Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
Те, що прокремлівські ЗМІ пишуть про проект газогону «Північний потік-2», переважно можна поділити на дві категорії: оптимістичні звіти щодо тріумфальної ходи проекту по Європі та сповнені обурення розповіді про підступи каверзних американців, які встромляють чудовому російсько-німецькому проектові палиці в колеса. Рано чи пізно мало статися неминуче, і недільного вечора 10 лютого це таки відбулося: у двох програмах, що одночасно вийшли у телеефір, пропагандисти, не домовившись між собою, угледіли в одних і тих самих подіях і перше, і друге.
У програмі «Толстой. Воскресенье» на Первом канале кореспондент Іван Благой розповідав:
«” Стосовно газової директиви ЄС ми досягли домовленості, і це стало можливо, оскільки Німеччина і Франція тісно співпрацювали одна з одною”, – заявила Ангела Меркель. Франція пручалася менше доби. “Північний потік – 2” виведено з-під удару. Але що це взагалі було? Берлін і Париж спочатку домовлялися торпедувати поправки Єврокомісії, які заважали будівництву газопроводу. Однак чомусь напередодні голосування Франція раптово перейнялася залежністю від російського газу».
Але «Вести недели» на каналі «Россия 1», які йшли практично одночасно з програмою Петра Толстого на Первом, мали свій погляд на речі. Дмитро Кисельов представив події таким чином:
«У Євросоюзі дикий скандал розгорівся між Францією та Німеччиною. Здавалося б, ніщо не віщувало. Адже буквально у січні в німецькому Аахені Еммануель Макрон і Ангела Меркель оформили свої стосунки. Вони були настільки щасливі, що на згадку спадало порівняння із РАГСом. Це був епічний договір щодо германо-французького співробітництва та інтеграції. Домовилися створити всередині ЄС особливо тісний союз – активніше захищати германо-французькі інтереси та зміцнювати конкурентоспроможність двох країн. Йшли до підписання через романтичні залицяння. Ось вони, немов голубки, в листопаді минулого року. Ось як змінює людей любов. А ось вже й підписи. Мовляв, обіцяв одружитися і ось …
Але медовий місяць між країнами тривав недовго. Не минуло й двох тижнів, як німецька Süddeutsche Zeitung заявила про “зраду” Макрона. Газета опублікувала витік, що Франція планує виступити проти “Північного потоку-2”. Ні з того ні з сього. Як грім серед ясного неба. Як же так? Адже домовлялися про спільні інтереси і зміцнення конкурентоспроможності? .. Німеччина міняє свою енергетичну стратегію – закриває усі свої атомні станції та скорочує спалювання вугілля. Пріоритет – газу. А по трубі безпосередньо з Росії він – найдешевший. Аж тут Франція – проти. Зрадницький холодок підозр повзав спиною Меркель недовго. Офіційний представник МЗС Франції підтвердив, що Париж дійсно вирішив проголосувати за поправки до газової директиви ЄС, які ускладнять будівництво “Північного потоку-2”. Це відверто антинімецький крок. Макрон, схоже, “зрадив” із Трампом – поміняв бабцю на дідуся».
То що ж власне спіткало «Північний потокік» – тріумф чи провал, – зрозуміти з цих повідомлень геть неможливо. Прояснити ситуацію може зважена публікація у «Комерсанті»:
«Країни ЄС у Раді Євросоюзу досягли компромісу щодо зміни газової директиви, яка могла суттєво зашкодити проекту «Газпрому» «Північний потік-2» (Nord Stream 2). За даними “Комерсанту”, цей варіант дає «Газпрому» шанс уникнути серйозних негативних наслідків для проекту, оскільки переговори щодо застосування директиви проводитиме Німеччина. Але саме ухвалення директиви все ж може ускладнити і затягнути початок експлуатації газопроводу. У будь-якому випадку директива ще буде доопрацьовуватися Радою ЄС і Європарламентом, і її кінцевий варіант може виглядати інакше».
Газета розповідає, що представники країн Євросоюзу схвалили поправки до газової директиви, згідно з якими на проект «Північного потоку-2» поширюватимуться норми ЄС. Німеччина півтора року блокувала їх розгляд, але після зміни позиції Франції дала принципову згоду.
За спільною франко-німецькою пропозицією саме та країна ЄС, де знаходиться перший пункт з’єднання газопроводу з третьої країни із газовою системою члена союзу, отримує повноваження вести переговори щодо застосування директиви. Тобто у випадку із «Північним потоком» рішення, яким чином буде застосовуватися директива, багато в чому залишається за Німеччиною.
Але усіх проблем газопроводу це не вирішує. Якщо поправки набудуть чинності до закінчення його будівництва, то неможливо буде зробити для нього виняток із Третього енергопакету ЄС, згідно з яким постачальник газу не може бути власником труби і повинен бути гарантований доступ третіх осіб до потужностей газопроводу. Крім того, Німеччина повинна буде отримати на переговори згоду Єврокомісії, що суттєво затягне процес: заяву в Брюссель потрібно подавати не менше ніж за п’ять місяців до початку перемовин.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
