Джерело: Крым.Реалии
Російський Левада-Центр з 17 по 21 лютого проводив опитування росіян про довіру влади. 52% опитаних на той час вважали, що справи в країні йдуть у правильному напрямку. До 14% зросла довіра росіян до очільника російського МЗС Сергія Лаврова. Схвалення президента Росії Володимира Путіна становило 71%.
Чи змінилася думка росіян із початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну? Як війна вплине на рейтинги російської влади та особисто Володимира Путіна? Чи змінять щось новини про воєнні втрати росіян і значне падіння рубля? Про це Радіо Крим.Реалії говорило з науковим керівником Левада-центру, доктором філософських наук Львом Гудковим.
– Ми маємо свіжі цифри щодо підтримки влади з боку російських громадян. Проте опитування було проведено напередодні повномасштабного вторгнення Росії до України. Як ви вважаєте, наскільки ймовірно, що за ці кілька днів цифри істотно змінилися?
ТРЕБА БРАТИ ДО УВАГИ ДІЮ МАЙЖЕ ТОТАЛЬНОЇ Й ДУЖЕ ПОТУЖНОЇ АГРЕСИВНОЇ ПРОПАГАНДИ
– Думаю, має підрости підтримка Володимира Путіна, хоча вважаю, що не набагато. Проте патріотичний підйом і націоналістична консолідація мають забезпечити певне зростання його популярності та підтримки. Треба брати до уваги дію майже тотальної та дуже потужної агресивної пропаганди, досить брехливої й демагогічної – на людей, які не мають інших джерел інформації. Реагують на цю пропаганду люди менш освічені й більш літні: жителі провінції, малих міст, сіл – а це дуже велика частина.
Загалом я досить похмуро дивлюся на ці дані. Думаю, що консолідація не така, якою вона була в епоху «кримнашу», однак вона все одно буде.
– Чи можна тут ставити знак рівності між схваленням Путіна і схваленням безпосередньо війни?
– Безперечно, це є. Рейтинг Путіна завжди зростав під час таких воєнних кампаній, сплесків мілітаризму. Це було і на початку другої чеченської війни, на хвилі якої він прийшов, і під час грузино-російської війни, і, звісно, у ситуації анексії Криму. Знижується рівень критичності, піднімаються всі старі ідеологічні пласти радянського часу в поєднанні із замшілою імперською ідеологією.
– Водночас ми бачимо особисті звернення росіян, маніфести, відкриті листи до Путіна. Петицію з вимогою припинити російське вторгнення в Україну на сайті Change.org підписали понад мільйон людей. З практичного погляду – наскільки це дієво? Чи можливий ефект снігової кулі, що летить зі схилу, набираючи прихильників? Чи це лише дасть змогу людям позначити власну позицію, але не призведе до змін?
– Більше ніж мільйон – це приблизно один відсоток дорослого населення. З одного боку, це багато, особливої для репресивної й авторитарної держави. З іншого боку – ну подивіться, в одному Берліні вийшло півмільйона людини проти війни. А у нас у Москві близько двох тисяч людей, ось вам і співвідношення.
ОСНОВНА МАСА ПРИ ВСЬОМУ ВІДЧУЖЕННІ ВІД ПОЛІТИКИ ПОДІЛЯЄ ЦІ ІМПЕРСЬКІ ШОВІНІСТИЧНІ УСТАНОВКИ НИНІШНЬОЇ ВЛАДИ
Безперечно, це моральна дія. Це дуже важлива заява, почуття власної гідності, незгода зі злочинами держави, у цьому випадку – агресії проти України, війни абсолютно злочинної у всіх відношеннях. Але оцінюючи з огляду на минулий досвід, такого роду почуття поділяють приблизно 15 відсотків населення, якщо говорити грубо. До них дослухаються ще приблизно 10 відсотків.
А основна маса при всьому відчуженні від політики, небажанні в ній брати участь, страху – вона поділяє ці імперські шовіністичні настанови нинішньої влади. Справа не тільки в страху чи боязні репресій – хоча ці страхи дуже різко зросли за останній рік-півтора, як і страх війни. Справа в тому, що не з’явилося інших уявлень, інших орієнтирів.
МИ МАЄМО СПРАВУ З РЕЦИДИВОМ ТОТАЛІТАРИЗМУ
Нав’язування традиціоналістських цінностей і те, що наша гордість вся в минулому, – вона визначає відсутність орієнтирів, відсутність уявлень про те, куди розвивається країна, і особливі зусилля з дискредитації правової держави, прав людини, свободи. Ми маємо справу із рецидивом тоталітаризму.
<iframe src=”https://ru.krymr.com/embed/player/0/31728930.html?type=video” frameborder=”0″ scrolling=”no” width=”640″ height=”360″ allowfullscreen></iframe>
– За даними Левада-Центру, в лютому цього року 52% росіян ставилися до України погано і лише 35% добре. Рік тому ці цифри були дзеркально протилежними. Виходить, ставлення до Путіна можна прямо корелювати зі ставленням до України?
– І зі ставленням до України, і з ставленням до Сполучених Штатів. Там кореляція навіть сильніша. У нас є графіки, де показана кореляція між підтримкою Путіна та хвилями антиамериканізму.
– За ці дні Міноборони Росії не звітувало про кількість загиблих. А взагалі існування таких визнало на четвертий день війни. Але наскільки довго можна приховувати втрати і що буде із громадською думкою, коли з’являться новини про вбитих російських солдатів?
ЗУСИЛЛЯМИ ПРОПАГАНДИ РОЗІРВАНО ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ДІЯМИ ВЛАДИ ТА НАСЛІДКАМИ ДЛЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ
– Ставлення до війни з Україною змінюватиметься. Це зараз порівняно невисоке піднесення схвалення, а через кілька місяців, коли картина стане більш зрозумілою: і кількість жертв, і ціна, яку люди повинні заплатити за таку політику, у тому числі й суто матеріальна (зростання цін, інфляція, зникнення товарів тощо), – ситуація почне змінюватися. Поки що зусиллями пропаганди розірвано причинно-наслідковий зв’язок між діями влади та наслідками для повсякденного життя. Тому люди у наших опитуваннях кажуть, що не відчувають дії санкцій. А ціни зростають тому, що якісь злісні підприємці їх підвищують.
– Але у понеділок вранці 28 лютого люди вже побачили, що курс в обмінниках суттєво зріс.
– Розумієте, основна маса не має заощаджень. Заощадження є лише у 30%, і здебільшого вони малі: на 3-4 місяці, це страхові запаси. Країна бідна. Ресурси сільського населення чи населення малих міст дуже обмежені. Якщо у сім’ї, де дві людини працюють, дохід 38-40 тисяч рублів, то вони заощаджують на всьому. І до них ці сплески долара докотяться з певним запізненням. І тоді люди задумаються: а що відбувається?
За нашими лютневими даними, винуватцем загострення відносин з Україною (опитування проводилося з 17 по 21 лютого – КР) 60% опитаних називають Штати і країни НАТО, 14% – Україну та лише 3% – Росію. Це найкраща ілюстрація ефективності пропаганди та конструювання тієї реальності, в якій люди живуть.
Джерело: Крым.Реалии
