Початок повномасштабної війни різко змінив ставлення Патріарха Кирила та Московського Патріархату до російської агресії проти України. Досі Кирило та його найближче оточення уникали прямих коментарів щодо російських дій. Повномасштабна агресія Росії і вкрай націоналістичні заяви Володимира Путіна та його найближчого оточення різко змінили ситуацію. Російська православна церква перестала займати нейтральну позицію в політичних питаннях і в конфлікті чітко стала на бік Російської Федерації та президента Володимира Путіна, критикуючи українську владу, незалежні від Москви релігійні структури в Україні та «колективний Захід». Слід, однак, зазначити, що не всі священнослужителі РПЦ та інших церковних структур позитивно поставилися до цієї зміни та підтримки Церквою агресії проти України. Особливо в перші місяці війни лунали гучні протести щодо такої позиції, а також, критика російської влади і, опосередковано, Московського патріархату.
У неділю, 27 лютого 2022 року, під час проповіді в Храмі Христа Спасителя в Москві Кирило закликав молитися за Україну і за митрополита Онуфрія, який у своєму посланні від 24 лютого закликав В. Путіна «зупинити війну», і, підкреслив, що особливу підтримку висловлює українським «воїнам, які захищають територіальну цілісність і нашу землю». У своїй проповіді 9 березня Патріарх також запевнив, що молиться за митрополита Онуфрія, єпископат і українське духовенство. Він також додав: «Наша Церква єдина, чи в Росії, чи в Україні […] Тому ми повинні молитися за Його Святість владику, Предстоятеля Української Православної Церкви, за український єпископат, але також, звичайно, за нашу Церкву і щоб ніякі спокуси не змогли зруйнувати духовну єдність […]».
Патріарх Кирило не уточнив, хто саме несе відповідальність за розрив єдності Московського патріархату, але його слова можна трактувати як адресовані українським ієрархам, хоча в проповіді він звинуватив нечисту силу в розпалюванні ворожнечі, третю сторону, яка спричинила конфлікт «двох братніх народів – а фактично одного руського народу». Подібні слова про єдність «Святої Русі» неодноразово лунали з уст патріарха. Наприклад, у своїй проповіді 13 березня 2022 року він наголосив: «Якщо ми це переживемо, наша Руська земля, куди зараз входять Росія, Україна, Білорусь і наша Церква, діти якої живуть у різних країнах майже по всій планеті, збережеться. І ми віруємо, що Господь буде з нами, якщо ми збережемо чисту православну віру». Варто додати, що після проповіді 13 березня Патріарх Кирило передав командувачу Федеральною службою військ Національної гвардії Росії генералу Віктору Золотову копію Августівської ікони Божої Матері, символ боротьби російського війська під час Першої світової війни, який мав надихнути молодих солдат на «захист Вітчизни».
У розв’язанні війни Патріарх Кирило також звинувачує українську владу, яка нібито піддалася зовнішньому тиску: «вороги як російського, так і українського народу ззовні намагаються переконати вас, що ви не брати, а вороги і повинні воювати між собою. […] ми шкодуємо і побиваємося з приводу того, що на нашій близькій, рідній українській землі сформувалися політичні сили, які сьогодні використовують ідею ворога російського народу для побудови політики щодо Росії. І ми знаємо, якої шкоди ця політика вже завдала багатостраждальній землі Донбасу, і тепер завдає її у ще більших масштабах».
Непрямі звинувачення української влади та сил, які нібито стоять за нею, у злочинах проти народу Донбасу є яскравим прикладом поширення Патріархом Кирилом кремлівської пропаганди. Ця тема широко обговорювалася у проповіді 6 березня 2023 р. У цитованій заяві Патріарха війна Росії проти України має передусім аксіологічний вимір. Вона триває з 2014 року і спровокована угрупованнями, які вже 8 років «атакують Донбас», бажаючи «знищити православну церкву» та вірне християнським цінностям місцеве населення. У такий спосіб Кирило опосередковано виправдовує дії Росії, яка нібито захищає православне населення: «Хто сьогодні нападає на Україну, де вже вісім років триває придушення і знищення населення на Донбасі? Вісім років страждань, а весь світ мовчить […] наші брати і сестри дійсно страждають […] за свою вірність Церкві. […] Треба молитися, щоб Господь допоміг їм зберегти свою православну віру і не піддатися спокусам і підбурюванням. Водночас треба молитися, щоб якнайшвидше настав мир […], щоб Господь послав Своє милосердя на багатостраждальну землю Донбасу, яка вже вісім років живе з цим нестерпним клеймом, народженим людським гріхом і ненавистю».
Таким чином, у цьому наративі ключовим аспектом дій Росії та її президента Володимира Путіна є не стільки концепція відбудови імперії, скільки захист переслідуваного населення Донбасу. Росія веде лише оборонну війну перед обличчям агресії Заходу: «Вісім років вони намагаються зруйнувати те, що є на Донбасі. А на Донбасі цього не приймають і принципово відмовляються від т.зв «цінностей», які пропонують сьогодні ті, хто претендує на світову владу. Сьогодні усіх випробовують на лояльність до цієї влади, на бажання отримати, так звану, перепустку у цей «щасливий» світ, світ надмірного споживання, світ відкритої «свободи». А чи знаєте ви, що за випробування треба пройти? Це випробування дуже просте і водночас страшне – це гей-парад. Вимога щодо проведення гей-параду є випробуванням на вірність цьому дуже могутньому світу […]».
Питання про відповідальність Заходу за розв’язання війни в Україні фігурувало і в листі патріарха Кирила до генерального секретаря Всесвітньої ради церков Іоана Саука. Генезис російської агресії проти України він пояснив так: «Джерела протистояння слід шукати у відносинах західних країн з Росією. У 90-х роках Росії обіцяли поважати її безпеку та гідність. Проте з часом сили, які відверто сприймають Росію як ворога підійшли до її кордонів. Країни блоку НАТО нарощують свою військову міць рік за роком, місяць за місяцем, ігноруючи побоювання Росії, що ця зброя одного дня обернеться проти неї. Більше того, політичні сили, які прагнуть стримати Росію, не мали наміру боротися з нею власними руками. Вони планували використовувати інші засоби: намагалися зробити ворогами братні народи – росіян та українців. На накачування України зброєю та військовими інструкторами не шкодували ні сил, ні грошей. Але найгірше не зброя, а спроба «перевиховання», ментального перетворення українців і росіян, які там живуть, на ворогів Росії».
За словами Патріарха, ця діяльність систематично ведеться з 2014 року, з часів Революції Гідності: «Тоді ж [2014] почався збройний конфлікт на Донбасі, населення якого відстоювало своє право розмовляти російською мовою і вимагало поваги до своїх історичних та культурних традицій. Але голоси людей не були почуті, як і тисячі загиблих мешканців Донбасу не були помічені Заходом».
У своїй проповіді 3 квітня 2022 року в Головному соборі Збройних сил Російської Федерації в підмосковній Кубинці Патріарх Кирило говорив про захист російської незалежності від сил зла, які поневолили більшість країн і тепер хочуть підпорядкувати собі Росію. На його думку, російське суспільство має прокинутися і зрозуміти, «що настав особливий час, від якого може залежати історична доля нашого народу». При цьому він додав: «Ми не маємо бажання воювати або робити щось, що може зашкодити іншим. Але впродовж нашої історії ми так виховані, що любимо свою батьківщину і будемо готові її захищати так, як тільки росіяни можуть захистити свою країну». Він також звернувся до солдатів: «[…] ми повинні бути вірними – коли я кажу «ми», я маю на увазі насамперед військових – нашій присязі та готовності «життя своє віддати за наших друзів», як говорить Слово Боже».
Великий міжнародний резонанс викликала проповідь Патріарха Кирила від 25 вересня 2022 року, в якій він заявив, що російські військові, які загинуть під час війни в Україні, отримають відпущення гріхів. «Ми знаємо, що сьогодні багато гине на полях братовбивчої війни. Церква молиться, щоб ця війна якомога швидше закінчилася, щоб якомога менше братів вбивали один одного в цій братовбивчій війні. Водночас Церква усвідомлює, що якщо хтось, керуючись почуттям обов’язку та необхідністю виконання присяги, залишається вірним своєму покликанню і гине, виконуючи свій військовий обов’язок, то, безперечно, здійснює вчинок, рівнозначний жертві. Він жертвує собою заради інших. Тому ми віримо, що ця жертва змиває всі гріхи, які вчинила людина». Додамо, що ця проповідь прозвучала після ексгумації жертв масових військових злочинів у Бучі, Ізюмі та інших містах України.
Крім того, через кілька днів, 27 вересня 2022 року, Патріарх закликав усіх громадян до саможертовності за тих, хто постраждав в російській агресії проти України, водночас представивши російських солдатів як людей, які жертвують своїм життям і здоров’ям заради блага Росії та України: «Особливо зараз, коли така складна ситуація в Україні, коли, захищаючи всю нашу історичну Батьківщину – і Росію, і Україну – наші воїни жертвують своїм здоров’ям і життям, як важливо, щоб весь наш народ міг пожертвувати собою в ім’я Христа для добра всіх нужденних, які просять цієї допомоги не на словах, а самим своїм єством!» Він також підкреслив, що настав судний час для мобілізації ворогів Російської Федерації, тому соціальна мобілізація та солідарність необхідні в ці важкі часи: «[…] багато хто повстає проти Росії, і багато хто одержимий знищенням Росії, її ідентичності, її незалежності, її свободи. І сьогодні ми повинні особливо зміцнюватися у вірі, наповнювати наші храми, молитися за владу, за військо, за наших рідних і близьких, молитися за Православну Церкву, яка в цих найважчих умовах зберігає духовну єдність Святої Русі».
У виступі Кирила, виголошеному 25 жовтня 2022 року під час XXIV Всесвітнього російського народного собору Патріарх заявив, що глобалізація – справа рук нечистих сил. І атеїстичні сили, що стоять за цією ідеологічною течією, прагнуть знищити Росію. Російська Федерація на чолі з Володимиром Путіним, який «відкрито сповідує свою віру», кидає виклик ідеології глобалізму, популярній моделі нетрадиційної сім’ї, абортам, евтаназії та генетичним експериментам.
Висновки
У своїх промовах після початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України Патріарх Кирило, побоюючись церковного розколу, закликав до збереження єдності Святої Русі. Він наголосив, що російський, білоруський і український народи становлять єдність, яку хочуть зруйнувати вороги Росії. Кирило не шукає витоків війни в російському імперіалізмі чи шовінізмі, а прямо повторює шаблони, присутні в російській пропаганді, звинувачуючи «колективний Захід» і Північноатлантичний альянс в агресивних діях проти Росії. Як і влада в Кремлі, він критикує не українське суспільство, а українську владу, яка нібито перебуває під впливом ворожих для Росії осередків і прагне розпалити ворожнечу між «братніми народами» і водночас хоче знищити вірний православному християнству Донбас. Метою Заходу, який загруз в атеїзмі, споживацтві та лібералізмі, є бажання нав’язати православному населенню свої «цінності», символом яких є гей-паради.
У наративі патріарха Росія є одним із останніх бастіонів справжнього християнства та традиційних цінностей, яка героїчно протистоїть глобалізму та зажерливості, що приходять ззовні. Осередкам, які прагнуть знищити Росію, не подобається динамічний розвиток держави під владою Володимира Путіна, який «відкрито сповідує свою віру». Росія не хоче воювати, але у неї немає вибору, тому обов’язок усіх росіян – захищати свою батьківщину і її цінності. А отже, ми повинні об’єднатися навколо Церкви, влади та армії. Згадана боротьба має маніхейський характер, боротьба між чистим добром і уособленням зла. Це боротьба за виживання, за збереження віри і Православної Церкви.
Російські солдати зображені як мученики, що борються за справу Святої Русі, жертвуючи життям, захищаючи російський і православний народ. Кирило не говорить про звинувачення у військових злочинах, вбивствах, мародерстві, нападах на критичну інфраструктуру чи мирних жителів. На його думку, їхня жертовність у боротьбі з антихристиянською ідеологією буде винагороджена. І якщо вони загинуть, то їхні гріхи будуть прощені.
Однозначна підтримка патріархом Кирилом російської влади та представлення російської агресії проти України як війни добра і зла може суттєво підірвати авторитет РПЦ та її позиції серед православних церков у світі. З іншого боку, спільна мова світської та духовної влади та створення ідеологічного обґрунтування конфлікту, підкріпленого авторитетом Церкви, свідчать, що війна проти України може бути надзвичайно тривалою та кровопролитною. А трактування агресії в моральних термінах, боротьби добра і зла, зменшує шанси на можливий компроміс.
Анджей Шабацюк
