Джерело: Денис Тимошенко, для Донбасс.Реалии
Майже 60% німців підтримують позицію свого уряду, яка полягає у тому, щоб не постачати летальне озброєння Україні, повідомляє агентство DPA із посиланням на опитування, проведене організацією YouGov. При цьому лише 20% жителів Німеччини вважають, що Берліну варто позитивно відповісти на прохання Києва, а 21% ніяк не відповіли на це питання, інформує проєкт Радіо Свобода «Донбасс Реалии».
Київ неодноразово просив Берлін надати йому летальне озброєння на тлі скупчення російських військ біля своїх кордонів, але новообрана очільниця МЗС Німеччини Анналена Бербок заявила, що цього не буде – зокрема, через побоювання подальшої ескалації та у зв’язку з історією Німеччини. Голова ж німецького Міноборони Крістіне Ламбрехт заявила, що Німеччина допомагає Україні грошима – з її слів, Києву вже надано 1,8 мільярда євро, а також повідомила, що її країна надасть Україні 5000 військових шоломів. «Це абсолютно чіткий сигнал: ми на вашому боці», – повідомила вона.
Як Німеччина реагуватиме, якщо Росія знову нападе на Україну? Чому жителі Німеччини відмовляються допомагати українцям летальною зброєю? І що потрібно Києву від Берліна у військовому плані? Про це в ефірі Радио Донбасс.Реалии говорили доктор історичних наук, міжнародник Андрій Мартинов, помічниця спікера з питань зовнішньої політики партії «Союз 90/Зелені» (Німеччина) Марія Владимирова і заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
– Переважна більшість німців не хоче постачати Україні летальне озброєння: це любов до Росії, нелюбов до України чи байдужість до того, що відбувається за їхніми кордонами?
Андрій Мартинов: Тут усі ці чинники можуть діяти. Наприклад, Німеччина, з одного боку, відмовляє Україні у постачанні зброї, з іншого – постачає зброю іракським курдам. І німецькі військові інструктори навчають іракських курдів.
НІМЕЦЬКА ГРОМАДСЬКА ДУМКА ПАЦИФІСТСЬКИ НАЛАШТОВАНА, ТАК СКЛАЛАСЯ
З іншого боку, німецька громадська думка пацифістськи налаштована, так склалося історично. Особливо цей пацифізм зміцнився на тлі балканських воєн 90-х років, які призвели до серйозних імміграційних, міграційних хвиль, які накочували на Німеччину. Багато німців пам’ятають міграційну хвилю 2015 року, яка стимулювала прихід до парламенту партії «Альтернатива для Німеччини». Тобто будь-який серйозний конфлікт у центрі Європи дуже лякає німців, і це можна зрозуміти. Тут емоції та історична пам’ять із покоління в покоління передаються.
НІМЦІ ДУЖЕ БОЯТЬСЯ БУДЬ-ЯКОГО КОНФЛІКТУ З РОСІЄЮ, ОСКІЛЬКИ ВІН ЗАГРОЖУЄ НАСЛІДКАМИ, ЯКІ ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ ВІДЧУВАТИ НА СОБІ
Ну і, звісно, тут є певна прагматика: багато німців вважають, що Росія залишається важливим німецьким партнером в енергетичній сфері. І ось ті геополітичні ігри, які зараз точаться навколо сертифікації «Північного потоку-2», це підтверджують. Дуже багато спекуляцій у німецькій пресі з приводу тиску з боку РФ. Буквально днями створено дочірню компанію, яка в Німеччині займатиметься безпосередньо сертифікацією «Північного потоку-2».
Німці дуже бояться будь-якого конфлікту з Росією, оскільки він загрожує наслідками, які вони не хочуть відчувати на собі.
– Чому тоді в німців немає історичної пам’яті про Мюнхенську змову, спроби утихомирити агресора, не провокувати його, і до чого це призводить?
У НІМЕЦЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ НЕ ДУЖЕ ПОПУЛЯРНА ТЕЗА ПРО ТЕ, ЩО СТАЛІН І ГІТЛЕР НЕСУТЬ ОДНАКОВУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОЗВ’ЯЗАННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ
Андрій Мартинов: Досвід Другої світової свідчить про те, що німці відповідають перед усіма колишніми радянськими республіками. У німецькій історіографії не дуже популярна теза про те, що Сталін і Гітлер несуть однакову відповідальність за розв’язання Другої світової. Ось ця тема Пакту Молотова-Ріббентропа і поділ Європи між двома європейськими диктаторами сприймається Німеччиною як те, що передувало Другій світовій війні. А ось Друга світова – це, безумовно, монопольна відповідальність нацистської Німеччини.
– Які тоді причини такого сприйняття, симпатії, почуття провини перед Росією, а не Україною, – це вибір німців чи Росія підживлює такі настрої?
Андрій Мартинов: Послідовної позиції в інформаційній сфері та захисті свого інформаційного простору Німеччина не займає. Це відкриває широке поле для діяльності російської пропаганди Німеччини.
Є ШИРОКЕ ПОЛЕ ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ У НІМЕЧЧИНІ
Напередодні візиту Анналени Бербок ми побачили черговий конфлікт у німецькому експертному середовищі. З одного боку, 73 німецькі експерти звернулися до Федерального уряду з пропозицією зайняти більш сувору позицію щодо Росії, у відповідь також близько 70 німецьких експертів сказали, що потрібно розвивати традиції східної політики Німеччини часів Віллі Брандта і, відповідно, жодних серйозних санкцій до Росії не застосовувати.
Ми бачимо певний розкол, але цей розкол проникає навіть у середовище німецьких політичних партій. Ось, скажімо, лідер християнських демократів Фрідріх Мерц говорить про те, що Німеччині потрібно переглянути негативістську позицію з питань постачання зброї Україні, й принаймні постачати оборонне озброєння. З іншого боку, партнер християнських демократів Християнсько-соціальний союз і його лідер Маркус Зедер говорять: навпаки, питання енергетики слід вивести з-під розгляду у разі запровадження будь-яких нових санкцій проти РФ. Такий розбрід і хитання присутній не лише у громадській думці, а й у політичній еліті.
– Це не скидається на те, що Німеччина намагається пристосуватися до «нового поділу Європи», який хоче здійснити Росія?
УКРАЇНА НЕ ДОМАГАЄТЬСЯ ВІД НІМЕЧЧИНИ ОЗБРОЄНЬ, А ПРОСТО ПРОСИТЬ БУТИ СОЛІДАРНОЮ
Михайло Самусь: Насправді історія справді дуже давня. І якщо згадати про німецьку геополітику, то вона якраз ґрунтується на вибудовуванні зв’язків між Росією та Німеччиною. Ідея полягає в тому, що якщо Німеччина контролює ресурси Росії, тоді Німеччина разом із Росією може конкурувати з Великою Британією і США з одного боку, а зараз уже і з Китаєм – з іншого.
– Яких поставок озброєння Україна добивається від Німеччини?
Михайло Самусь: Україна не добивається від Німеччини озброєнь А просто просить Німеччину бути солідарною з Україною, яка вже вісім років є жертвою відвертої агресії. Росія окупувала Крим, окупувала Донбас, які ще потрібні докази й аргументи, що проти Росії треба запроваджувати санкції?
ЗБРОЙНІ СИЛИ НІМЕЧЧИНИ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ДУЖЕ СКЛАДНОМУ СТАНОВИЩІ, У НИХ 200 ТАНКІВ. НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ РОСІЯ МАЄ ВДВІЧІ БІЛЬШЕ ТАНКІВ, НІЖ УСЯ НІМЕЦЬКА АРМІЯ
Тому ніяких унікальних озброєнь там немає, збройні сили Німеччини перебувають у дуже складному становищі, там не вистачає фінансування, 200 танків у них. На окупованих територіях Росія має вдвічі більше танків, ніж уся німецька армія. Тому від Німеччини потрібна солідарність, потрібно, щоб вони не робили дурниць і, наприклад, не забороняли Литві постачати системи радіоелектронної боротьби, які допомагають боротися з російськими безпілотниками.
– Як Німеччина реагуватиме, якщо Росія повторно нападе на Україну?
Марія Владимирова: Анналена Бербок (міністр закордонних справ Німеччини), яка виступала на пленарних дебатах, провела аналогію, що держави усередині Європи мають бути як футбольна команда. І у футбольній команді вам не потрібно мати 11 нападаючих, а потрібно виконувати різні функції.
НІМЕЧЧИНА ВЖЕ ВКЛАДАЄ БАГАТО ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ І ПРОДОВЖУЄ ЦЕ РОБИТИ
Німеччина, як величезна економіка, провідна економіка в Європі, вже вкладає дуже багато грошей в Україну і продовжує це робити для проєктів реконструкції Донбасу, нові проєкти з енергетики… Знову звучала ця ідея партнерства у сфері виробництва «зеленого» водню. Німеччина має залишатися на цьому місці. Відповідно, можна зробити висновок, що німецький уряд на сьогодні бачить для себе, насамперед, роль, як це було при кабінеті Меркель: консолідація європейських держав за пакетом санкцій. Німецьке суспільство не готове рухатися далі за пакет санкцій. Другий важливий аспект – це те, як вони тримаються за нормандський формат, за Мінські домовленості.
– Чи стримують поставки озброєння інших країн Україні повторний напад Росії на Україну?
НІМЦІ ЗНОВУ СТАВЛЯТЬ НА САНКЦІЇ
Марія Владимирова: Загальна теорія міжнародних відносин говорить нам про те, що це один з інструментів політики стримування. І зброя справді допомагає у цьому стримуванні, але німецька думка полягає в тому, що 27 січня у парламенті Бербок сказала: «Хто говорить – той не стріляє». Щодо цього твердження можна дискутувати, але, на мою думку, тут можна побачити важливу сторону в політиці стримування. Політичними методами можна змусити опонента змінити виконання його рішень. І у цьому плані німці знову ставлять на санкції.
Потрібно пам’ятати про те, що Росія – атомна держава. І стримування атомної держави ракетами Javelin – це питання, на яке можна відповісти лише бойовим досвідом.
– Що може вплинути на думку німців, якщо станеться повторне вторгнення Росії?
Андрій Мартинов: Потрібно активізувати українсько-німецький діалог. Вже минуло 4 місяці після останніх виборів Бундестагу. Але досі активно не діє українсько-німецька міжпарламентська група. Якби парламентарії двох країн подивилися один одному в очі й навели аргументи, то, я думаю, такий безпосередній діалог парламентаріїв сприяв би консолідації німецьких політичних еліт щодо України та більшої солідарності з Україною.
Михайло Самусь: Я думаю, треба сконцентруватися на посиленні української армії та розвитку союзів із тими країнами, з якими ця робота ведеться.
Джерело: Денис Тимошенко, для Донбасс.Реалии
