Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Російські польові «отамани» остаточно відбилися від рук, але ноги поки що відривають не їм, а Прилєпіну. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 5-7 травня.
- Що не так із «голодним бунтом» Пригожина
- Як ЗСУ затупили путінський «кинджал»
- «Літературній комасі» зламали ноги
- ФСБ Путіна полює на z-патріотів
Що не так з «голодним бунтом» Пригожина
Трагіфарс у кількох актах під назвою «Вагнер» залишає Бахмут після 10 травня» став нецікавим ще з появи у кадрі з найманцями ексзаступника Шойгу Мізінцева. Він після відставки нібито став одним із заступників ватажка ПВК.
Потім було багато чого: 1) істерика Пригожина на тлі трупів бойовиків на тему: «Шойгу, Герасимов, с…ка, де боєприпаси?»; 2) «Шойгу, дай бойове розпорядження на вихід «Вагнер» в тил»; 3) «Путін, дай розпорядження на ввід «Ахмата» замість «Вагнера» (від Кадирова); 4) «Женя, ти – не правий, ми разом брали Попасну, потім тобі розтлумачать «по понятиям» (також від Кадирова); 5) Суровікін став посередником між МО РФ та ПВК «Вагнер»; 6) «Нам обіцяють дати боєприпасів стільки, скільки потрібно для продовження подальших дій. Нам присягаються, що на флангах буде виставлено все необхідне, щоб нас не підрізав супротивник» (знову від Пригожина).
НАСПРАВДІ, цілком вірогідно, що це ще не кінець пригожинського трагіфарсу.
– Вірити йому (особливо щодо «нестачі снарядів») не можна. Все, що відбувається з Бахмутом, доводить протилежне.
– Командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал Сирський 7 травня підтвердив, що окупанти збільшили інтенсивність обстрілів з важкого озброєння, почали використовувати більш удосконалену техніку, проводять перегрупування військ.
– У «Вагнера» насправді не снаряди закінчуються, а слоган на шевроні «Вантаж 200 ми разом» стає реальністю.
– Пригожин відчуває, що не виконав обіцянку Путіну «взяти Бахмут до 9 травня» і так пояснює свою невдачу.
– За всіма канонами путінської гібридності потрібен стрілочник, і тому Пригожин заздалегідь перекладає усю відповідальність на Шойгу з Герасимовим.
– Путінські генерали відчайдушно шукають пояснення переходу до тотальної оборони в Україні. Пригожин у генеральських «голодних іграх» має власну роль.
– Відбувається поступова асиміляція залишків ПВК «Вагнер» до складу ЗС РФ (через Мізінцева і Суровікіна).
– Кадиров звертається особисто до Путіна листом відправити в Бахмут «Ахмат», що свідчить про повну втрату єдиного керівництва російськими військами.
– Навіть якщо припустити, що цей трагіфарс – своєрідна психологічна «спецоперація» (навіть, з використанням матюків на адресу Шойгу і Герасимова) з метою ввести в оману ЗСУ – це насамперед свідчення слабкості, невпевненості у власних силах та неготовності окупантів тримати майбутній удар українців.
Як ЗСУ затупили путінський «кинджал»
6 травня офіційно зафіксовано кінець чергового путінського міфу з серії «аналогонет». Йдеться про «Кинджал» – гіперзвуковий ракетний комплекс. Донедавна системи ППО України були фактично безсилі проти нього.
Ще 22 грудня Путін, крім того, що чи не вперше назвав війну в Україні війною (а не спецоперацією), заявив (коментуючи надання Україні систем Patriot): «Це – досить стара система, вона не працює так, як наша С-300. Нехай надають – ми переклацаємо і їх».
НАСПРАВДІ, це вже не перший випадок, коли Путін, м’яко кажучи, помиляється щодо оцінки потенціалу американської зброї. Влітку минулого року він, коментуючи постачання Україні РСЗВ HIMARS, також запевняв: «Це нічого не змінює і тільки затягує конфлікт».
Проте саме HIMARS опинилися у списку зброї, яка змінила хід війни в Україні. Завдяки цим системам ЗСУ змогли почати завдавати високоточних ударів по місцям скупчення особового складу та ворожим складам у глибокому тилу, порушили постачання російської армії у тоді ще окупованому Херсоні. Саме через HIMARS їй довелося серйозно розбудовувати логістику у прифронтових районах.
Тепер в українців не просто є Patriot, а він діє і доводить свою ефективність. Причому настільки, що навіть у МО РФ не стали спростовувати збиття «Кинджалу».
Отже, нейтралізація останнього російського «вундерваффе» означає, що західні технології перемогли російські, а самій РФ завдано чергового удару також на світовому ринку озброєнь.
ЗСУ стали першою в світі армією, яка зуміла збити балістичну ракету за допомогою ЗРК Patriot. Далі – буде.
«Літературній комасі» зламали ноги
6 травня в Росії відбувся ще один високоточний удар. Йдеться про замах на пропагандиста Захара Прилєпіна (чиє справжнє ім’я Євген). Ще напередодні він у своєму Telegram-каналі коментував «голодний бунт Пригожина» і пов’язував його з долею Російської імперії: «Ми ще не там, не в тій точці. Але іноді озирнешся на всі боки і думаєш: а чи не по дорозі ми туди?»
НАСПРАВДІ, звичайно, по дорозі. Адже ця «літературна комаха» (як називав Прилєпіна його вчитель, покійний нацбол і українофоб Едуард Лімонов) і є черговою сакральною (хоча, й що вижила) жертвою не України, а саме колапсу путінської Росії.
Так, звісно, в Москві вже призначили чергових «диверсантів», так вони вже дали необхідні свідчення, все як завжди.
Але саме Путін вчергове довів, що як гарант того, що в РФ називається конституцією, він не здатний гарантувати безпеку вже не тільки своєму обслуговуючому персоналу (Татарський, Дугіна, Мангушев, і тепер Прилєпін), але навіть собі (дрони над Кремлем).
За півтора року повномасштабної війни з Україною, Держдума вже дійшла до того, що пропонує росіянам самим охороняти власні кордони.
Зі стану «дійдемо до Києва за три дні» російські еліти і все суспільство за півтора роки еволюціонували до:
- чекаємо нових терактів та диверсій;
- усім забути про «звільнення всієї України»;
- керівництво МО РФ відкрито конфліктує з головним російськім «отаманом»;
- інший кавказький «отаман» (який ще вчора був нібито заодно з першим) вже виступає проти нього.
Що це, якщо не розпад путінської Росії, яка вже буквально кульгає у бік 1917 року на зламаних ногах Прилєпіна.
«Київ – кінцева мета. Приховувати не станемо», — гордо заявляв у 2017 році він і вихвалявся, що вбивав українців: «Все, що робив наш батальйон – це просто повне галіме свавілля».
В Україні на нього завели кримінальну справу одразу за кількома статтями — у тому числі за «участь у діяльності терористичної організації». При цьому ще один воєнний злочинець, колишній «міністр оборони ДНР» Стрєлков назвав Прилєпіна «шахраєм, який не брав участі в бойових діях, а шастав з камерою по окопах, коли не сидів у кабаках».
Прилєпін залишив Донбас приблизно за місяць до того, як у серпні 2018-го було вбито його особистого друга, ватажка «ДНР» Захарченка.
Ще 4 місяці тому він начебто підписав контракт на службу в Росгвардії, відмовився від депутатського мандата та поїхав в Україну – воювати не в улюблену «ДНР», а більш спокійну «ЛНР». (Чому – читайте далі).
4 травня Прилєпін написав, що батальйон «Оплот», в якому він був заступником командира, залишає зону воєнних дій. «Поставлені завдання виконані, кілька бійців та офіцерів представлені до нагород. Після належної відпустки та доформування нових рот батальйон повернеться до зони СВО для виконання чергових бойових завдань».
Тобто комбатант Прилєпін давно і натхненно робив усе, щоб стати «законною ціллю». Так само, як і нещодавня зірка «России 1» «воєнкор» Зєнін.
«Перемога – це одна з найважливіших засад державної ідеології, ми всі – діти Безсмертного полку», – сказав він. І задля цієї великої справи закликав помирати «за Росію». Це була тема останнього (за день до вибуху) випуску його програми «Уроки російської» на НТВ.
В принципі, якщо ти над кимось твориш «галіме свавілля», то нема чого дивуватися, якщо Божі млини, нехай і неквапливо, але в підсумку невблаганно перемелють і тебе.
Цього разу літературній комасі Прилєпіну не вдалося «померти за Росію». Але хоча вона й велика, проте відступати зрештою немає куди. Тим паче з поламаними кінцівками.
ФСБ Путіна полює на z-патріотів
І наостанок про Путіна, який 7 травня відзначав свою 23 річницю перебування на російському троні. Цього дня у 2000 році він вперше інавгурувався на посаду президента РФ.
НАСПРАВДІ, ця дата, крім іншого, цікава й тим, що саме Прилєпін, наприклад, планував виставити свою кандидатуру на наступних виборах президента РФ. Про це у серпні 2022-го повідомляли росЗМІ з посиланням на джерела у партії «Справедлива Росія», одним з керівників якої він є.
Чутки були не безпідставні, бо на той момент він уже відкрив кілька передвиборчих штабів у РФ, у тій самій «ЛНР» (а не «ДНР», де знають про його справжні «подвиги») та на окупованих територіях Херсонської і тоді ще Харківської областей України. Висвітлення роботи «Фондів Прилєпіна» по всій Росії займало чималу частку медійної діяльності його та афілійованих з ним осіб. Це дійсно виглядало як підготовка до передвиборчої кампанії.
В адміністрації Путіна ініціативу Прилєпіна сприйняли не найкращим чином. І саме політична активність цієї «літературної комахи», цілком можливо, і заклала міну під його машину.
Причина одна: неминуча поразка в Україні – це для Путіна дійсно великий ризик, який (насамперед внутрішньополітично) необхідно усунути вже зараз. А гарантії того, що Z-патріоти (на кшталт Прилєпіна, Пригожина і т.д.) не спробують зрештою розгойдати антипутінський човен – немає.
Снаряди навколо президента РФ (з огляду на особисті образи з боку Шойгу, Герасимова, найближчого кола олігархів) падають все ближче. Тому найпростіше (і найлогічніше), що може зараз швидко зробити Федеральна служба безпеки особисто Путіна (а не Росії): одних прибрати, других – налякати, третіх – таким чином ефективно попередити. Z-патріоти потрібні Путіну виключно на масовках у «Лужниках».
Його війна з Україною і Заходом провалилася, треба відповзати, зализувати рани, а різноманітні «дугіни» лише заважатимуть, вимагаючи вже не стільки продовження війни, скільки зміни влади в Росії, яка не змогла закінчити цю війну перемогою.
І через те, що Путін любить себе більше за Росію, подальша доля «дугіних» незавидна. Його ворогами завжди були ліберали. Тепер, через фактичну поразку в Україні, ворогами стали радикали.
Ситуація 2023 року для Путіна дуже нагадує його прихід до влади у 2000-му. Тоді також довелося підривати багатоповерхівки, але іноді (як у випадку з Прилєпіним), траплявся «рязанський цукор».
Путін прийшов до влади фактично по трупах. Зараз він таким самим чином намагається залишитися при ній. Нічого нового. Лише кількість трупів значно вища.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
