Гжегож Жечковскі, для The Insider
Тиждень тому комісія з повторного розслідування катастрофи Ту-154, у якій загинув президент Польщі Лех Качинський, в ході засідання польського парламенту представила фільм, у якому стверджується, що під час ремонту літака в Росії до нього заклали тротил, який став причиною авіакатастрофи. Ці висновки суперечать висновкам першої польської комісії, згідно з якими причиною катастрофи Ту-154 під Смоленськом стало зниження літака нижче дозволеного мінімуму при посадці в умовах густого туману. І хоча нова комісія не надала жодних доказів своїх висновків, новина щодо тротилу широко розійшлася і в Польщі, і в Росії. Гжегож Жечковскі, журналіст-розслідувач видання Polityka і автор книги «Постсмоленська катастрофа», пояснює, хто поширює конспірологію щодо «російського сліду» і чому вона вигідна Путіну.
Десять років тому, 10 квітня 2010 року, в авіакатастрофі урядового Ту-154M під час заходу на посадку в смоленському аеропорту загинув президент Польщі Лех Качинський, його дружина і 94 людини, які знаходилися на борту літака. Серед них були польські політики, військова верхівка, урядовці, представники духовенства, зокрема й колишній президент, начальник Генерального штабу польської армії, депутати парламенту та польові єпископи – католицький, православний і лютеранський.
Причини авіакатастрофи були розслідувані і встановлені 10 років тому. Ними виявилися погана підготовка пілотів і тиск з боку високопоставлених пасажирів, які вимагали приземлитися за всяку ціну, незважаючи на відсутність умов для посадки, а також помилки російських диспетчерів. Однак дискусія про те, що сталося 10 квітня, заново розгорілася зовсім нещодавно. Причиною тому стали дії Антонія Мацеревича, віце-голови партії «Право і Справедливість» (що перебуває при владі у Польщі з 2015 року), який донедавна обіймав посаду міністра оборони; всі останні 10 років він продовжував поширювати теорії змови на тему цієї катастрофи. Мацеревич – це політик крайніх націоналістичних поглядів, близький також до радикальних релігійних (католицьких) кіл.
Мацеревич запевняє, що причиною трагедії стали два вибухових пристрої, розміщені в фюзеляжі і лівому крилі літака. Однак він так і не надав доказів щодо правдивості цього твердження. Слід зауважити, що ні він, ні будь-хто інший з його соратників навіть не досліджували записи чорних скриньок президентського Ту-154. Зате нещодавно він представив чергові «викриття» під час засідання комітету національної оборони Сейму Польщі. У черговий – вже невідомо, який за рахунком – раз Мацеревич заявив, що причиною катастрофи під Смоленськом стали вибухи на борту, тобто замах. Чиїх рук це справа? Згідно з інформацією, що розповсюджується Мацеревичем протягом багатьох років, зроблено це було російськими спецслужбами на замовлення Путіна, який таким чином помстився Леху Качинському за підтримку, котру той надав Грузії під час п’ятиденної війни 2008 року. Крім того, Путін був у союзі з польською владою, тодішнім прем’єр-міністром Дональдом Туском. Усі ці роки Мацеревич стверджував, що вибухівка була закладена під час ремонту президентського літака на Самарському авіаційному заводі за кілька місяців до катастрофи.
Від самого початку роботи команди Мацеревича його партнери і прихильники, а також представники ЗМІ, які виказують йому сприяння, наводили різні, іноді суперечливі причини катастрофи. Серед них була і термобарична бомба, і штучний туман, і гелій, розпилений під Смоленськом, який повинен був зменшити підйомну силу авіаборту. Згідно з однією з версій, пілоти втратили контроль над літаком, яким почали керувати ззовні сторонні треті особи. Згідно з іншою, диспетчери навмисно ввели в оману пілотів, щоб літак розбився об землю. Мацеревич також висміював той факт, що безпосередньою причиною катастрофи було те, що літак зачепив березу діаметром у 40 см, яка зрізала кінчик лівого крила, називаючи її «броненосною березою».
Що стосується вибуху бомби, то спочатку Мацеревич і його люди стверджували, що була вона на крилі літака, а потім – усередині крила і у фюзеляжі. Але все це – без надання будь-яких доказів. Ні аналіз «чорних скриньок», ні огляд останків літака або навіть тіл загиблих не вказували на теракт. Здавалося б, ці тези настільки божевільні, що їм ніхто не повірить. Однак останні «викриття», як і попередні, набули широкого розголосу. І навіть не стільки в Польщі, де публіка втомилася від чергових відкриттів Мацеревича і його соратників, скільки – що аж ніяк не дивно – серед росіян, близьких до опозиційних кіл.
(Версія цього тексту польською мовою – тут )
Здавалося б, у цю божевільну конспірологію ніхто не може повірити, але ці «викриття» широко розповсюдилися не тільки у Польщі, але й у російських опозиційних колах
«Чудова заява, і що б ви не говорили про цей польський уряд, це було довге розслідування за участю іноземних аналітичних лабораторій. Вимагає уважного вивчення», – написав у Twitter один із шанованих представників російської опозиції, Гаррі Каспаров. Для людей таких, як я, які роками борються з теоріями змови, цей коментар (і багато подібних інших) – відчутний доказ того, що смоленська пропаганда у виконанні Мацеревича розширює коло свого впливу.
У перші дні після катастрофи здавалося, що ця величезна трагедія об’єднає поляків у жалобі і нівелює усілякі суспільні суперечності. Більш того, що вона об’єднає пов’язані один з одним на століття сусідні народи – польський і російський. Попри це, сталося зовсім інакше. У Польщі, згідно з останніми опитуваннями громадської думки, 26%, тобто більше чверті дорослих громадян, вважають, що причиною смоленської трагедії був замах. Ще 15% не в змозі відповісти, чи так це було. Інакше кажучи, цілий 41% дорослих жителів Польщі не вірять, що причиною катастрофи стала людська помилка. Це лише один із проявів безпрецедентного розколу в польському суспільстві, який відбувся значною мірою завдяки смоленській пропаганді Мацеревича. Остання інформація, яка надходить з кіл російської опозиції, показує, що через десятиліття з часу найбільшої трагедії в історії післявоєнної Польщі дії Мацеревича спричиняють черговий, гнітючий результат.
Щоб зрозуміти, як це було можливо, потрібно повернутися в липень 2010 року. Саме тоді, через три місяці після смоленської авіакатастрофи, Мацеревичем була створена команда для проведення власного розслідування причин аварії, незалежно від державних органів влади. Хоча команда ця діяла як депутатська група, з парламентарним плюралізмом вона не мала нічого спільного. Була вона виключно ініціативою партії ПіС, а до її складу входили тільки представники цієї партії, серед яких і теперішній президент Анджей Дуда, тоді – євродепутат. У ролі експертів виступали вчені, які раніше ніколи не займалися вивченням авіакатастроф. Це однак не заважало їм проповідувати теорії, повністю відірвані від реальності, а також звинувачувати політиків і чиновників правлячої в 2010 році Громадянської платформи.
Подібні теорії Мацеревич висував і після 2015 року, коли, вже будучи міністром оборони в уряді євроскептичної ПіС, він призначив іншу, цього разу урядову комісію, яка займалася вивченням катастрофи з нуля. Але через 4,5 роки комісія не завершила своєї роботи до цього дня, не надала остаточного звіту, а тільки нові версії раніше озвучених теорій змови без доказів. Більш того, сьогодні навіть не відомо, хто входить до цієї комісії, скільки коштує її робота і, перш за все, коли вона опублікує звіт про свою роботу.
Російських читачів, ймовірно, зацікавить той факт, що одним з експертів, які співпрацювали з Мацеревичем із 2010 року, був Андрій Ілларіонов, радник президента з економіки Володимира Путіна в 2000-2005 роках. Це далеко не єдина теорія змови, якої він дотримується. У травні в своєму блозі він написав пост, у якому переконував, що COVID-19 був синтезований у китайській лабораторії. 31 липня в тому ж блозі він опублікував фільм Мацеревича з безапеляційним підписом: «Причиною Смоленської катастрофи 2010 року стали два вибухи. Тротил був закладений в Росії».
Урядова комісія, створена незабаром після трагедії прем’єр-міністром Дональдом Туском, переконливо продемонструвала, що – як говорилося в її заключному звіті, опублікованому влітку 2011 року – «причиною аварії стало зниження із надмірною швидкістю спуску нижче мінімальної висоти за погодних умов, які перешкоджали візуальному контакту з землею, а також занадто пізній захід на друге коло. Це призвело до зіткнення з перешкодою на місцевості – товстою березою, відриву фрагмента лівого крила разом із елеронами і, як наслідок, до втрати керування літаком і зіткнення з землею». Простіше кажучи, капітан Туполєвa спробував здійснити посадку в густому тумані, не бачачи землі. Хоча він повинен був пройти на висоті 100 метрів, він спустився так низько, що вдарився об дерева, одне з яких відірвало кінчик крила. Літак перекинувся і впав на землю. Існують десятки доказів, які підтверджують цю теорію, прямо волаючи про те, що катастрофа викликана ганебною халатністю, помилками, зловживаннями владою (сторонні особи, в тому числі генерал Бласік, в кабіні пілотів) та посередніми діями поляків і російських контролерів. Це була, як би жорстоко і банально це не звучало, безсердечна звичайна авіакатастрофа, результат типових помилок, а не замах (хоча в ній загинули незвичайні люди). (Детальніше див. тут: Підсумковий звіт з розслідування авіаційної події No: 192/2010/11 літака Ту-154M б / н 101 10 квітня 2010 року в районі аеродрому Смоленськ Північний).
Те ж саме було встановлено групою експертів, незалежно призначених польською прокуратурою, яка представила свої висновки в 2017 році.
Розслідування обох комісій показали, що пілоти, цілком ймовірно, не наважилися б на такий ризикований маневр, якби не величезний тиск на них. За 15 хвилин до катастрофи вони інформували представників президента про проблеми з погодними умовами в Смоленську і пропонували приземлитися на запасному аеродромі. Однак у відповідь вони почули, що «поки немає рішення президента, що робити далі». Зате в кабіні пілотів під час приземлення перебував генерал Анджей Бласік, глава військово-повітряних сил Польщі, який не тільки не наказав перервати маневри, але заохочував дії пілотів. «Спокійно помістишся», – сказав він за кілька десятків секунд до того, як літак розбився об землю. Найбільш вагомими доказами є записи чорних скриньок літака, які не зафіксували жодного вибуху або різкої зміни тиску, що могло б вказувати на вибух. Однак вони записали безліч сигналів, що генеруються системою безпеки TAWS, яка попереджала про небезпечне наближення до землі, а також звуки ударів літака об дерева.
Записи чорних скриньок не зафіксували жодного вибуху, але записали безліч сигналів про небезпечне наближення до землі, а також звуки ударів літака об дерева.
Багато елементів крила були виявлені на стовбурі берези товщиною 30-40 см, у який на висоті 5 метрів вдарився «Туполєв», що і стало основною причиною втрати льотних якостей. Нарешті, на самому крилі були виявлені фрагменти деревини берези. Також є багато фотографій зрізаних літаком крон інших дерев, на яких видно не тільки те, наскільки низько він пролетів, але і в якому стані. Хоча достовірних доказів маніпуляцій з боку комісії, призначеної прем’єр-міністром Туском і експертами прокуратури, немає, експерти Мацеревича були викриті у відвертій брехні. Один із них навіть публічно зізнався у брехні про те, що пілоти президентського літака не спускалися нижче 100 метрів. Інший з них використовував фотографію лівого крила «Туполєва», зроблену російським блогером за допомогою графічної програми, намагаючись довести, що зіткнення з березою не було.
Багато читачів напевно задаються питанням: а навіщо це все Мацеревичу? Перша і найбільш коротка відповідь: його метою є дискредитація попереднього уряду Громадянської платформи на чолі з Туском, найлютішим ворогом ПіС. Таким чином, це політична гра на підтримку «Права і Справедливості», спрямована одночасно на ослаблення Громадянської платформи. Але це тільки мала частка всієї правди.
Мацеревич руйнує інститути польської держави з початку 1990-х, безпрецедентно, систематично і, що найгірше, безкарно. По-перше, будучи міністром внутрішніх справ, у 1992 році він провів безладну люстрацію найважливіших державний осіб, що викликало хаос у країні, яка прагне до членства в НАТО і ЄС.
Далі, будучи заступником міністра оборони в першому уряді ПіС (2005-2007 рр.), він взявся за реформу військової розвідки і контррозвідки таким чином, що розкрив методи її роботи, а також її активних агентів. Нещодавно, будучи міністром оборони, він розкрив у Сеймі секретну інформацію про технічний стан польської армії і, перш за все, послабив її, звільнивши багатьох досвідчених офіцерів. Усе це робить Мацеревича найменш популярним із польських політиків. У якийсь момент навіть 74% поляків стверджували, що не довіряють йому. Незважаючи на це, завдяки становищу, яке він створив у правому націоналістичному середовищі, він як і раніше відіграє важливу роль у правлячій ПіС.
Усі ці факти часто викликають запитання, у чиїх же інтересах працює Мацеревич, що зовсім не дивно. Його діяльність, безсумнівно, підриває зв’язок Польщі із Заходом, послаблює безпеку країни і посилює як поляризацію суспільства, так і недовіру до державних інститутів. Поширена думка, ніби Кремль і його головний резидент найбільше задоволені наслідками діяльності Мацеревича. Особливо після того, як в 2017 році побачила світ знаменита книга Томаша Пьонтека «Мацеревич і його секрети», яка розкрила безліч неприємних фактів із життя Мацеревича. По-перше, незважаючи на декларований антикомунізм та ретельно виплеканий імідж мисливця за агентами комуністичної Служби безпеки Польської Народної Республіки, Мацеревич оточив себе людьми, пов’язаними з російською мафією і військовою розвідкою ГРУ, яким він довіряє вже багато років і яких захищає.
Але не тільки через це не варто вірити Мацеревичу і його псевдотеоріям, які є нічим іншим як цілеспрямованою дезінформацією. У своїй останній книзі «Постсмоленська катастрофа. Хто розділив Польщу», в якій я описав зростання популярності теорій змови у Польщі, я проаналізував діяльність Мацеревича, пов’язану з авіакатастрофою в Смоленську, серед іншого з точки зору характеру інформації, яку він озвучував. Я був вражений, виявивши, що це повністю відповідає принципам кремлівської пропаганди. Відомий Центр європейського політичного аналізу (CEPA), центр, що спеціалізується на питаннях Центральної і Східної Європи та Росії, підготував список найбільш часто використовуваних «методів російської дезінформації». Коли я застосував їх до дій Мацеревича у випадку Смоленська, виявилося, що як мінімум 17 із 22 технік, вказаних CEPA, відповідають методам Мацеревича.
Хоча він звинувачує російську владу в убивстві президента Польщі, як це не парадоксально – але Кремль від його діяльності більше виграє, ніж втрачає. На додаток до того, що я написав кількома реченнями вище, тобто до внутрішнього ослаблення Польщі та відмежування її від західної спільноти, завдяки Мацеревичу Кремль може представити Польщу в очах світу як русофобську, а також легковажну і ненадійну країну, на яку не варто звертати уваги у разі необхідності. Таким чином Мацеревич також вводить в оману і цим послаблює представників російської опозиції. І також про це варто пам’ятати щоразу, читаючи про подальші «викриття» Мацеревича з питання авіакатастрофи у Смоленську.
Гжегож Жечковскі, для The Insider
Гжегож Жечковскі – журналіст-розслідувач.
