Джерело: Рустем Халілов, для Крым.Реалии
Як Україна планує боротися з дезінформацією Росії в Криму? Яку відповідальність мають нести російські артисти за виступи на півострові? І що робити з масштабними археологічними розкопками та реконструкціями, які Росія проводить у Криму? На ці та інші запитання ведучого Рустема Халілова в ефірі Радіо Крым.Реалии відповідав міністр культури України Олександр Ткаченко.
– Пане Олександре, чи існує в Україні інформаційна стратегія щодо окупованих територій з визначеними покроковими завданнями?
СКАЗАТИ, ЩО В УМОВАХ, ЯКІ СЬОГОДНІ СКЛАЛИСЯ В КРИМУ, МОЖНА РОЗРАХОВУВАТИ НА ЯКИЙСЬ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОРИВ, СКЛАДНО
Олександр Ткаченко
‒ Цим питанням зараз займаються два міністерства: реінтеграції та культури певною мірою. Торік ми запустили декілька проєктів, пов’язаних з нашою інформаційною присутністю в Криму. Є безкоштовні курси кримськотатарської мови, на які зараз триває набір. Є сайт, що дозволяє вивчати кримськотатарське мистецтво, була проведена інтернет-кампанія, присвячена Криму, запущені спеціальні телевізійні ролики. Також є сайт для мешканців окупованих територій, де викладені книги українських авторів. Зрештою, працює телеканал «ДОМ», який, у першу чергу, орієнтований на глядачів з окупованих територій. Однак сказати, що в умовах, які сьогодні склалися в Криму, можна розраховувати на певний інформаційний прорив, складно. Тому ми працюємо над створенням інформаційної стратегії та Центру з протидії дезінформації, який буде запущений вже в березні. Таким чином ми спробуємо донести до кримчан серед іншого реальну картину життя.
‒ Але наскільки дійсно реально протидіяти російській дезінформації в Криму?
‒ Це непроста робота, але якщо не почати, можна довго нарікати на те, що ми нічого не можемо зробити. Зараз ми вже на зв’язку з нашими колегами в європейських країнах для того, щоб обмінюватися досвідом ‒ яким чином можна не тільки моніторити, але й за допомогою яких засобів доносити до кримчан інформацію про те, що насправді є фейком або маніпуляцією. Такі засоби й такі напрацювання існують. Ми будемо працювати не самі, а в колаборації з багатьма громадськими організаціями, які в Україні досить ефективно й активно долучаються до роботи з фейками.
– Чи є щось у кримському напрямку, що має бути реалізоване чітко до 26 лютого 2022 року (День опору окупації Криму – КР)? Про що можна було б запитати через рік?
оКРІМ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО МОВЛЕННЯ, ВАЖЛИВою є БОРОТЬБА З ДЕЗІНФОРМАЦІЄЮ
Олександр Ткаченко
‒ Мені здається, що з точки зору інформаційного впливу, окрім безпосереднього мовлення, наприклад, на середніх хвилях, яке є зараз у Криму, важлива ця боротьба з дезінформацією. Вона буде працювати в соціальних мережах і повинна мати певний ефект. Про це можна буде говорити через рік.
‒ Через масштабне будівництво Крим перекопали вздовж і впоперек, і російські археологи та підконтрольні Росії кримські вже називають цей період «золотим» через величезну кількість археологічних знахідок, які врешті-решт дістаються Росії. Інша проблема ‒ Ханський палац, який, як вважають багато експертів та активістів, знищується під виглядом реконструкції. Що може зробити Україна, аби не втратити все це?
175 пам’ятників української спадщини в Криму були внесені в український реєстр охорони культурної спадщини
Олександр Ткаченко
‒ Торік 175 пам’яток української спадщини в Криму були внесені в український реєстр охорони культурної спадщини. Це дозволяє як мінімум на міжнародному рівні боротися за збереження спадщини в Криму. Окрім того, ми приєдналися до Другого протоколу Гаазької конвенції з приводу охорони пам’яток культури в умовах збройного конфлікту. Це також засіб боротьби за збереження кримської спадщини для України.
‒ Чи обговорювалися в експертному середовищі якісь санкційні заходи щодо російських інститутів або вчених, які проводять археологічні розкопки в Криму?
‒ Ми обговорювали питання, яким чином можна було б протидіяти цьому. Санкції ‒ це один із методів. Нам потрібно більше інформації та координації з нашими силовими структурами, щоб ми ініціювали цей процес. Окрім охорони того, що внесене в реєстр після приєднання до Гаазької конвенції, звичайно, будемо намагатися ініціювати процеси, які мають показати всьому світові, що росіяни роблять зокрема і з Бахчисарайським палацом. Тобто факти ці нам відомі, і ми спробуємо вибудувати дорожню карту, щоб це було більш відкрито та зрозуміло світовій спільноті.
‒ Щороку безліч російських артистів їдуть до Криму в обхід українських пунктів пропуску та українського законодавства. Яким, на вашу думку, має бути ступінь їхньої відповідальності?
‒ Розділімо їхній в’їзд до Криму та якісь дії, пов’язані з тим, щоб пропагувати окупацію Криму або заперечувати її. Це дві різні речі. Щодо активних дій ‒ безумовно, це має відображатися зокрема в тому, що їхні твори потрапляють до так званого чорного списку, який не підлягає трансляції в країні. Але мені здається, що проактивна позиція українських артистів, які можуть і мають говорити своїм колегам: «Алло, Крим ‒ це Україна» ‒ теж є фактором, який може допомогти в цьому питанні.
– Що може вважатися активною дією? Концерт – це активна дія?
‒ Концерт ‒ не активна дія. А ось якщо вони займаються пропагандою на телебаченні й активно починають педалювати історію, що Крим ‒ їхній, то ‒ так. Що стосується українських артистів, багато ж із них знають своїх російських колег. Я думаю, що їхня проактивна позиція в цьому питанні, дійсно, могла б бути певним сигналом для їхніх колег у Росії.
– Але сам виступ артиста в Криму – це не заява про те, що Крим – російський?
ЗАБОРОНИТИ РОСІЙСЬКИМ АРТИСТАМ ВИСТУПАТИ В КРИМУ МИ НЕ МОЖЕМО
Олександр Ткаченко
‒ Артисти на те й артисти, що вони намагаються відійти від цього питання і відповідати: «Ну ми ж просто виступаємо». Я сам бачив деякі виступи, коли запитували у свідомих російських артистів: «Що ви там робили?» ‒ «Ми просто приїхали на концерт». Звичайно, є й інші, які починають займатися пропагандою цього питання ‒ це вже інша справа.
‒ Тобто культура поза політикою і поза інформаційною війною?
‒ Звичайно, ні. Але, на жаль, ми розуміємо, що заборонити російським артистам виступати в Криму ми не можемо.
– Одна з останніх новин культури, пов’язана з темою Криму на материку, це можливість відкриття кримськотатарської експозиції в Національному музеї «Пирогово» під Києвом. Чи відомо вам щось про це? І якщо так, то наскільки серйозними є такі наміри?
‒ Ми обговорювали це питання. Воно дискусійне, хоча б тому, що концепція «Пирогово» передбачає представництво різних регіонів. Швидше за все, це буде в межах представництва регіону Крим. Тому цілком можливо, що ми встигнемо щось зробити до 24 серпня. 24 серпня ‒ під час святкування 30-річчя незалежності України ‒ там буде велике свято, де будуть представлені народні промисли з усієї країни, туристичні можливості з усієї країни. Безумовно, що стосується кримськотатарської спадщини, вона там теж буде представлена. Однак концепція «Пирогово» полягає в тому, що на певних ділянках там представлений кожен регіон України. Ми б хотіли говорити не просто про кримськотатарську національну ділянку, а про Крим як такий.
– На початку цього року вам довелося звертатися до посла Великобританії через те, що російська служба BBC зарахувала у своїй новині Севастополь і Сімферополь до російських міст. Що робити, аби таких інцидентів було менше?
‒ Наші західні колеги завжди реагують, тому обов’язково потрібно про це говорити ‒ і нашому міністерству, і МЗС ‒ усім, хто буде бачити такі помилки. Нагадування про те, що Крим ‒ це Україна й не можна про це забувати ‒ для цього, власне, і буде працювати «Кримська платформа», для цього ми збираємося активізувати наші дії, зокрема, щодо «Кримського дому», який існує в Києві. Все залежить тільки від нас ‒ щоб Крим не загубився в міжнародному порядку денному. Мені здається, що останнім часом якраз відбуваються процеси, які, навпаки, повертають Крим у міжнародний порядок денний.
Джерело: Рустем Халілов, для Крым.Реалии
Текст підготував Владислав Ленцев.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський союз, ані США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними й засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
