Камбоджа, Руанда, Сребрениця… Тепер і Донбас. На думку Путіна, на Донбасі відбувається геноцид. Про це президент РФ в черговий раз заявив 9 грудня у Москві під час засіданні ради з прав людини. РИА Новости, Аргументи і Факти, ТАСС, РБК, Лента.ру та інші російські ЗМІ жваво підхопили його слова. І якщо події 1994 року в Руанді відомі усьому світові, а різня боснійських мусульман у Сребрениці 1995-го року є добре задокументованою, і на Донбасі, за словами Путіна, також відбувається «те, що ми з вами добре бачимо, знаємо» – начебто як добре задокументований процес. Але що саме і де все це відбувається – президент Росії так ніколи і не пояснив. StopFake розбирався у ситуації.
Любов кремлівських ЗМІ до слова «геноцид» є безмежною, бо цим терміном вони зазвичай описують речі, які до нього не мають ніякого відношення. Наприклад, відновлення позицій української мови в Україні російські пропагандисти традиційно називають «геноцидом російськомовного населення». Зеленський, на думку росЗМІ, теж займається «геноцидом росіян». Але, як відомо, справжні акти геноциду, як то геноцид українців під час Голодомору 1932-33 років, не дуже цікавлять владу Кремля, яка вбачає в цьому «русофобію в основі ідентичності» та вважає саму історичну подію «вигаданою британським шпигуном».
Термін «геноцид» у 1944 році запровадив Рафаель Лемкін, американський юрист, і якого називають «батьком Конвенції ООН про геноцид». Лемкін, який народився у Львові, розглядав Голодомор також як приклад геноциду. У 1948 році ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Конвенція визначає злочин геноциду як «діяння, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, расову, етнічну чи релігійну групу». Рафаель Лемкін також вважав, що під геноцидом слід розуміти спробу знищення не лише етнічних і релігійних груп, а й політичних, і що цей термін також має охоплювати акти систематичного знищення культур. Тож, крім неповаги російських ЗМІ до жертв геноцидів по всьому світу, концепцію «геноциду» стала маніпуляцією російської пропаганди для спотворення не пов’язаних з ним явищ та подій.
Чергове згадування про «геноцид» на Донбасі — не надто неочікувана заява Кремля, адже про це російські медіа та високопосадовці говорять чи не кожен раз, коли згадують Україну. На думку російських пропагандистів, Україна — фашистська держава, яку заполонили загони «нацистів». Тому, мовляв, дивуватися нічому: там де фашисти – там повинен бути і геноцид.
Хоча в самій Росії, яка претендує на роль головного борця проти фашизму, відбуваються дивні речі. Там заборонили розповідати в школах про Голокост. Рішенням Міністерства освіти РФ з «Календаря освітніх подій, приурочених до державних і національних свят РФ, пам’ятних дат і подій російської історії та культури» на 2021⁄2022 рік було вилучено Міжнародний день пам’яті жертв Голокоста – 27 січня. Про це на зустрічі Путіна з правозахисниками повідомив академік Олександр Асмолов. А кілька років тому учасниці програми «Безмежно красиві» на каналі «Муз-ТВ», сестри Каратигіни з Володимирської області на питання вікторини «Що таке Голокост?» відповіли, що це клей для шпалер.
Крім того, низку єврейських органзацій, що діяли в Росії, Міністерство юстиції РФ внесло в реєстр так званих «іноземних агентів» – наприклад громадську організацію «Саратовський обласний єврейський благодійний центр «Хасдей Єрушалаім», Рязанський єврейський культурний центр. Також Росія активно експлуатує тему фашизму в своїх політичних інтересах – для подальших репресій проти громадянського суспільства в середині країни – аж до повного його знищення – і це також відбувається під соусом «боротьби з фашизмом». Наприклад, коментуючи закриття правозахисного центру «Меморіал», Володимир Путін сказав, що «Меморіал» начебто визначив жертвами політичних репресій кількох людей, які «служили при нацистах».
Але повернімося на Донбас. Там риторика боротьби з українськими «фашистами» та стримування «українського геноциду» застосовувалася з самого початку окупації, а також перед її початком – для виправдання своїх дій. Сім років тому, у вересні-жовтні 2014 року російські ЗМІ вже були переповнені «сенсаційною інформацією» про «злочини» українських збройних сил. Звинувачення української влади у «геноциді» населення, яке потім опинилося під окупацією російських військ на Донбасі та в Криму також використовувалися російською владою як виправдання для свого військового втручання на цих територіях. У 2017 році на ефірі росТБ лунали заяви про те, що «ніхто (у Києві) мирно домовлятися не хоче, а збирається на території Донецька та Луганська влаштувати геноцид нового часу». Вже цього літа знову під час одного з ефірів Україну було звинувачено у «геноциді населення Криму через позбавлення доступу до прісної води». Уявні атаки на мирне населення Донбасу, в яких постійно звинувачують ВСУ кремлівські пропагандисти, теж є частиною «геноциду проти мешканців ОРДО/ОРЛО». Наприклад, відповідну заяву Заступник голови Слідчого комітету Росії Олександр Федоров символічно зробив на міжнародному форумі «Уроки Нюрнберга». Тепер до цього всього виявилось, що Київ ще й намагається «залучити війська США та НАТО до геноциду населення Донбасу».
Про те, що на Донбасі російські пропагандисти давно вже мріють «віднайти» українську «Сребреницю» (висловлюючись термінами Кремля), ми писали нещодавно у матеріалі «Розкопані могили Донбасу. Імітація Сребрениці». Тож «братські могили», які нібито залишили після себе ЗСУ на Донбасі, влада Кремля намагається видати за геноцид мирного населення. Декілька разів у 2017 і 2019 році Путін, щоб пояснити Заходу, чому Києву не можна повертати контроль над кордоном з ОРДЛО, лякав світ «новою Сребреницею», бо, за його логікою, якщо закрити кордон, Київ негайно почне «етнічні чистки», а Москва не зможе втрутитися і захистити «мирних мешканців Донбасу», так, як НАТО в 1990-ті захищало боснійців від сербської агресії:
«Українська сторона постійно ставить питання: дайте нам можливість закрити кордон військами. Ну, я уявляю, що далі почнеться. Сребрениця буде, от і все. Ми бачили, як президент Зеленський вів дискусії з націоналістами. Зрозуміло, хто там сильніший. І що там станеться? І хто ними керуватиме цими націоналістами, коли вони увійдуть на ці території без забезпечення гарантій людям?» Володимир Путін, 10.12.2019
Цієї осені на Донбасі Кремль почав діяти з новим завзяттям. Залучив мешканців ОРДЛО до виборів до Державної Думи Росії, масово роздавав паспорти РФ, видав указ про гуманітарну підтримку населення Донбасу. Проте, щоб не говорила Росія про геноцид на окупованому ж нею Донбасі, справжнє його винищення відбувається не з української сторони лінії розмежування. Спустощення, які зазнав Донбас з початку війни справді вражають. Міністр оборони України Олексій Резніков зазначав ще у 2020 році, що «в Донецькій області проживало близько п’яти мільйонів, у Луганській – близько двох мільйонів. Разом – сім. З 2014-го хтось поїхав у Росію, хтось до Криму, хтось по світу, хтось переїхав на підконтрольну частину України, хтось залишився там. Точних даних ми не знаємо».
Проте, за показниками споживання питної води та хліба експерти ООН оцінюють цифру населення тимчасово непідконтрольних українській владі частин Донецької та Луганських областей у 2.8 млн. осіб. Тобто за сім років населення Донбасу скоротилося у два раза. Такі масштаби депопуляції будь-якої території можна порівняти лише з гуманітарною катастрофою, а самі втрати населення у майже 4 млн. осіб красномовніші за надумані «геноциди». Люди полишають окупований Донбас через нестерпні умови життя, зубожіння, відсутність будь-яких перспектив та порушення прав людини. У порівнянні з 2014 роком рівень життя окупованих частин суттєво скоротився. І це все відбувається на території, яка не є підконтрольною українській владі, якою керують намісники Кремля Денис Пушилін та Леонід Пасічник, яких нещодавно Дмитро Медведев прийняв до лав російської провладної партії «Єдина Росія». Так хто ж насправді працює над знищенням населення Донбасу?
Олександр Замковой
