Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Заяви президента Франції Емманюеля Макрона про можливе введення військ в Україну, як уже зазначали експерти CEPA, може ознаменувати собою нову сторінку у поточному конфлікті й знімає важливе табу в оцінці перспектив протистояння НАТО та Росії. Водночас у Росії їх сприйняли дуже нервозно, хоча самі російські пропагандисти і політологи не приховують: вони вже давно «воюють» із Францією та втручаються у її національні інтереси, пише CEPA.
Російські офіційні особи жорстко прокоментували слова Макрона, заявивши, що вони «загрожують початком третьої світової війни». Росія навіть ініціювала на 22 березня засідання Ради безпеки ООН, на якому «очікує від країн НАТО пояснень лукавої логіки альянсу». За словами прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова, Макрон продовжує підвищувати рівень безпосереднього залучення Франції у війну в Україні, що аж ніяк не відповідає інтересам французів».
РОСІЙСЬКІ ПРОПАГАНДИСТИ НЕ ПРИХОВУЮТЬ, ЩО МОСКВА ДАВНО ЗАЛУЧЕНА ДО ПРЯМОГО ПРОТИСТОЯННЯ З ФРАНЦІЄЮ
При цьому російські пропагандисти не приховують, що Москва давно залучена до прямого протистояння з Францією. Так, одне з головних кремлівських ЗМІ, газета «Известия», у великій статті про стан російсько-французьких відносин називає пропозицію Макрона реакцією на «жорстке протистояння» Москви й Парижа, що відбувається «на низці територій». Пропагандисти називають слова французького президента помстою за поразку французів в Африці, зазначивши, що французькі військові змушені були залишити Малі, Буркіна-Фасо, Нігер та Центральноафриканську Республіку, тоді як військова та економічна співпраця Росії й Африканських країн «стрімко розвивається». Саме мотив «помсти Макрона» став основною версією російської пропаганди, яка пояснює його риторику – разом із міркуваннями про те, що Париж у такий спосіб «намагається заробити собі політичні очки» і посісти чільне місце в ЄС.
Дуже показово, що пропагандисти зізнавалися у тому, що «завдають ударів Франції», ще задовго до слів Макрона. Серед таких ударів вони перераховували не лише ускладнення Парижа в Африці, а й, наприклад, розпорядження Путіна, що дозволяє Росбанку придбати акції російських компаній, які належали французькій фінансовій групі Société Générale. Ще одним «воєнним ударом» російські ЗМІ назвали «ліквідацію понад 60 французьких військових» під Харковом унаслідок удару російської ракети 17 січня. Російські військові експерти запевняли, що вбиті на чужій території іноземні солдати були кадровими військовими, чиє перебування в Україні було «таємно санкціоноване їхнім урядом».
Втім, говорячи про наявний конфліктів інтересів Росії і Франції, не можна не відзначити, що певні геополітичні кроки Парижа Кремль сприйняв дуже болісно. Йдеться насамперед про зближення Франції та Вірменії. Наприкінці лютого прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян вирушив із візитом до Парижа, після чого повідомив про заморозку участі Вірменії в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Потім був візит до Єревана міністра збройних сил Франції Себастьєна Лекорню, який закінчився підписанням важливих угод в галузі оборони і забороною на роботу російських прикордонників ФСБ у вірменському аеропорту Звартноц.
Російські експерти не приховують, що співпраця Франції та Вірменії підриває їхні інтереси, оскільки блокує реалізацію російського транспортного коридору «Північ-південь». Експерт із Близького Сходу Станіслав Тарасов визнає, що для Москви, яка перебуває в ізоляції через західні санкції, вихід на Захід заблокований, тому для неї важливим є вихід на південь через Зангезурський коридор до Азербайджану. Проте Москві не вдається переконати Вірменію розблокувати цей коридор.
Втім, тісна співпраця з Вірменією принесла для Франції очікувані наслідки у вигляді різкого погіршення відносин з Азербайджаном. Ще наприкінці минулого року Баку вислав двох співробітників посольства Франції. Після того, як французький Сенат ухвалив у січні резолюцію на підтримку територіальної цілісності Вірменії, Комітет з міжнародних відносин та міжпарламентських зв’язків парламенту Азербайджану закликав уряд країни запровадити санкції проти Франції та перервати всі економічні зв’язки з Парижем. Крім цього, парламентський комітет закликав уряд доручити МЗС Азербайджану вжити заходів, спрямованих на визнання незалежності Канакі, Маохі Нуї та Корсики.
РОСІЯ ПЕРЕБУВАЛА У СТАНІ ВІДКРИТОГО КОНФЛІКТУ З ФРАНЦІЄЮ ЗАДОВГО ДО слів МАКРОНА
Росія, зі свого боку, не приховує, що конфлікт Франції та Азербайджану приносить їй «саму користь». Відомий пропагандистський ресурс Life.ru прямо пише, що чим більше сил буде витрачатися на висвітлення «різних агресій» у французьких ЗМІ, «тим менше ресурсів виділятиметься конкретно на русофобію». Пропагандисти з вражаючою відвертістю зізнаються, що їм вигідні війни та нестабільність у всьому світі, оскільки «що більше конфліктів у світі, то складніше західній пропаганді пояснювати громадській думці, чому проти Росії запровадили 18 тисяч санкцій», а проти учасників інших конфліктів санкцій немає.
Від себе додамо, що Москва не лише користується конфліктом, а й активно намагається посилити його. На російськомовному азербайджанському телеканалі скандальний російський політолог Сергій Марков запевняв аудиторію, що Франція має намір відтягувати підписання мирного договору між Азербайджаном та Вірменією і намагається дестабілізувати регіон. Інші російські політологи переконують своїх азербайджанських глядачів, що «Францію викидають на смітник історії». Водночас пропагандисти намагаються охопити і антиросійськи налаштовану аудиторію, поширюючи фейки про те, що Париж грає на руку Москві, а французькі жандарми у Вірменії координують дії з ФСБ Росії.
Усе перелічене показує, що всі попередні місяці, задовго до висловлювань Макрона, Росія перебувала у стані відкритого конфлікту з Францією і поводилася провокативно. Крім цього, Москва на рівні своїх офіційних спікерів уже давно твердить про те, що війна в Україні «продовжується як фактично війна між Москвою та колективним Заходом», і очевидно робить усе, щоб ці слова стали реальністю. На цьому тлі слова Емманюеля Макрона сприймаються вже як цілком реалістичний прогноз, що базується на конкретних діях Москви.
Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
