Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» в матеріалі під назвою «Американський ЗМІ розповів, як США руйнували СРСР», пише:
Автор зазначає, що Сполучені Штати знову і знову здійснювали напади, акції саботажу і намагалися підірвати СРСР зсередини. У 1917 році в розпал Жовтневої революції експедиційний корпус з десятків тисяч солдатів США вторгся на територію країни. Радянській Росії знадобилося три роки, щоб позбутися американських “непроханих гостей”.
У період з 1941 по 1945 рік, під час Другої світової війни, СРСР і США були союзниками в боротьбі з нацистською Німеччиною. Однак американці примудрилися протягнути три роки, не вступаючи в справжню війну, в той час як десятки мільйонів радянських громадян жертвували собою в боротьбі з вермахтом. <…>
У 1982 році президент Рональд Рейган прийняв “безневинний” план ЦРУ, що передбачав вибух газопроводу, який ніс природний газ через весь Сибір. Передбачалося, що Радянському Союзу дозволили б викрасти західну систему управління трубопроводами, але ця система, яка контролює насоси, турбіни і клапани, після певного періоду нормальної роботи мала вийти з ладу. Результатом мала стати економічна дезорганізація, катастрофа для природного середовища і “найпотужніший неядерний вибух і пожежа, які коли-небудь вдавалося зафіксувати з космосу”».
Переклад статті Теда Ролла опублікував також сайт «ИноСМИ», що належить МІА «Россия сегодня». Щоправда, ні РІА, ні «ИноСМИ» нічого не розповідають ні про видання, в якому з’явилася стаття, ні про автора.
CounterPunch — досить відоме у США інтернет-видання лівацького штибу. Кілька років тому воно виявилося втягнутим у пов’язаний з Росією скандал: в 2016-2017 роках там з’явилося п’ять публікацій авторства Еліс Донован; пізніше ФБР встановило, що це одна з фейкових осіб, використаних для поширення російської пропаганди.
Автор статті в CounterPunch Тед Ролл за основним фахом художник-карикатурист, свого часу він був президентом Асоціації американських газетних карикатуристів. Крім того, він писав колонки для різних видань; в 2015 році газета Los Angeles Times відмовилася від співпраці з ним, коли його викрили в брехні в одній з його колонок, що стосувалася дій лос-анджелеської поліції під час масових заворушень 2001 року. Тепер його карикатури і колонки з’являються на російському сайті Sputnik.
Список випадків американського втручання в російські справи, викладений Роллом, видається випадковим набором тенденційно поданих фактів і конспірологічних легенд. Так, автор не звертає уваги на те, що інтервенція під час громадянської війни була здійснена після більшовицького перевороту і ставила за мету підтримку російської влади, яка на той час, із точки зору США та їхніх європейських союзників, була законною, а також на те, що американський експедиційний корпус утримувався від активної участі у воєнних діях. І, до речі, більшовикам не знадобилися ніякі спеціальні зусилля, щоб «позбутися непроханих гостей»: в 1920 році вони самі залишили країну, переконавшись, що вона переходить під контроль більшовиків і підтримувати там більше нікого.
На чому Ролл основує свою критику дій США під час Другої світової війни – зрозуміти взагалі неможливо. Говорячи про три роки вичікування, він, ймовірно, має на увазі період до висадки союзників у Нормандії 6 червня 1944 року. Але в цей час США були в основному зосереджені на бойових діях проти Японії в тихоокеанському регіоні; при цьому в 1942 році американські війська прийшли на допомогу союзникам в Північній Африці, а з 1943 року разом із британцями брали участь в італійській операції. Чому Ролл не вважає це «справжньою війною», він не пояснює.
Центральне місце в статті Ролла займає сенсаційна історія про те, як в 1982 році адміністрація Рейгана влаштувала вибух на газопроводі в Сибіру, підсунувши СРСР автоматизовану систему управління, яка в певний момент мала вийти з ладу. Тут, до речі, РІА трохи підредагувати Ролла: він пише про вибух як про подію, що вже сталася, а в матеріалі РІА міститься загадкове формулювання «мала стати». Цю історію Ролл, очевидно, взяв із книги дослідника застосування інформаційних технологій в конфліктах Томаса Ріда «Над прірвою», що вийшла в 2004 році ( «Комсомольська правда» чомусь приписує авторство цієї книги журналісту Вільяму Сефайру, колишньому спічрайтеру президента Ніксона).
За версією Ріда, підхопленою Роллом, у 1982 році на газопроводі Уренгой – Сургут – Челябінськ стався вибух потужністю близько 3 кілотонн, що відповідає невеликому ядерному вибуху. Причиною стали дефектні чіпи в системі автоматизованого комп’ютерного управління газопроводом, яку ЦРУ вдалося підсунути розкритій ним мережі законспірованих радянських агентів, що займалися закупівлями передових технологій, які на той час було заборонено продавати СРСР. Певний час система мала працювати нормально, а потім у трубопроводі мав створитися тиск, що в багато разів перевищує нормальний.
Ця ефектна легенда не враховує одну деталь: у ті роки робилися лише перші кроки у сфері комп’ютерного управління газопроводами, промислових зразків ще практично не було. Всіма радянськими газопроводами управляли диспетчери вручну. Крім того, всі газопроводи обладнані клапанами для скидання газу в разі підвищення тиску понад певну норму, й діють ці клапани незалежно від систем управління. Відомості про вибух такої потужності в 1982 році не зустрічаються в жодних джерелах, окрім книги Ріда.
Еще один епізод статті Ролла становить собою приклад настільки відвертої конспірології, що РІА навіть посоромився згадувати його у своєму матеріалі:
«У 1983 році рейс «Корейських авіаліній» під номером KAL 007 – відчуваєте, який тонкий натяк стоїть за цим номером? – був збитий радянським винищувачем над північно-східною частиною Росії. Але ось за яких обставин. Пілот цього літака відключив транспондер та ігнорував накази з винищувача залишити військово чутливу частину радянського повітряного простору. KAL 007 заглибився в радянський повітряний простір на відстань 587 кілометрів від кордону СРСР, поставивши світовий рекорд у тому, наскільки можна “збитися з курсу” в повітряній навігації. Це неможливо сьогодні стверджувати напевно, але, з огляду на щільний зв’язок між Південною Кореєю і США в той час, дуже схоже, що “Корейські авіалінії” дозволили ЦРУ закріпити шпигунські камери з високою роздільною здатністю знімка на крила згодом загиблого літака. Було прийнято рішення ризикнути життям пасажирів у розрахунку на те, що росіяни не зважаться стріляти по цивільному пасажирському літаку».
Дослідження «чорних ящиків» загиблого літака показало, що причиною відхилення від курсу була навігаційна помилка, літак весь час аж до моменту своєї загибелі йшов на автопілоті, а аудіозаписи розмов екіпажу засвідчують, що в кабіні була звичайна для польоту обстановка, ніхто не здогадувався ні про яку надзвичайну ситуацію. Нарешті, жодні фрагменти шпигунського обладнання, про який пише Ролл, ніколи не було виявлено.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
