Парламентська кампанія в Польщі невипадково стала предметом підвищеної уваги з боку російської пропаганди. Її можна назвати показовою для аналізу інструментарію впливу російських пропагандистів на виборчі процеси в Європі. Розміри країни, її прагнення до регіонального лідерства та запеклий характер політичного протистояння перетворили Польщу на мішень російського пропагандистського впливу.
Росія не перший рік робить ставку на втручання до виборчих перегонів. Авторитарний режим Путіна чудово усвідомлює, що виборчий процес у демократичних країнах є своєрідним кризовим періодом, під час якого можна розхитувати суспільні настрої. Вибори традиційно спричиняють турбулентність суспільних відносин. У Кремлі поступово відточують інструменти впливу на процес волевиявлення у демократичних країнах, усвідомлюючи не лише відсутність ефективних інструментів протидії, але спроможність транскордонного впливу на виборчу кампанію. Після окупації Криму та розпалювання війни у Донецькій та Луганській областях України Росія помітно активізувалася у цьому питанні, розглядаючи інструментарій втручання як власну спроможність посилити вплив на ситуацію в світі в цілому. Нагадаємо, що Росія побудувала політичну систему, в якому залежність правлячого класу від результатів голосування громадян є мінімальною, а можливості вплинути на результати виборів в інших країнах розглядаються як серйозний зовнішньополітичний успіх.
Кремлівське тренування
Період 2014 – 2022 років можна назвати часом гібридної війни в Україні, де Кремль застосовував обмежені військові інструменти та проксі-підрозділи заради спроби підкорення собі України, та розгортання гібридної агресії проти цивілізованого світу. Росія намагалася використати накопичений за роки президентства Владіміра Путіна досвід взаємодії з різними політичними лідерами Заходу, коли Кремль був готовий до співробітництва з різними політиками Заходу у питанні просування власних інтересів.
Чимало конспірологічних версій існує навколо перемоги Дональда Трампа у 2016 році у президентських перегонах, де його суперницею була Гіларі Клінтон. Під час згаданої виборчої кампанії екстравагантний мультимільйонер, який практично не мав політичного досвіду, зумів підпорядкувати собі партійний апарат Республіканської партії та перемогти досвідчену конкурентку. Кремль активно приписував собі значну роль у перемозі Трампа. За чотири роки, на межі 2020 – 2021 років, російські медіа вправно намагалися підігріти конфліктну ситуацію, пов’язану з небажанням штабу Дональда Трампа визнавати свою поразку у поєдинку з Джозефом Байденом.
Вельми показовою виглядає ситуація у Німеччині у 2016 році. Там «справа дівчинки Лізи» (неповнолітньої дівчинки з родини емігрантів з Росії), яка нібито була зґвалтована мусульманами у Берліні (ці твердження не мають нічого спільного з реальністю) дозволила партії «Альтернатива для Німеччини» суттєво покращити власні результати на місцевих виборах. Цей момент є показовим з огляду на федеративний устрій сучасної Німеччини, в якій позиції політичних партій на місцевому рівні можуть бути більш вагомими в окремих випадках за представництво у Бундестазі.
У 2017 році ареною російського впливу стала президентська кампанія у Франції, де до фіналу перегонів вийшли Еммануель Макрон та представниця «Національного фронту» Марін Ле Пен. Макрон, який згодом став наймолодшим в історії Франції президентом, став об’єктом численних маніпуляцій з боку російських медіа. Проте це не дозволило Ле Пен перемогти, до речі, і у 2022 році Макрону вдалося зберегти президентське крісло.
Польща під ударом
Нагадаю, що Польща для Владіміра Путіна є державою, якій господар Кремля приділяє особливу увагу. Той наче намагається переграти підсумки радянсько-польського протистояння 1920 року, забезпечити власне «диво над Віслою», звісно, у політичному контексті. Йому помітно недостатньо участі СРСР в окупації Польщі восени 1939 року, коли вторгнення зі сходу стало фатальним для Другої Речі Посполитої. Події квітня 2010 року, коли у авіаційній катастрофі під Смоленськом загинув президент Польщі Лех Качинський та кілька десятків представників національної еліти, назавжди визначили конфронтаційний характер відносин між Варшавою та Москвою. Польська влада із зрозумілих причин не довіряє заявам про випадковий характер авіаційної катастрофи, після якої Смоленщина перетворилася на довічне місце скорботи для поляків. У 1940 році там розстрілювали полонених польських офіцерів, у 2010 році загинув цвіт польського істеблішменту.
Необхідний відступ. Польща виявилася непридатною для застосування традиційних механізмів російського пропагандистського впливу, оскільки Росія асоціюється у багатьох поляків з системним знищенням представників національної еліти, тому уявити собі роботу «Спутник.Польща» чи подібного видання не видається можливим. Російська пропаганда у Польщі робить ставку на використання маргінальних течій, окремі групи у соціальних мережах (спроби запустити до масового обігу месенджер Telegram кілька років тому завершилися невдачею, він залишається інформаційним інструментом для вихідців з пострадянських країн, які тимчасово проживають на території Польщі).
Нагадаю, що наприкінці 2019 року Путін особисто розповідав лідерам країн СНД про антисемітизм, який панував у міжвоєнній Польщі, назвавши посла Польщі у передвоєнній Німеччині Юзефа Липського «нацистською свинею». 75-річчя завершення Другої світової війни у Кремлі планували супроводжувати розповідями про Голокост у виконанні поляків, литовців, латишів, українців, при цьому практично не говорячи про дії нацистів на окупованих територіях. Пандемія коронавірусу, яка зменшила кількість публічних заходів, поламала плани Путіна.
Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну правляча у Польщі партія «Право і справедливість» суттєво змінила свою позицію. Якщо до 24 лютого 2022 року її ставлення до України часом бувало зверхнім, то після початку російської агресії Польща відкрила двері для українських біженців та стала камертоном надання Україні військово-технічної допомоги Заходом. Місто Жешув неподалік польсько-українського кордону перетворилося на логістичний хаб для постачань в інтересах збільшення обороноздатності України. У Польщі суттєво посилилися проукраїнські настрої, хоча вони не перетворилися на мейнстрім, а тема історичних проблем відійшла на другий план.
Перетворення Польщі на надійний тил України, безумовно, не входило у плани Кремля, там розраховували на бліцкриг, який дозволить розірвати Україну. Схоже, можливість запропонувати встановити контроль над територіями, які могли створити проблеми для російської окупаційної влади, не виключалася російським керівництвом. Йому було потрібно запровадити принцип кругової поруки з іншими сусідами України, спробувати перетворити їх на співучасників агресії. Не вийшло. Нагадую, що найбільша в Європі за територією країна помітно страждає від тривалого періоду бездержавності, відтак переживає проблеми з якістю державного управління та ефективністю ухвалення рішень в умовах російсько-української війни. Проте тандем Зеленський – Дуда (формат спілкування президентів Польщі та України напередодні широкомасштабного вторгнення та протягом найважчого періоду російсько-українського протистояння дозволяє говорити саме про таку конструкцію) виявився спроможним забезпечити реальне стратегічне партнерство. Навіть прикрий інцидент у Пшеводуві, де внаслідок випадкового падіння уламків зенітної ракети загинули двоє громадян Польщі, не зумів негативно вплинути на ситуацію. Парадоксальним чином саме перший офіційний візит Володимира Зеленського з початку широкомасштабного вторгнення Росії, який Президент України здійснив до Польщі на початку квітня 2023 року, позначив собою тренд на погіршення польсько-українських відносин. Помітне напруження у відносинах Варшави та Києва зберігається досьогодні.
Тактика непрямого впливу
Вище політичне керівництво Росії після 24 лютого 2022 року приділяло чимало уваги коментуванню польської позиції щодо України, створюючи паралельну реальність. І керівник Служби зовнішньої розвідки Сєргєй Наришкін, і особисто Владімір Путін звинувачували Варшаву у територіальних претензіях на українські землі. Мовляв, у Польщі хочуть отримати територію трьох західноукраїнських областей як компенсацію за Волинську трагедію та розраховують провести у цих регіонах відповідний референдум про приєднання. У даному випадку російське керівництво сконструювало ідеологічну бомбу масового враження, поєднавши тему Волинської трагедії, 80-річчя якої відзначали влітку 2023 року, з власним прагненням використати тему незаконного приєднання окупованих українських територій. Кремль намагався перекласти проблему з хворої голови на здорову, намагаючись штучно посилити польсько-українські протиріччя.
Варто відзначити, що спільне вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії президентами Польщі та України у кафедральному костьолі Луцька. значною мірою нейтралізувало можливість спекуляцій на цій проблемі під час парламентської кампанії у Польщі. Про жертв Волині говорили переважно ті, кому було замало інших раціональних аргументів для донесення до виборців. І хоча остаточно говорити про вирішення цієї проблеми зарано, позитивні зрушення можна відзначити. Рішення української влади про відновлення ексгумації жертв подій 80-річної давнини могло б стати сильним кроком для подальшого розвитку польсько-українських відносин.
Головною проблемною темою польської парламентської кампанії стала неконтрольована присутність українського зерна на польському ринку. Агресія Росії зруйнувала експортні можливості України, а «коридори солідарності» територією Польщі виявилися неспроможними сприяти подоланню спокуси отримати швидкі гроші. Цікаво відзначити той факт, що тема протидії українському збіжжю, за великим рахунком, стала об’єднуючою для різних польських політиків, різницю становила лише тональність їхніх заяв. Представники влади та опозиції, зокрема, «Права і справедливості» та «Громадянської коаліції» не мали принципових відмінностей у питанні обмеження доступу українського зерна на польський ринок. Різниця полягала у тональності відповідних заяв. До речі, завершення виборчої кампанії не принесло суттєвих змін у ситуацію, що свідчить про системний характер проблеми.
Необхідно також звернути увагу на той факт, що перекидання підрозділів приватної військової компанії «Вагнер» на територію Білорусі також варто розглядати у контексті здійснення впливу на перебіг парламентських виборів у Польщі. У поєднанні з розмовами про розміщення на території Білорусі тактичної ядерної зброї Кремль намагався збільшити нервозність польського суспільства, зокрема, поширюючи фейки про появу «вагнерівців» безпосередньо на білорусько-польському кордоні.
Висновок про характер парламентської кампанії у Польщі дозволяє зробити здобутий партією «Конфедерація свободи та незалежності» результат. Ця політична сила відзначається різко антиукраїнською позицією, проте зуміла здобути лише 7,16% виборців. Цього виявилося достатньо, аби зберегти прописку у Сеймі, проте говорити про «золоту акцію» «конфедератам» навряд чи доведеться. Їхня критика України виявилася малопродуктивною в електоральному сенсі.
Підводячи підсумки спроб Кремля вплинути на перебіг парламентських виборів у Польщі, потрібно відзначити наступне:
- Попри готовність використовувати різноманітні інструменти та підходи, Росія не зуміла дискредитувати виборчий процес у Польщі.
- Політичні дискусії у польському суспільстві залишилися цивілізованими, а країна підтвердила відданість ідеалам демократії.
- Антиукраїнські політичні сили не зуміли мобілізувати значну кількість голосів на свою підтримку, залишившись на маргінесі політичного процесу
- Інструментарій російської пропаганди у Польщі виявився неефективним.
Євген МАГДА
