За п’ять президентських термінів Володимира Путіна Росія вибудувала складну екосистему дезінформації як частину свого національно-безпекового апарату. Ця багатогранна діяльність набрала ще більшої сили після анексії Криму в 2014 році та повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році. Розгалужена система російської пропаганди й дезінформації націлена на широкий ідеологічний спектр аудиторії, спираючись на обмежені, але впливові союзницькі зв’язки Росії в іберосфері.
У 2013 році Кремль оголосив, що його взаємини з Ібероамерикою мають велике стратегічне значення; вже наступного року відбулася анексія Криму. Аналогічну динаміку можна спостерігати й після вторгнення в Україну у 2022 році, коли Путін підкреслив, що «з Латинською Америкою існують історично міцні, дружні й по-справжньому довірчі зв’язки».
Росія вже давно прагне використати складні історичні відносини між США та Латинською Америкою. Варто пам’ятати про довгу історію втручання США в політику регіону — як-от численні перевороти з метою усунення лівих урядів або економічне тиснення.
Наразі найбільш лояльними до Кремля тоталітарними режимами в регіоні є Нікарагуа, Куба та Венесуела. Хоча це справді так, що Росія, окрім розбудови розгалуженої дезінформаційної мережі в цих державах, постачала їм зброю, військову техніку й надавала розвідувальну підтримку, спрямовану на консолідацію тамтешніх урядів і поширення їхнього згубного впливу серед іспаномовних, а також португаломовних країн (зокрема Бразилії).
Складна екосистема Кремля в Латинській Америці базується на подвійній стратегії: одна спрямована безпосередньо на політику, інша — на дезінформацію. Завдяки цьому Кремль досяг своїх цілей у так званих «наркокомуністичних» режимах, створивши ядро для подальшого розширення власної сфери впливу від Мексики до Чилі. Її підтримують не лише такі місцеві ЗМІ, як RT та Sputnik, а й впливові мережеві діячі, проплачені журналісти, а також тисячі ботів і тролів, які розповсюджують проросійські «новини» й провокують поляризаційні дискусії. Ці практики підривають довіру до демократичних інститутів і місцевих ЗМІ, послаблюють суспільну згуртованість і сприяють поширенню «теорії хаосу», що виправдовує пошук альтернативи західній системі.
Варто зазначити, що російське іспаномовне телевізійне мовлення стартувало у 2009 році та суттєво зросло після двох агресій Росії — у 2014 і 2022 роках. Попри останню, російські ЗМІ й далі демонструють високі показники залученості й зростання аудиторії в Ібероамериканському регіоні. Наприклад, RT News успішно втримує свої позиції на Facebook, де має понад 17 мільйонів підписників. Крім того, існує й RT Play (формат вірусних розважальних відео), що станом на кінець 2023 року налічував понад 6 мільйонів підписників.
Сам RT News міцно інтегрувався в регіональний медіапростір, розширюючи свій порядок денний і не лише поширюючи російську дезінформацію в країнах Латинської Америки, а й посилюючи риторику місцевих лівих рухів. Прикладом може слугувати висвітлення насильницьких протестів у Чилі та Колумбії у 2019 році, спрямованих на повалення проамериканських урядів. Як відомо, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну троє журналістів RT отримали нагороди за «міжнародне висвітлення» так званої «спеціальної військової операції» Путіна від Клубу журналістів Мексики. На заході був присутній посол Росії, який наголосив, що ці відзнаки «підтримують нашу боротьбу з українським тероризмом».
Якщо говорити про соціальну мережу X (колишній Twitter), то іспаномовний акаунт RT Actualidad має понад 3,5 мільйона підписників із загальною кількістю 13,9 мільйона відвідувань станом на кінець листопада 2022 року. Майже половина цих відвідувань припадає на Венесуелу, Мексику та Аргентину. Окрім власних дезінформаційних платформ, Росія використовує й Telesur і HispanTV. Telesur було створено диктатором Уго Чавесом у 2005 році за підтримки Куби, Нікарагуа, Болівії й Аргентини, а HispanTV — медіа, засноване іранським режимом у 2012 році.
І Telesur, і HispanTV прагнуть пропонувати альтернативний погляд, відмінний від західних ЗМІ, часто поширюючи інтереси країн-засновниць і сприяючи зростанню довіри до нових блоків на кшталт БРІКС у регіоні. Усі ці ресурси мають критичне ставлення до міжнародного порядку, сформованого Заходом, зокрема до США та НАТО. Водночас вони поширюють наративи на підтримку лівих урядів і рухів, які відповідають їхньому політичному порядку денному (Венесуела, Іран, Сирія, Росія, Куба тощо).
Окрім ідеологічної спорідненості, між цими ЗМІ існує співпраця у висвітленні контенту: вони нерідко передруковують матеріали RT чи Sputnik і навпаки. Таким чином, дезінформаційні кампанії чи новини, які просувають взаємні інтереси цих країн, циркулюють значно швидше й у ширшому масштабі. Два яскраві приклади — це масштабне вторгнення Росії в Україну та міжнародні санкції проти Ірану й Венесуели. Починаючи з 2020 року, помітно активізувалися єдині наративи, що критикують Захід і виправдовують або підтримують позиції Росії, Ірану чи їхніх союзників.
Вплив БРІКС
Кремль активно використовує свій потужний дезінформаційний апарат в ібероамериканському регіоні, паралельно лобіюючи свої інтереси в альянсі БРІКС. Росія поширює наратив багатополярного співробітництва, кидаючи виклик гегемонії США та Європи.
У цьому контексті російські дезінформаційні стратегії просувають конкретні цілі Москви в межах БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка). Бразилія, найбільша економіка Латинської Америки, зберігає тісні зв’язки з Кремлем у кількох сферах, насамперед на ринку добрив, де залежність Москви від бразильської економіки може сягнути 40% уже 2024 року. Водночас плани режиму Мадуро приєднатися до БРІКС не було реалізовано через блокаду з боку Бразилії після сфальсифікованих виборів, що відбулися 28 липня.
Крім того, Росія популяризує сприйняття БРІКС як блоку, здатного протистояти домінуванню США та Європи у військовій, політичній і економічній сферах. Одним із найбільш помітних наслідків є поширення наративів, які підкреслюють «єдність» серед членів групи. Зокрема, Росія наголошує на колективній відмові від фінансової системи, заснованої на доларі, й активно пропагує ідею «багатополярного світового порядку». Цю риторику підхоплюють й інші країни групи, зокрема Китай і Південна Африка, які також прагнуть зменшити власну залежність від Заходу.
Показовим у цьому аспекті є російський наратив про підтримку тоталітарних урядів, наприклад Венесуели, що наочно демонструє, як БРІКС може бути політичним «щитом», навіть коли йдеться про порушення прав людини, злочини проти людяності та фальсифікацію виборів.
Висновки
Російська дезінформація виявилася ефективним інструментом для просування інтересів Кремля як у Латинській Америці, так і в межах БРІКС. У країнах іберосфери це впливало на політичну поляризацію, сприяло недовірі до демократичних інститутів і посилювало антизахідні наративи. Російські методи дезінформації суттєво позначилися на сприйнятті подій і формуванні суспільних настроїв, консолідуючи небезпечне бачення єдності у протистоянні західним державам і підкріплюючи позиції Кремля як впливового гравця в цій групі.
