Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Після двох тижнів повномасштабної війни Росії проти України з жалем можна констатувати, що більшість російського суспільства досі підтримує агресію. Провладні соціологічні центри бадьоро рапортують про 71% підтримку «спецоперації» та 84% росіян, які довіряють армії. Висновки незалежних соціологів, зроблені на основі перегляду соціальних мереж, дещо оптимістичніші, інформує Jamestown Foundation.
За їхніми даними, частка публікацій на підтримку війни в російському сегменті соцмереж становить близько 52%, тоді як проти війни висловлюються лише близько 30% користувачів. Відповідно, ті 20%, що залишилися, потрапляють у категорію «мовчазного схвалення» війни. Дослідники Інтернету зазначають, що незалежно від схвалення чи несхвалення війни, понад 30% росіян висловлюють співчуття українцям. Водночас ті, хто вірить пропаганді, переконані, що жодних бомбардувань мирних мешканців та злочинів проти цивільного населення взагалі немає.
Відповідно, активно чи пасивно, на цей момент понад половина росіян підтримують війну. Такої ж думки дотримується й російський опозиційний політик і колишній політв’язень, член нещодавно створеного Антивоєнного комітету Михайло Ходорковський.
ГРОМАДСЬКА ПІДТРИМКА ПУТІНА У РОСІЇ НАразі ЗРОСЛА, І ЦЕ ЗАКОНОМІРНий НАСЛІДОК ВІЙСЬКОВОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ
Михайло Ходорковський
«Громадська підтримка Путіна в Росії зараз зросла, і це закономірний наслідок військової мобілізації. Наслідки санкцій поки що відчуваються в обмеженому масштабі, і ще не зачепили широкі верстви населення», – вважає він. За словами Михайла Ходорковського, має минути ще декілька тижнів, перш ніж люди почнуть шукати відповідь на запитання «хто винен».
Як ми зазначали раніше, крім мілітаристського ефекту та «відкладеної» дії санкцій, на початку війни у багатьох росіян виникло хибне почуття полегшення у зв’язку з тим, що «загроза, яку становила Україна» і про яку так довго товкмачила пропаганда, тепер буде усунута. Очевидно, розуміючи, що в міру продовження бойових дій це полегшення неминуче змінюватиметься тривогою, російські чиновники та пропагандисти взялися нарощувати відчуття загрози, що походить від України та її союзників. Зокрема, вони активно впроваджують наратив про те, що Росія воює «не з Україною, а зі Сполученими Штатами», а все, що роблять українці, вони нібито роблять «за наказом американців».
Граючи на страхах, російська влада тим самим знову намагається переконати населення у «вимушеності» та неминучості війни. Як аргументи використовуються фейки про створення Україною ядерної зброї, страхи довкола американських біолабораторій, які працювали в країні тощо. До речі, Держдепартамент США спростував заяви Кремля щодо розробки біологічної зброї в Україні, зазначивши, що Москва створює «теорії змови», намагаючись знайти виправдання своїх дій.
<iframe src="https://ru.krymr.com/embed/player/0/31727358.html?type=video" frameborder="0" scrolling="no" width="640" height="360" allowfullscreen></iframe>Ще одним популярним закидом стала дезінформація, опублікована з посиланням на колишнього проросійського прем’єр-міністра України Миколу Азарова. За його словами, до кінця року НАТО нібито планувало спровокувати конфлікт із Росією з території України із використанням ядерної зброї. Це може бути як черговим виправданням розв’язаної Путіним війни, так і моральною підготовкою населення до «неминучого» ядерного конфлікту.
Показово, що паралельно з тезами про «вимушеність» війни пропаганда використовує другий наратив, який частково суперечить першому. У ньому пропагандисти не приховують, що мета Росії – це не самозахист, а насамперед руйнація чинного світопорядку, і саме в цьому полягає її «жертовна історична місія». Вочевидь, ці постулати покликані мобілізувати найбільш «пасіонарну» частину суспільства.
Як зазначає Михайло Ходорковський, поки що пропаганда діє досить успішно, і її результатом стало формування своєрідного Стокгольмського синдрому у більшості населення Росії. Учасники Антивоєнного комітету сходяться на думці, що саме тому люди наразі не здатні сприймати логічні аргументи. Однак до них усе ще можливо доносити інформацію про жахи і трагедії, які принесла українцям війна, і про те, наскільки слабкою виявилася російська армія порівняно з опором українського народу.
<iframe src="https://ru.krymr.com/embed/player/0/31732937.html?type=video" frameborder="0" scrolling="no" width="640" height="360" allowfullscreen></iframe>Ситуація посилюється активною цензурою у російському інформаційному просторі. Останні опозиційні ЗМІ, що залишилися в Росії, були заблоковані або змушені були видалити зі своїх сайтів всі матеріали про війну. Держдума Росії одноголосно ухвалила закон, який передбачає покарання терміном до 15 років за «виготовлення та розповсюдження фейків» про дії збройних сил Росії, а соціальну мережу Фейсбук було заблоковано. Проте американські експерти вважають, що можливості «достукатися» до росіян ще залишаються.
ПОЛОНЕНІ РОСІЙСЬКІ СОЛДАТИ, ДІАСПОРА ЗА КОРДОНОМ, ІНТЕРНЕТ-КОРИСТУВАЧІ МОЖУТЬ РОЗПОВІДАТИ БЛИЗЬКИМ У РОСІЇ, ЩО НАСПРАВДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ
Пол Залакі
«Полонені російські солдати, діаспора за кордоном, активні інтернет-користувачі – всі вони можуть розповідати своїм близьким у Росії про те, що насправді відбувається в Україні», – вважає колишній співробітник ЦРУ Пол Залакі.
Антивоєнні виступи, що продовжуються в Росії попри репресії, також показують, що ситуація не безнадійна. 6 березня акції проти війни відбулися у 56 містах країни. Станом на 1 березня у спецприйомниках Єкатеринбурга вже закінчилися місця для арештантів, затриманих на антивоєнних акціях. Інформація про протести та затримання надходить також з інших регіонів Росії.
Активісти із Сибіру щодня випускають «Хроніку поточних подій» (за аналогією з бюлетенем, який видавали радянські дисиденти). Там вони докладно інформують росіян про економічні наслідки санкцій. Наприкінці лютого керівник команди розслідувачів Bellingcat Христо Грозєв заявив, що серед убитих солдатів із Росії, які воювали в Україні, високою є частка представників неслов’янських груп.
Поки це не призвело до відчутного зростання протестів у національних республіках, проте вже починають звучати голоси, що народи Росії воюють не за свої інтереси. Можна спрогнозувати, що в міру дії санкцій та збільшення втрат російської армії дедалі більше росіян почнуть замислюватися про те, що відбувається.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована із дозволу Jamestown Foundation
