Джерело: Christina Dobrovolska, спеціально для InformNapalm
Уже тиждень не вщухає галас навколо месенджера Telegram, що зазнав блокування «Роскомнадзора». Причому, як не дивно, обговорюють цю подію не тільки в Росії.
Ще влітку 2017 року ФСБ вимагала від керівництва Telegram передати їй ключі шифрування для доступу до всього листування користувачів месенджера. 30 серпня 2017 року Telegram офіційно відмовився надати ключі, а «Роскомнадзор» у відповідь звернувся в суд. 13 квітня 2018 року Таганський суд Москви задовольнив вимогу «Роскомнадзора» й ухвалив обмежити доступ росіян до месенджера.
Опозиційні ігри із Кремлем
Починаючи з 16 квітня, «Роскомнадзор» почав блокувати месенджер на території Росії, однак без особливого успіху. Навпаки, популярність Telegram тільки зросла. Російські опозиціонери навсібіч розхвалюють непотоплюваний месенджер, а деякі лідери суспільної думки навіть пророкують засновникові Telegram Павлу Дурову президентське крісло. До цих схвальних вигуків приєдналися й чимало українських інтернет-користувачів та блогерів. Популярність Павла Дурова й Telegram виходить на новий рівень за рахунок зростання кількості прихильників. Однак чи такий вже безпечний цей месенджер і чи дійсно Дуров перебуває в опозиції до Кремля?
Насамперед варто пригадати, як і коли з’явився Telegram. Легенда, поширювана самим Павлом Дуровим, говорить, що ідея створити захищений месенджер спала на думку Павлові того дня, коли його квартиру в 2011 році відвідав російський спецназ. Після того, як силовики пішли, Павло хотів було написати своєму старшому братові Миколі, але зрозумів, що в них немає захищеного каналу зв’язку для таких форс-мажорних ситуацій. А через два роки після цього інциденту на ринок вийшов Telegram, який базувався на криптографічному протоколі MTProto, розробленому Миколою Дуровим.
А багато років тому той самий Микола Дуров доклав чимало зусиль для створення соцмережі VK. Виходить, що брати Павло й Микола заснували два грандіозних IT-проекти й заробили мільйони. От просто живе втілення American dream. Здавалося б, у чому підступ?
Безсумнівно, Дурови цілком можуть бути досить талановитими, щоб у далекому 2006-му випустити на ринок VK. Сумніви викликає інше: як їм дозволили керувати таким успішним проектом? Невже просто так? Для російського бізнесу існує правило: як тільки компанія стає помітною і починає заробляти значні суми, до неї відразу приходять «гості». І після їхнього візиту компанія повинна щомісяця віддавати певну суму владним структурам плюс, звісно, співпрацювати з такими організаціями, як ФСБ. Відмовитися не вдасться: або маєш бізнес у Росії й співпрацюєш, або все покидаєш і їдеш за кордон, де діють прозорі й чесні правила гри. Тож, при всій повазі, байки Павла Дурова про повну незалежність VK і про повну незалежність Telegram сприймати всерйоз не можна. Тільки не в путінській Росії.
Спеціалізація «Пропаганда та психологічна війна»
Біографія самого Дурова теж не така проста, як її часто описують ЗМІ. Його батько – викладач університету й доктор філологічних наук. Сам Павло також закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за фахом «англійська філологія й переклад». Дивно, що не програмування й не прикладна математика, але це нічого – у житті так буває. Набагато цікавіше, що за рік до випуску Павло завершив професійну підготовку на факультеті військового навчання за фахом «Пропаганда та психологічна війна».
А в рік випуску з університету Павло разом із братом Миколою виводить на ринок нову соцмережу, VK. І до братів ніхто не приходить, їхній бізнес ніхто не зачіпає. Дурови спокійно роками орендують офіс у будинку Зінгера на Невському проспекті (до речі, будинок є державною власністю), VK під їхнім керівництвом розвивається до найбільшої соцмережі Рунета. При цьому сама мережа VКontakte зареєстрована як товариство з обмеженою відповідальністю саме в Росії, а не за рубежем, як це часто роблять IT-компанії, щоб убезпечити себе від сваволі з боку силовиків і при найгіршому сценарії просто змінити країну. Але Дурових зовсім не зачіпають. Дива, та й годі. Успіх – це друге ім’я братів Дурових.
Інвесторами VK виявилися теж досить примітні люди – Міхаель Мірілашвілі (гральний бізнес, «Лукойл», зв’язки з мафією) і його партнер Лев Левієв.
Справжня невезуха чи звичайна «консерва»?
Далі стежите за руками. У 2013 році везіння Дурових раптом закінчується. Сім’я Мірілашвілі й Левієв продають компанії United Capital Partners свої акції VK – загалом 48%. У січні 2014 року вже сам Павло Дуров продає свої 12% акцій Івану Тавріну, генеральному директору компанії «МегаФон», підконтрольної Алішеру Усманову. Варто нагадати, що Алішер Усманов за результатами 2017 року став п’ятим серед найбагатших бізнесменів Росії, а недавно потрапив у «кремлівську доповідь» Міністерства фінансів США як людина, наближена до Путіна.
Після покупки Таврін швидко продає свою частку Mail.ru (знову ж таки Усманов), і в результаті Mail.ru отримує контрольний пакет – 52%.
1 квітня 2014 року Павло Дуров подає правлінню заяву про звільнення. Однак уже 3 квітня заявляє, що це був першоквітневий жарт. Незважаючи на це, 21 квітня правління звільняє Дурова, пославшись на те, що він так і не відкликав свою заяву. Після цього Дуров починає привселюдно пов’язувати своє звільнення з відмовою передати ФСБ персональні дані членів групи «Євромайдан». Павло говорить, що VK захопили найближчі соратники Путіна, купує за 250 тисяч доларів інвестицій громадянство острівної держави Сент-Кітс і Невіс і їде за кордон.
16 вересня 2014 року Mail.ru Group викуповує 48% акцій VK у United Capital Partners і стає єдиним власником соцмережі.
І тут, нарешті, можна повернутися до Telegram, який, як ми пам’ятаємо, Дуров випустив на ринок у 2013 році – за вісім місяців до виходу з VK. Під час цього напівдобровільного вигнання Дуров успішно грає на співчутті користувачів. Тепер він – «опальний опозиціонер», жертва Путіна, молодий, розумний і прогресивний бізнесмен, якому не дали працювати в Росії, і тепер він змушений перебиватись із хліба на воду на чужині.
Скандал тільки підвищує рейтинг додатка. Telegram стає однією із платформ для спілкування й соціальною мережею з найшвидшими темпами росту. Подробиці, пов’язані з компанією, вже нікому не цікаві. «Хто може захистити краще, ніж людина, яка сама змушена захищатися? На Дурова тисне Путін, тому він герой і обстоює наші цінності».
Але чи не так це насправді?
Полный список вкладчиков неизвестен, но…
А насправді останнім часом Telegram залучив 1,7 млрд доларів інвестицій, при цьому повний список вкладників невідомий. Офіційно на сайті Комісії США з цінних паперів і бірж лежать дві форми, заповнені Дуровими, на 850 млн кожна (перша форма, друга форма).Форми містять відомості про дві компанії – TON Issuer Inc. і Telegram Group Inc. (зареєстровані на Віргінських островах). Обидві форми були заповнені у зв’язку з «розробкою TON Blockchain, розробкою та підтримкою месенджера Telegram». Одна з них містить інформацію про 81, друга – про 94 інвесторів, які погодилися придбати токени-акції. Оскільки у формах розкривається лише кількість інвесторів, але не їхні імена, це означає, що всі донори – акредитовані інвестори, тобто ті, хто заробляє більше ніж 200 тисяч доларів за рік протягом останніх двох років або має статки понад 1 млн доларів (не враховуючи вартість власного житла).
Фахівці кажуть, що токени Gram (блокчейн-платформа Telegram Open Network) – тільки для обраних, тих, хто готовий на вході інвестувати як мінімум півмільйона доларів.
Однак не всі інвестори Дурова прагнуть зберегти інкогніто. Наприклад, точно відомо, що в Telegram вклали кошти такі бізнесмени, як Сергій Солонін (співзасновник Qiwi), Давид Якобашвілі (співзасновник «Вімм-Білль-Данн»), а також відомий російський бізнесмен Роман Абрамович, якому першим запропонували приєднатися до фінансування проекту.
А от на персоні Романа Абрамовича ми зупинимося окремо, оскільки читачі, ймовірно, вже забули деякі цікаві факти з його біографії. Наприклад, те, що цей російський мільярдер в 2000–2008 роках був губернатором Чукотки, а з кінця 2008 по 2013 рік – головою Думи Чукотського автономного округу.
Однак державні посади – дрібниці порівняно з неформальними зв’язками бізнесмена. Роман Аркадійович мав дуже тісні стосунки із президентом Єльциним, і саме Абрамович першим порекомендував Єльцину Путіна як спадкоємця на посту президента. В 1999 році, коли Єльцин уже посадив Путіна в крісло прем’єр-міністра, саме Абрамович проводив співбесіду з кожним кандидатом на посаду міністра в уряді Путіна. Коли в 2007 році Путін шукав людину, яку потрібно було тимчасово посадити в крісло президента, саме Абрамович порадив йому зупинити свій вибір на Медведєві. Не дивно, що Роман Абрамович був і залишається довіреною особою Путіна. Додатково підтверджує цей факт включення Абрамовича до недавнього «кремлівського списку» Мінфіну США.
Не «Новачок» і дивні правила протестів
Як не дивно, «опозиціонер» Дуров взагалі не побоюється за своє життя. На нього не полюють із «Новачком», не пропонують випити чаю з полонієм, він не розділив долю Березовського чи Лесіна. Дуров водить дружбу з одним із гаманців Путіна – Абрамовичем – і посміхається в камери. І запевняє всіх, що у ФСБ немає ключів від Telegram.
І, нарешті, бонус. Під час масових протестів в Ірані цієї зими Telegram був основним інструментом для координації дій протестувальників. Однак модератори месенджера, посилаючись на те, що деякі канали нібито містять заклики до насильницьких дій проти іранського режиму, блокували ці канали.
Тож що таке Telegram: захищений месенджер Дурова-опозиціонера чи чергова гнила російська цукерка, яку загорнули в гарну обгортку й намагаються продати Заходу?
Висновки
Зробіть їх самі. Але поки в Україні триває війна й кожна помилка може коштувати життя, краще обходити будь-які програмні продукти, розроблені росіянами. Про всяк випадок.
Джерело: Christina Dobrovolska, спеціально для InformNapalm
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)
