Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Минулого тижня президент Хорватії Зоран Міланович заявив, що Україна не повинна бути членом НАТО. З його слів, Україна – це одна з найкорумпованіших країн Європи, а зміна влади в країні у 2014 році відбулася шляхом «перевороту, якого завгодно, але тільки не демократичного руху». Крім цього, Міланович пообіцяв у разі ескалації воєнного конфлікту вивести звідти всіх хорватських солдатів «до останнього».
Ворог Києва і друг Мілорада Додіка
Міністерство закордонних справ України розцінило заяву Мілановича як неприйнятну і офіційно звернулося з вимогою спростувати її, а прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович попросив пробачення у Києва за слова президента. Зокрема, він назвав висловлювання Мілановича «неприпустимими і образливими» й додав, що вони звучали так, наче це сказав російський чиновник. Прем’єр-міністр також нагадав президенту, що хорватських солдатів в Україні немає. Тим часом балканські експерти розмірковують про причини такої радикальної проросійської позиції хорватського президента і зауважують, що він не вперше привертає увагу дивними висловлюваннями.
«Раніше Міланович дотримувався лівих поглядів, але в останні рік-два він активно заграє з хорватськими популістами націоналістичного спрямування. Він так далеко зайшов у своїх поглядах, що навіть праві політики у Хорватії дистанціюються від нього, особливо прем’єр-міністр Пленкович. Раніше Міланович «відзначився» частими суперечливими та недружніми заявами щодо Боснії та уряду Сараєва. Його позиція щодо України – просто «вишенька на торті», – пояснив журналіст Балканської мережі журналістських розслідувань (BIRN) Ірвін Пекмез в інтерв’ю автору цієї статті.
При цьому журналіст не впевнений, чи є позиція президента Хорватії результатом впливу Москви або ж викликана його популістськими замашками. Проте Ірвін переконаний, що Кремль обов’язково скористається дружньою позицією Мілановича. Такої думки дотримується і чорногорський політолог Любомир Філіпович.
«Зоран Міланович відкрито підтримує сербських націоналістів із Боснії та Герцеговини та виступає за співпрацю з президентом Республіки Сербської Мілорадом Додіком, який найбільш послідовно проводить проросійську лінію на Балканах», – сказав експерт в інтерв’ю з автором.
Від себе додамо, що Додік тісно пов’язаний не лише з російськими політиками, а й із структурами, близькими до розвідки. Так, у 2015 році на сайті Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД) при Адміністрації президента, який раніше відносився до Служби зовнішньої розвідки Росії, з’явилася інформація про нагородження тепер уже колишнього директора цього інституту Леоніда Решетнікова орденом Негоша першого ступеня. Вручав орден особисто Мілорад Додік.
Любомир Філіпович вважає особливо дивним, що Міланович є членом лівої Соціал-демократичної партії Хорватії, і його висловлювання не схвалюють його ж власні однопартійці. Політолог вважає, що це може бути пов’язане з тиском Росії на Хорватію, наприклад, у сфері постачання газу та спільних економічних проектів.
«У будь-якому випадку, це тривожні сигнали, і тут є що шукати», – підсумував він.
На думку колишнього посла Чорногорії в НАТО, а нині – професора університету Бостона Веско Гарчевича, дивна позиція хорватського президента може бути викликана фінансовою залежністю від російських олігархів. Наприклад, Віктор Вексельберг та інші наближені до Путіна люди активно вкладають гроші у розвиток хорватського туризму. Журналісти також фіксують енергетичну залежність Хорватії від Росії та наявність елітної нерухомості та інших інвестицій російських олігархів у країні, внесених за рахунок офшорних компаній.
Опора на націоналістів
При цьому політики в самій Чорногорії, зі слів Любомира Філіповича, намагаються уникати теми Росії та України, і проросійський наратив поширюється переважно через мережу сербських націоналістів.
«Вони стверджують, що «українські націоналісти провокують Росію», і паралельно наголошують на тому, що Україна, як і Чорногорія, – це штучно створена держава і українського, як і чорногорського, народу не існує. Таким чином пропагандисти вирішують два завдання одночасно», – пояснив політолог.
Сербські націоналісти й раніше намагалися втручатися у справи Чорногорії – наприклад, коли брали участь у організованій Москвою спробі перевороту в Чорногорії у 2016 році. Крім інших учасників із Росії та Сербії, по 5 років в’язниці за співучасть у спробі перевороту отримали двоє лідерів чорногорської партії «Демократичний фронт»: Андрей Мандич і Мілан Кнежевич.
Сербські радикали, які брали участь у перевороті, «засвітилися» і в російсько-українському конфлікті. Так, один із організаторів перевороту Александр Синджелич у розмові з соратником зізнався, що за завданням російського Міноборони залучав «четників» для участі в анексії Криму 2014 року. Жителі донбаської Горлівки, у свою чергу, ще у 2015 році розповідали, як приїжджі серби поряд із місцевими кримінальними злочинцями та російськими агентами боролися з будь-якими проявами інакодумства на підконтрольному сепаратистам Донбасу.
Сербські політики тим часом уникають прямих висловлювань на підтримку Росії у конфлікті з Україною. Проте кілька місяців тому стало відомо, що у травні сербська розвідка записала розмови учасників семінару російських муніципальних депутатів у Бєлграді, а міністр внутрішніх справ Олександр Вулін приїхав до Москви і передав записи секретареві Ради безпеки Росії Миколі Патрушеву. Через два тижні після цього одного з учасників семінару – опозиційного політика Андрія Пивоварова заарештувала ФСБ.
Прогалина у безпеці
Що ж до Чорногорії, то російський вплив у країні не вичерпується агентурною мережею сербських націоналістів. На парламентських виборах у серпні 2020 року перемогу здобула коаліція опозиційних партій, у тому числі вже згаданий «Демократичний фронт». Саме один із її лідерів, раніше судимий Мілан Кнежевич став головою парламентського комітету з безпеки та оборони. Парламент сформував уряд, опозиційний чинному президентові, який, зі слів Любомира Філіповича, складався з людей, які мають тісні зв’язки не лише з Бєлградом, а й з Москвою.
«Партія Кнежевича активно співпрацює з «Родиною» Дмитра Рогозіна. Адвокат Деян Вукшич, який мав тісні бізнес-зв’язки з Росією, зараз очолює Агентство національної безпеки (АНБ)», – говорить експерт.
У березні минулого року після одного із засідань парламентського комітету з безпеки та оборони спалахнув скандал: Деяна Вукшича звинуватили у розголошенні секретної інформації щодо союзника по НАТО. Олії у вогонь підлили і російські ЗМІ, які відкрито вихвалялися успіхами Москви в Чорногорії. Так, 22 березня минулого року в прокремлівській діловій газеті «Взгляд» вийшла стаття під заголовком «Проросійські сили влаштували зачистку чорногорських спецслужб». У ній автор вказує, що за три місяці 2021 року Деян Вукшич «встиг частково перетрусити, а частково й узагалі розігнати всю чорногорську розвідку і контррозвідку», «зачистивши» прихильників президента Джукановича.
Чорногорські експерти тим часом сходяться на думці, що незалежно від того, був Вукшич пов’язаний із Кремлем чи просто припустився помилки, той факт, що секретні відомості потрапили до Мілана Кнежевича, означає, що вони неминуче були передані до Москви. Тим не менше, справу зам’яли, а Кнежевич і Вукшич досі перебувають на своїх постах.
Неодноразово критики зазнавала також міністр освіти Чорногорії Весна Братич, яка має тісні зв’язки з Росією. Саме вона призначила ректором Чорногорського державного університету Володимира Божовича – за словами Любомира Філіповича, людину виключно проросійських поглядів.
Він є засновником порталу www.in4s.net, який буквально повторює кремлівську пропаганду. Зокрема, він проводить ідеї щодо «права регіонів України на самовизначення» і виправдовує анексію Криму», – пояснив Філіпович.
Однією з найвпливовіших організацій, які просувають російські інтереси та пропаганду в Чорногорії, політолог назвав Сербську православну церкву (СПЦ).
«У нас спостерігається десекуляризація держави, а священик СПЦ увійшов до ради директорів Чорногорського університету. Але цілком можливо, що вже 4 лютого на засіданні парламенту проросійський уряд буде переформатовано, оскільки народне невдоволення наростає», – додає Любомир Філіпович.
Поки не зрозуміло, чи має президент Хорватії прямі зв’язки з російською мережею впливу на Балканах, однак очевидно, що його висловлювання було зроблено повністю в руслі наративів, які вона просуває.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Стаття передрукована з дозволу Center for European Policy Analysis (CEPA)
Ксенія Кириллова – оглядач Крым.Реалии, російська журналістка, письменниця, живе у США.
