Джерело: The Insider

Замість великої пресконференції та «Прямої лінії» Володимир Путін цього року  дав  інтерв’ю кореспондентам із кремлівського пулу. Говорив він значно менше, ніж у попередні роки, але й цього разу його слова не завжди відповідали реальності.

ЗМІСТ
  • 1. Про деструктивний вплив Західної України на «русский мир»
  • 2. Про порівняльні переваги зенітних систем Patriot і С-300
  • 3. Про рівень інфляції в Росії та зарубіжних країнах
  • 4. Про «стелі цін» та адміністративне регулювання ринку

1. Про деструктивний вплив Західної України на «русский мир»

«Це дуже тонке питання — єдність  “русского мира. Розділяй і володарюй — ще з давніх часів це гасло діє і активно застосовується досі у реальній політиці. Тому і наш потенційний противник, наші опоненти завжди про це мріяли і завжди цим займалися, намагалися розділити нас і потім окремими частинами керувати. <…>

Я вже не пам’ятаю, потім погортайте сторінки історії, хтось із депутатів ще царської Державної Думи сказав: хочете втратити Україну — приєднайте до неї Галичину. Зрештою, так і вийшло, він провидцем виявився. Чому? Тому що люди з цієї частини поводяться дуже агресивно і фактично пригнічують мовчазну більшість на решті цієї території».

Фраза дещо дивна: Микола II не міг приєднати будь-що до України, тому що в ті часи вона не тільки не мала державності, а й не була адміністративною одиницею, територія її була поділена між кількома губерніями Російської імперії, а західна частина належала Австро- Угорщині.

Очевидно, Путін мав на увазі фразу з так званої записки Петра Дурново, написаної у 1914 році й адресованої Миколі II, якого прогерманськи налаштований  Дурново намагався  відмовити від приєднання до Антанти. Він, до речі, був не депутатом Думи, а членом Державної ради, причому призначеним, а не обраним, тобто, по суті, чиновником. Сформульована думка Дурново так:

«Навіщо пожвавлювати відцентрові прагнення, які ще досі не вщухли у Привіслинському краї, залученням до складу Російської держави неспокійних познанських і східно-пруських поляків, національних вимог яких не може заглушити і більш жорстка, ніж російська, німецька влада?

Безперечно те саме і щодо Галичини. Нам явно невигідно в ім’я ідеї національного сентименталізму приєднувати до нашої вітчизни область, яка втратила з нею будь-який живий зв’язок. Адже на нікчемну жменю російських за духом галичан скільки ми отримаємо поляків, євреїв, українізованих уніатів? Так званий український чи мазепинський рух зараз у нас не страшний, але не слід давати йому розростатися, збільшуючи кількість неспокійних українських елементів, оскільки в цьому русі безперечний зародок вкрай небезпечного малоросійського сепаратизму, який за сприятливих умов може досягти абсолютно несподіваних розмірів».

Існують різні думки про те, чи є справжньою записка Дурново, де з вражаючою точністю передбачено згубні для Російської імперії наслідки світової війни. Вперше вона була опублікована німецькою мовою в тижневику  Reichswart;  російський переклад цього тексту з’явився пізніше. Біограф Миколи II Петро Мультатулі  зазначає, що текст не схожий на записку, спрямовану на ім’я імператора, тому що в ній жодного разу не зустрічається звернення до монарха за його повним титулом, що було неможливо при дворі Миколи. Графиня Марія Бобринська, уроджена князівна Трубецька, у листі до Олександра Солженіцина стверджувала, що читала записку ще до революції і ручається за її справжність, але навряд чи в 1970-х роках вона могла пам’ятати подробиці тексту.

Попри твердження Путіна, серед керівництва сучасної української держави не так вже й багато вихідців із західних областей. Президент Володимир Зеленський народився у Кривому Розі Дніпропетровської області, а звинувачувати в українському націоналізмі його, етнічного єврея, рідною мовою якого є російська, абсолютно абсурдно. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль родом зі Львова, віцепрем’єрка Ірина Верещук — із Львівської області, але інші віцепрем’єри з інших частин України: перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко із Чернігова, Ольга Стефанішина з Одеси, Михайло Федорів із Запорізької області. З 15 міністрів лише двоє — міністр оборони Олексій Резніков та міністр енергетики Герман Галущенко — мають стосунок до Галичини, ще двоє родом із Поділля, з Хмельницької області. Де Путін побачив ознаки придушення «мовчазної більшості» українців галичанами, неможливо зрозуміти.

2. Про порівняльні переваги зенітних систем Patriot і С-300

«Що стосується Patriot, то це досить стара система. Вона не працює так, як, скажімо, наша С-300. Проте ті, хто нам протистоїть, виходять із того, що це нібито оборонна зброя. Ну добре. Ми просто матимемо це на увазі, і протиотрута завжди знайдеться. Тому ті, хто це робить, роблять це даремно: це просто затягування конфлікту, та й по всьому».

Зенітний ракетний комплекс  Patriot  вперше було прийнято  на озброєння у США у 1982 році. Радянський ЗРК С-300 з’явився навіть дещо раніше: його  прийняли  на озброєння 1979 року. Але важливіше те, що за минулі десятиліття  Patriot  зазнав серйозної модернізації; нові модифікації розраховані на боротьбу з балістичними ракетами, що є особливо важливим для України, коли противник веде масований ракетний обстріл її інфраструктурних об’єктів.

У 2000-х роках  Patriot  розробили  ракету ERINT, призначену саме для боротьби з балістичними ракетами; через її невеликі габарити в пусковій установці, розрахованій на 4 стандартні ракети MIM-104, вміщується 16 ERINT. Сучасні модифікації  Patriot  використовують  супутникову систему відстеження запусків ракет. Крім того, Patriot  може  обмінюватися інформацією з іншими натовськими ЗРК, зокрема, з американським NASAMS і німецьким IRIS-T, які Україна вже  має, тому ракети, помічені локатором одного комплексу, можуть бути збиті іншим.

3. Про рівень інфляції в Росії та зарубіжних країнах

«Інфляція, як я вже казав, у нас буде цього року — теж один із найважливіших показників — трохи більше 12%. Це, на мою думку, набагато краще, ніж у багатьох інших країнах, зокрема в країнах „двадцятки”. Не добре, що є інфляція, але добре, що вона менша, ніж в інших країнах».

Строго кажучи, Путін тут не обманює, але його фраза вимагає певних уточнень. Зрозуміло, в Росії інфляція значно  нижча, ніж у таких країнах, як Зімбабве (у листопаді, за даними  Trading Economics, 255%), Венесуела (156%), Ліван (142%). І серед країн G20 є дві, де інфляція вища, ніж у Росії: Аргентина (92,4%) та Туреччина (84,39%). У інших країнах G20 інфляція нижча; для порівняння, у Великій Британії 10,7%, у Німеччині 10%, у США 7,1%, у Франції 6,2%, у Японії 3,8%, у Швейцарії 3%, а в Китаї всього 1,6%. У країнах зони євро в середньому інфляція складає 10,2%.

Твердження Путіна про те, що «недобре, що є інфляція», щонайменше суперечливе. Так, у 2021 році ТАРС опублікував статтю Аріни Раксіної «Висока інфляція: чому зростають ціни і яким це зростання може бути в 2022 році», автор якої, посилаючись на експертів, пояснює, що для економіки комфортною є низька інфляція — близько 6%. ЦБ Росії вважає оптимальним рівнем 4%. Відсутність інфляції небезпечна, оскільки не сприяє економічній активності; Японія в 1990-2000-х роках пережила так зване «втрачене двадцятиріччя», коли в умовах стабільної дефляції практично зупинилося економічне зростання.

Але те, що в Росії інфляція нижча, ніж у Зімбабве та Венесуелі, безумовно, для неї добре; тут із Путіним не посперечаєшся.

4. Про «стелю цін» та адміністративне регулювання ринку

«Так, звичайно, мета зрозуміла наших геополітичних опонентів і противників — обмежити доходи російського бюджету, але ми не втрачаємо нічого від цієї стелі. Втрат для російського ПЕКу та для економіки бюджету немає — жодних втрат немає, бо ми за цими цінами й продаємо. Але справа зовсім не в цьому, а справа в тому, що на світову енергетику, світову економіку намагаються вкрутити нові, абсолютно не властиві ринковій економіці інструменти. <…>

Фрідман, відомий економіст, лауреат Нобелівської премії, сказав чудову річ: хочете отримати дефіцит помідорів, введіть обмеження цін на помідори, завтра у вас буде дефіцит помідорів. Те саме вони роблять тут із газом і з нафтою — те саме, один в один. Не слухають чомусь».

Фраза Мілтона Фрідмана насправді  виглядає  так:

Ми, економісти, знаємо не дуже багато, але ми знаємо, як створити дефіцит. Якщо ви хочете створити дефіцит, наприклад, помідорів, потрібно просто ухвалити закон, за яким роздрібні торговці не можуть продавати помідори більш ніж за два центи за фунт. Миттєво матимете дефіцит помідорів».

Абсурдна ціна 2 центи за фунт тут названа як приклад непродуманого обмеження, за якого торгівля стає збитковою. До ситуації з європейською енергетикою це прямого стосунку не має: стеля встановлена ​​на рівні тієї ціни, за якою зараз ведеться торгівля з прибутком і лише заважає продавцю в майбутньому підвищити ціни та отримати надприбутки. Крім того, європейські обмеження стосуються не всіх торговців на ринку, а лише одного — Росії; мета санкцій у тому, щоб за рахунок надприбутків від нафти і газу російська влада не могла фінансувати агресивну війну.

Стеля цін на російську нафту була запроваджена ЄС та G7 на початку грудня. І ефекту «фрідманівських помідорів» у світі явно не спостерігається: ціни у продавців, яких не зачепили обмеження, не тільки не підвищилися, а й  пішли  вниз.

Із газом ситуація дещо інша: Росія ще до введення стелі цін сама штучно  створила  його дефіцит у Європі, припинивши постачання всіма трубопроводами, окрім того, що йде через Україну і однією з гілок «Турецького потоку». «Північний потік» було зупинено у серпні, «Ямал — Європа» через Білорусь та Польщу ще раніше. Але до кінця жовтня Європа  спромоглася  вирішити цю проблему; її газові сховища були заповнені майже на 100%, а термінали ЗПГ працювали з максимальним навантаженням. В результаті ціни впали та  продовжують  знижуватися.

Наприкінці жовтня ціни на газ за короткостроковими контрактами в Європі у певний момент навіть були негативними.

Експерти, опитані  Deutsche Welle,  вважають, що стеля цін на газ навряд чи спричинить істотний вплив і на Росію, і на ринок в цілому. Американська експертка Рейчел Земба зазначила, що значно більше на Росію вплинуло її власне рішення припинити експорт газопроводами: у результаті частка російського газу на європейських ринках впала з 40–55% до приблизно 10%.

Джерело: The Insider