Польща є однією з європейських країн, проти яких Російською Федерацією ведеться інформаційна війна. Ця війна загрожує не тільки національній, але й соціальній безпеці. Ворожі дії здійснюються за допомогою ведення дезінформаційних кампаній і маніпулювання вмістом переданого контенту, що заснований на емоційному компоненті і адресується певним групам користувачів. Останнім часом до російської інформаційної боротьби проти Республіки Польща активно підключається також режим у Мінську. Чітко видно, що ці наративи спрямовані на створення конкретного інформаційного посилу, який відповідає цілям Росії. Чи вважають польські спецслужби дезінформаційну діяльність Російської Федерації однією з серйозних загроз безпеці Республіки Польща? Це питання, як і низку інших, пов’язаних із цією тематикою, ми поставили Станіславу Жаріну, прессекретарю міністра-координатора польських спецслужб.
– Російська інформаційна боротьба проти Польщі, безумовно, є однією з серйозних загроз, і водночас викликом для польської держави. Російську дезінформацію необхідно розглядати в більш широкому плані, як частину агресивного ставлення Росії до інших країн, особливо країн НАТО. Інформаційна діяльність – це один із елементів міжнародної політики Кремля. Про це свідчать також і офіційні документи Російської Федерації, доктрини військових або інформаційних дій, які показують, що пропагандистські атаки, дезінформація, діяльність у кіберпросторі (тобто кіберзлочинність) є тими методами впливу, які Російська Федерація допускає як норму і застосовує у зовнішній політиці.
Який спектр засобів, використовуваних Російською Федерацією в дезінформаційній кампанії? Чи є вони фіксованими елементами?
– Можна говорити про певні постійні наративи, які Росія використовує, впливаючи на країни Заходу інформаційними методами. Однак Росія реалізує також і неочевидні сценарії, які важче ідентифікувати. Використовується безліч методів. З одного боку – Кремль використовує дезінформацію, веде пропагандистську діяльність. Але з іншого – діє також на політичному і формальному рівні. «М’які» методи він доповнює «жорсткими», як, наприклад, тестування процедур дій країн НАТО під час провокацій в повітрі і на морі, або під час військових операцій. Таких як недавнє зосередження російських військ навколо України, яке також можна розглядати як психологічну та інформаційну акцію. Останнім часом ми маємо справу з інцидентами провокаційного характеру відносно Польщі в сфері, пов’язаній з «Північним потоком – 2». Росія використовує широкий спектр дій, частина з яких носить суто дезінформаційний характер, але хотілося б підкреслити, що все це ми повинні сприймати в ширшому плані.
Мінськ також почав діяти в царині дезінформації. Який контент просувають у Білорусі?
– Останнім часом пропагандистська діяльність Мінська і Москви стала дуже злагодженою. Уже кілька місяців ми спостерігаємо з боку Мінська активні дезінформаційні і пропагандистські дії. Спрямовані вони в основному (як і дії Кремля) на створення враження, що саме режим у Мінську є тією столицею і тією владою, яка має шанс захистити білоруське суспільство від уявного ворога із заходу. В останні місяці білоруська пропаганда все частіше використовує прийоми, які дуже схожі на ті, що ми спостерігаємо в російській пропагандистській діяльності. Ми чуємо, що Польща має намір окупувати частину білоруських територій або почати проти Білорусі військові дії. Ми навіть зіткнулися з такими абсурдними звинуваченнями як ті, що влада Польщі та США планували замах на президента Лукашенка. Дії цього штибу мають те ж саме спрямування, що й російська пропаганда – в обох випадках робляться спроби створити образ ворога на Заході, щоб мати можливість мобілізувати або об’єднати суспільство навколо влади, а з іншого боку – виправдати жорстокість і гоніння щодо власного суспільства. Мінськ і Москва стверджують, ніби без сильного «командного центру» світ білорусів чи росіян буде «розірваний на шматки».
Чи використовують пропагандисти прямі погрози?
– Загальновідомі свідчення людей, які постраждали від такого типу діяльності. У цьому випадку необхідно згадати Джесіку Аро, яка в Фінляндії почала вивчати спосіб функціонування російських «фабрик тролів». У своїх публічних висловлюваннях, а також у книзі вона наводить низку прикладів агресії, з якою вона зіткнулася під час своєї роботи. Можна сказати, що російські інформаційні кампанії, які проводяться і щодня слугують веденню дезінформаційних дій, можуть бути спрямовані також на проведення атаки щодо конкретних людей, яких Кремль визнає загрозою. Для Росії це не становить жодної проблеми, тим більше що останні роки ми спостерігали приклади, які свідчать – Кремль використовує проти людей, котрі загрожують інтересам Москви дуже агресивні методи, включаючи вбивства на замовлення. Росія застосовувала також біологічну зброю. Такі дії були відзначені різними країнами Західної Європи. Це дії, спрямовані на цькування або усунення конкретних людей. Надсилання комусь погроз або інші форми залякування? Для Кремля це не проблема.
ШиМон
