Господар Кремля робить ставку не лише на історичну пам’ять як основу власного правління. Він розраховує і на коротку пам’ять власних співвітчизників, яким пропонує твердження, які виключають попередні. Реакція світової спільноти при цьому Путіна цікавить мало.
Нинішня Росія ідеологічно спирається на історичну спадщину Радянського Союзу не лише у питанні правонаступництва, яке, зокрема, дозволило нелегітимно посісти місце постійного члена Ради Безпеки ООН. Не менш активно використовується пам’ять про «Велику Вітчизняну», яка дозволяє уникати незручних питань про напад на Польщу у 1939 році, анексію держав Балтії та безславну «зимову війну» з Фінляндією, яка лише підштовхнула Гітлера до нападу на Радянський Союз. Звісно, населенню Росії офіційна пропаганда пропонує «паркетну» версію війни, учасників та свідків якої практично не залишилося серед живих.
Для Владіміра Путіна тема тієї страшної війни залишається важливою, тому він запропонував колегам по СНД оголосити 2025 рік «роком перемоги та єдності» на честь 80-річчя перемоги над нацизмом. Зрозуміло, що у нинішньому форматі Співдружності Путіну практично ніхто не стане заперечувати, проте і фанатизму з прицілом на 2025 рік швидше за все не буде. Пострадянські лідери змінили різношвидкісну інтеграцію на різношвидкісне розставання з Росією: одні (Азербайджан та Вірменія) заручилися підтримкою США та Франції, інші (країни Центральної Азії) активно розраховують на підтримку КНР. Поряд з Кремлем залишається хіба що Білорусь, адже Лукашенко готовий демонструвати власну відданість за першої-ліпшої можливості. Нагадаю, що напередодні 75-ї річниці перемоги над нацизмом Путін намагався перекласти відповідальність за Голокост з нацистської Німеччини на мешканців окупованої Польщі та країн Балтії, деякі з яких були виконавцями страт євреїв, але не ідеологами «остаточно рішення».
Нагадаю, що 24 лютого Путін говорив про наміри «добиватися демілітаризації та денацифікації України», вчергове намагаючись применшити роль українського народу у перемозі над нацизмом. Він так і не зумів пояснити, як «київським нацистським режимом» може керувати єврей за національністю Володимир Зеленський. Брехнею виявилися і обіцянки «завдавати удари високоточною зброєю по розташуваннях українських військ». Російські війська спричиняють значні жертви серед мирного населення та катастрофічні руйнування, після чого Путін заявляє про «відсутність потреби у масованих ударах» попри те, що не всі визначені Міністерством оборони РФ цілі були вражені. Він наче забув про «братський» народ, «історичній єдності» з яким присвячував влітку 2021 році статтю на офіційному сайті Кремля.
14 жовтня в Астані на зміну тезі «Ми ще нічого в Україні не починали» прийшли тези про необхідність початку війни в Україні, оскільки в іншому випадку становище Росії було б ще гіршим. Путін дав зрозуміти, що російська армія вирішила відкрити доступ дніпровської води до Криму, вирішивши, що всі забули, що півострів був окупований російськими ж «зеленими чоловічками» у 2014 році. Проте Путіну це напевне відомо, хоча він не зупинився перед черговою порцією брехні.
До речі, розмірковуючи про «тлумачення поразки України», російський президент, який несе відповідальність за крадіжку 15% території нашої держави, нагадує всім небайдужим, що і ситуацію з Росією можна пояснювати так само. Розпочавши війну проти України, порушуючи норми міжнародного права та здорового глузду, Путін з прискоренням веде РФ до нової історичної віхи – масштабної кризи, яка поставить під сумнів існування найбільшої держави світу у нинішніх кордонах.
Євген МАГДА
