Джерело: Олена Ремовська, для Крым.Реалии
Імператриця Катерина Друга підписала маніфест про прийняття Криму до складу Російської імперії 19 квітня 1783 року. У 2018 році Держдума Росії затвердила цю дату як пам’ятну. У пояснювальній записці йшлося про те, що «Крим до прийняття Маніфесту мав давні історичні зв’язки з Росією і був колискою російського православ’я».
Підконтрольні Росії кримські чиновники з нагоди пам’ятної дати поклали квіти до пам’ятника Катерині Другій та Долгоруківського обеліска в Сімферополі. Спікер підконтрольного Росії парламенту Криму Володимир Константинов заявив, що «приєднання Криму» до Російської імперії в 1783 році «дало поштовх до розвитку півострова, сюди пішли великі інвестиції».
Однак українські та зокрема й кримськотатарські історики називають ті події першою анексією Криму, маючи на увазі, що друга сталася в 2014 році. Про різні оцінки цієї історичної події йшлося в ефірі Радио Крым.Реалии.
Кримський історик Сергій Громенко розповів Крым.Реалии, що Російська імперія задовго до 1783 роки намагалася взяти Кримське ханство під контроль.
КРИМСЬКІ ТАТАРИ АБСОЛЮТНО НЕ ЗБИРАЛИСЯ ПРОВОДИТИ жодної ПРОРОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, НАВІТЬ ЗВІЛЬНИВШИСЬ ВІД ОСМАНСЬКОГО ВЕРХОВЕНСТВА
Сергій Громенко
– Ідея про те, що добре б відібрати Крим у турків, зародилася ще до тієї російсько-турецької війни. Російська влада чомусь вважала, що кримські татари – це провідники турецького впливу і що якщо відірвати їх від нього, то вони відразу ж стануть лояльними і поступливими. А за фактом вийшло, що кримські татари абсолютно не збиралися проводити ніякої проросійської політики, навіть звільнившись від османського верховенства. Коли Російська імперія за допомогою багнетів всадовила свого ставленика на трон – кримського хана Шагіна Герая, проти нього підняли повстання і фактично вигнали. Тому в кінцевому підсумку було ухвалено рішення приєднати Крим безпосередньо і керувати ним з Петербурга. На той момент населення Криму було приблизно однорідним і на 95% складалося з кримських татар. На Південному березі можна було зустріти турків, в горах – караїмів, кримчаків.
Кримськотатарський історик Гульнара Абдулаєва вказує на те, що Росія прагнула виставити першу анексію півострова як вимушений захід.
ДОДАТКОВІ РОСІйські ВІЙСЬКА БУЛИ ВВЕДЕНІ НА ПІВОСТРІВ, І ТІЛЬКИ ЗА ОФІЦІЙНИМИ ДАНИМИ ЗАГИНУЛО 12 ТИСЯЧ МИРНИХ ЖИТЕЛІВ
Гульнара Абдулаєва
– Російсько-турецька війна формально завершилася підписанням Кючук-Кайнарджійського миру в 1774 році. Процес затягнувся, тому що ані османи, ані кримські татари не розуміли, чого хоче від них російська сторона. Вона прагнула, щоб Крим нібито визнали незалежною державою, хоча він завжди був таким. У 1777 році на ханство було обрано останнього кримського хана Шагін-Гірея, а Потьомкін віддав наказ оточити півострів кораблями, заблокувати всі порти і силою зброї примусити кримських татар скоритися Росії. Усе це робилося для того, щоб народ підняв заколот проти свого хана – і в підсумку він був придушений силою російської зброї. Під цим приводом додаткові війська росіян були введені на півострів, і тільки за офіційними даними загинуло 12 тисяч мирних жителів, а Акъмесджит (Сімферополь) – і Карасубазар були зруйновані.
За словами Гульнари Абдулаєвої, документи того часу свідчать про те, що Російська імперія після Криму виношувала плани завоювання Константинополя і відродження Візантійської імперії в рамках так званого грецького проекту.
У свою чергу, Сергій Громенко зазначає, що сьогоднішня риторика російської влади про Крим як «колиску російського православ’я» зустрічалася вже тоді, але лише як допоміжна.
З КІНЦЯ 18 ДО ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ у КРИМ І ХЕРСОНЕС В ПРАВОСЛАВНій РОСІЙСЬКій ІМПЕРІЇ НІХТО НЕ ХОДИВ
Сергій Громенко
– Теза про православ’я вперше потрапляє на очі в листуванні Катерини з Потьомкіним, вона використовувалася у 70-80-і роки 18 століття для виправдання політики щодо Криму. Але це був додатковий костур, бо справжня причина, звичайно, була зовсім іншою. До речі, Російська імперія як офіційно православна держава ніколи не відчувала особливого пієтету щодо кримських святинь: прочани в основному ходили поклонятися в Києво-Печерську лавру, в Святу Софію. У кого були сили і засоби, ті йшли в Константинополь, на Афон, або ж в Єрусалим і Віфлеєм. З кінця 18 до початку 20 століття до Криму і Херсонесу в православній Російській імперії ніхто не ходив, бо не вважав, що саме звідти православ’я прийшло на Русь. БІЛЬШЕ ЗА ТЕМОЮ: Кримська історія і «захист історичної правди»
За оцінкою Гульнари Абдулаєвої, в 1783 році відбулася саме незаконна анексія, оскільки Російська імперія не дотримала навіть видимості характерної для того часу процедури.
МАНІФЕСТ БУВ ухвалений НЕЗАКОННО, А КРИМСЬКІ ТАТАРИ ВІДМОВЛЯЛИСЯ ПРИНОСИТИ ПРИСЯГУ РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРАТРИЦІ
Гульнара Абдулаєва
– Хоча 19 квітня 1783 року в усіх містах і великих населених пунктах півострова був зачитаний той самий маніфест про «приєднання Криму до Росії», в Петербурзі не вважали за потрібне вимагати від кримського хана офіційного зречення престолу. Тобто фактично маніфест був прийнятий незаконно, а кримські татари відмовлялися приносити присягу російській імператриці. Відбулася насильницька окупація, приїхали нові чиновники, заходилися повністю перебудовувати систему влади, але кримські татари не змирилися. Перша хвиля емігрантів пішла в Османську імперію, але в планах у Потьомкіна вже тоді визрівав план переселити частину кримських татар із Південного берега, щоб вільно будувати військовий флот. Це потягло за собою дуже багато жертв, Крим практично знелюднів. Буквально за сто років він перетворився з квітучої держави на сіру зону – і тут можна провести паралелі з тим, що сталося у нас в 2014 році.
Підконтрольний Росії очільник Криму Сергій Аксьонов 19 квітня заявив, що в 1783 році «стародавня Таврида відродилася і розквітла, стала рідною домівкою для багатьох народів» . Тим часом російський історик Борис Соколов вважає, що більшість росіян навряд чи знають про дату 19 квітня 1783 року.
– У рамках теорії природних кордонів приєднання Криму було необхідним Російській імперії, щоб забезпечити судноплавство в Чорному морі. Мені видається, що 19 квітня 1783 року – це прохідна дата. Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774 згадується в підручниках як завершення російсько-турецької війни, а маніфесту про приєднання Криму приділяється набагато менше уваги. Загалом, я не думаю що багато людей в Росії згадає, що був такий маніфест.
Український історик Богдан Короленко переконаний, що за підсумками першої анексії у сьогоднішньої Росії немає підстав говорити про Крим як «споконвічно російську територію».
КОЛИ ЗАРАЗ РОСІЯ ГОВОРИТЬ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ПРАВ ЩОДО КРИМУ, ЦЕ НЕ ЩО ІНШЕ ЯК ПРИВАТИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ
Богдан Короленко
– Тоді Російська імперія завоювала формально незалежну державу – це звичайна, закономірна логіка розвитку імперії. Треба розуміти, що суспільство в Кримському ханстві кардинально відрізнялося від російського. Коли зараз Росія говорить про відновлення втрачених прав щодо Криму, це не що інше як приватизація історії. Після так званого референдуму, 18 березня 2014 року президент Володимир Путін говорив про «возз’єднання» і «відновлення історичної справедливості», але насправді відсилав до завоювання чергової території Російською імперією. Вся інша риторика – це просто підтасовування фактів під теорію «споконвічної російськості Криму». Це ідеологія, це вигадки і постімперська політика Російської Федерації, яка не має нічого спільного з історією. За тією ж імперською логікою, Крим нібито був подарований в 1954 році Україні.
16 квітня російський сенатор з анексованого Криму Сергій Цеков повідомив про те, що в Сімферополі вулиці Карла Маркса повернуть дореволюційну назву – Катерининська. Про те, як цю ініціативу оцінюють в самому місті, читайте в матеріалі Крым.Реалии «Люди проти, влада за. Активісти про повернення назви Катерининській вулиці в Сімферополі».
Джерело: Олена Ремовська, для Крым.Реалии
Текст підготував Владислав Ленцев.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський союз, ані США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними й засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
