europe by which other reference maps are measured”)
Тобто тим самим National Geographic офіційно рекомендує по цій мапі вимірювати інші мапи, зображуючи Україну агресором, який “претендує” на територію Росії.
Зараз у Німеччині, Австрії та Швейцарії не те, що можна купити фейкові матеріали про Україну, а стає важкою задачею купити освітні матеріали з коректним зображенням України у кордонах 1991 року.
Коли споживачі купують в офлайн або онлайн магазинах, яким вони довіряють, друкарську продукцію (атласи світу для дітей та дорослих, глобуси для дітей та дорослих, політичні карти, атласи для автомобілістів, путівники для туристів) від відомих європейських та світових брендів, які вони знають, то інформація з цих друкованих виробів є правдивою для споживачів.
Коли діти в дитячому садочку або школі навчаються за картами, глобусами й атласами світу, то ці матеріали формують їхні уявлення про світ. Якщо у навчальних та освітніх матеріалах територія України зображається без Криму та інших окупованих територій або територіальна цілісність України ставиться під сумнів, то це стає фактом і реальністю для споживачів.
