Джерело: EU vs Disinfo
Минуло сто днів відтоді, як Путін розв’язав проти України «триденну війну». Можливо, він розраховував на швидку перемогу або, може, повірив у власну брехню та пропаганду. Проте важливо розуміти, що інформаційні маніпуляції та дезінформаційні атаки проти України продовжуються вже багато років і розпочалися вони задовго до війни, яка була оголошена 24 лютого 2022 року. Підконтрольний державній владі російський дезінформаційний апарат на чолі з щедро фінансованими каналами RT і Sputnik, — «інформаційною зброєю», як вони самі себе називають, — створював міфи і фабрикував причини для вторгнення в Україну протягом багатьох років, як мінімум із 2014 року. У базі даних EUvsDisinfo зібрано понад 5000 конкретних прикладів дезінформації, спрямованої проти України, що становить понад третину всіх дезінформаційних наративів у нашій базі даних. Прокремлівська дезінформація охоплює найрізноманітніші теми: від звинувачень Заходу у прагненні світового панування до маячні про безбожний союз між Україною та самим Сатаною.
У кремлівській методичці є, однак, два наративи, які відрізняються від інших небаченим раніше розмахом. Перший — це усюдисущий лемент про те, що світ охопила істерична «русофобія». По суті, цей дезінформаційний наратив досить простий: всі, хто виступає проти Росії або критикує її саму чи її дії, роблять це з ірраціонального страху і нічим не обґрунтованої ненависті до всього російського.
Спочатку дезінформація про «русофобію» здебільшого була націлена на Україну, а також на ті держави-члени ЄС, які голосно заявляли про все більш агресивну та войовничу поведінку Росії — Польщу, Чехію та країни Балтії. Однак у міру того, як реакція ЄС на військові дії Росії в Україні посилювалася, прокремлівські дезінформаційні ЗМІ взялися волати про «русофобію», яка шириться Європою, мов лісова пожежа.. Нагнітання страху і ненависті та одночасне вдавання із себе «жертви» теж швидко стало улюбленим заняттям російського дипломатичного корпусу та державних чиновників. Це досить поширена дезінформаційна стратегія: заперечувати обґрунтовану критику та відволікати увагу від неї, посилаючись на вигадану «несправедливість». Звичайно, як і в байці про хлопчика, який кричав «вовки!», звинувачення в «русофобії» у відповідь на кожен крок, який робить Захід, щоб змусити Росію припинити свою агресію, призводять до того, що довіра до заяв Кремля про «русофобію» швидко випаровується.
Другий наратив — це безпідставні заяви про те, що Україна стала розсадником нацизму, який загрожує всьому російському. Мусування нацизму в прокремлівській дезінформації не є новим і не відрізняється винахідливістю. «Денацифікація» була однією з центральних тем промови Путіна 24 лютого, в якій він виклав виправдання російської «спецоперації». Протягом десятиліть перемога над нацизмом у Другій світовій війні підносилася із якнайвищим благоговінням. Тому брехня про відродження нацистської загрози в Україні вчинила потужний психоемоційний мобілізаційний вплив на російське суспільство. За кілька тижнів до війни екосистема прокремлівської дезінформації була буквально просякнута наративами про «нацистську Україну», що збільшило широку гарячкову підтримку кремлівських ідей «денацифікації».
Путін повсюдно активно культивував одержимість викоріненням нацизму і підносив російський псевдоімперіалізм, що виходить із Кремля, як єдиний порятунок від нацизму. Через трохи більш ніж місяць від початку розв’язаної Росією війни РІА «Новости», одне з провідних російських державних ЗМІ, опублікувало одіозну статтю пов’язаного з Кремлем російського кінорежисера та політичного філософа Тимофія Сергейцева. У ній він без тіні сум’яття підводить інтелектуальну основу під виправдання звірств Росії в Україні як таких, що нібито були вчинені в ім’я «денацифікації».
У міру того, як військова агресія Росії продовжується, а пов’язана із нею дезінформація стає дедалі нестримнішою, химерна логіка Кремля об’єднала ці два наративи в одне дуже абсурдне твердження: «русофобія» стала новою визначальною рисою нацизму, який нібито відродився в Україні і тепер стрімко шириться всією Європою. Звинувачення в нацизмі Ізраїлю є показовим прикладом того, наскільки далеко російські пропагандисти відійшли від здорового глузду.
Кремлівська новомова
Зрозуміло, що прокремлівська дезінформація не закінчується на метанаративах про «русофобію» та «нацистську Україну». Ще до початку війни ми помітили нову тенденцію в російських ЗМІ, очолюваних верховним брехуном Путіним. Це наполегливе орвелівське прагнення до створення особливої термінології, яку Кремль використовує для опису нападу Росії на Україну таким чином, щоб заперечувати реальність та знімати з Росії провину у будь-яких злочинах. Найбільш кричущі приклади кремлівської новомови проявилися в промові Путіна 24 лютого, де повномасштабний наступ з ракетними ударами, повітряним і наземним вторгненням перетворився на «спеціальну військову операцію» і «самозахист» Росії, тоді як насправді це був нічим не виправданий напад і вторгнення до сусідньої суверенної держави. Поки вирує війна, Кремль продовжує зловживати термінами і спотворювати реальність відповідно до своїх збочених задумів.
Перенесення воріт посеред матчу
Можливо, найважливішою характеристикою дезінформаційної кампанії Кремля та антиукраїнських інформаційних маніпуляцій протягом усієї російської військової агресії є їхня здатність пристосовуватися до нових реалій. Іншими словами, протягом останніх ста днів Кремль постійно адаптував концепцію своєї дезінформаційної кампанії, по-новому формулюючи цілі «спецоперації» і те, як має виглядати «успіх» російської армії, яка вторглася в Україну.
Спочатку цілі Кремля були ясними й чіткими, а дезінформаційні наративи, що супроводжували їх, — нахабними та амбітними. Україна мала бути повністю «денацифікована», а в Києві мала бути встановлена нова влада, лояльна до Кремля. Усього цього планувалося досягти швидко і без значного опору з боку України. Деякі найзавзятіші прокремлівські дезінформаційні ЗМІ сягнули такого рівня самообману, що лише через кілька днів після початку війни поквапилися достроково опублікувати тріумфальну статтю. Хоча статтю майже відразу було видалено, вона дозволила зазирнути у внутрішню кухню прокремлівського дезінформаційного апарату і побачити його головну мету — інформаційні маніпуляції та спотворення реальності.
Звичайно, стрімка триденна переможна війна так і залишилася лише фантазією одурманених дезінформацією кремлівських пропагандистів. Приблизно через місяць на тлі неймовірно стійкого та непохитного опору українців про «перемоги», з якими пропагандисти носилися в перші дні війни, вже не йшлося. І прокремлівська дезінформаційна машина знову адаптувалася. Цього разу орієнтири успіху змістилися на ослаблення Збройних сил України, щоб дати Росії змогу зосередитись на встановленні повного контролю над територіями, окупованими на сході України. Іншими словами, «від самого початку планувалося звільнити» лише Донбас.
Поняття «звільнення» також грає найважливішу роль у прокремлівській дезінформації щодо військової агресії. Найчастіше його використовують, щоб затеревенити звірства, які чинить Росія на окупованих територіях України. Дезінформаційний наратив про «визволення» також слугує виправданням вторгнення і допомагає просувати брехню про те, що місцеві жителі по всій Україні вітають російських загарбників.
Через три місяці після початку путінської «триденної війни» прокремлівська дезінформаційна машина вкотре перенесла ворота в інший кут інформаційного поля. Новий приклад орвелівської новомови — заява, зроблена міністром оборони Сергієм Шойгу на засіданні Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка полягала в тому, що Росія навмисне уповільнює темпи війни, аби уникнути жертв серед цивільного населення. Ця заява повністю відповідає звичайній маніпулятивній стратегії — завжди зображати Росію безгріховною, проте вона відрізняється особливим цинізмом, враховуючи, що Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) зафіксувало 8900 жертв серед цивільного населення станом на 30 травня 2022 року. Це лише офіційні дані щодо жертв російського вторгнення та агресії серед цивільного населення, водночас реальні цифри, ймовірно, набагато вищі.
Воєнні злочини під маскою гуманізму
Крім зміни концепції успіху, російські державні ЗМІ також активно просувають хибні наративи про «гуманітарну» природу вторгнення і з іншою метою. У міру того, як світ неминуче дізнається про безглузді злочини, вчинені Росією в Україні, котрі з усією очевидністю мають склад воєнних злочинів, прокремлівська дезінформаційна екосистема до краю збільшила оберти заперечення з метою спотворення, відволікання уваги, залякування та перекладання провини.
Коли 9 березня російські ВПС завдали масованих авіаударів по пологовому будинку і дитячій лікарні в Маріуполі і коли міжнародні засоби масової інформації заполонили моторошні кадри поранених вагітних жінок, яких евакуювали через задимлені руїни розбомбленої лікарні, перша реакція Кремля була очікуваною — повне заперечення реальності. Коли реальність вже не можна було заперечувати, почалося виверження різноманітної кремлівської брехні: від тверджень, ніби в лікарні ховалися нацисти, до заяв, що ролі поранених породіль грали найняті актриси.
4-5 квітня світ дізнався про ще одну шокуючу правду про те, як виглядало російське «визволення» України в місті Буча, що на околиці Києва. Коли російські війська пішли, а Збройні Сили України увійшли до міста, вони побачили на вулицях жахливі картини, які неможливо описати. Тіла розстріляних українських мирних жителів на вулицях, залитих кров’ю безневинних жертв. Жорстокість цих знімків була настільки наочною, що заперечення не спрацювало, хоча спочатку й спливали заяви про те, що різанина в Бучі була нібито інсценована Україною. Том, прагнучи відвернути увагу світу від воєнних злочинів, скоєних ним у Бучі, Кремль витяг зі свого дезінформаційного мішка ще один трюк — історичний релятивізм. Всього через кілька днів після цієї події російські тролі розгорнули кампанію з відволікання, націлену на сотні польських політиків, громадських діячів та журналістів: просування дезінформаційного наративу в дусі історичного релятивізму, в якому Буча порівнювалася з Волинською різаниною під час Другої світової війни.
Коли 8 квітня в результаті ракетного удару Збройних сил Росії по залізничному вокзалу Краматорська загинули десятки мирних ні в чому не винних людей, які рятувалися втечею від жахів війни, Росія застосувала свою звичну тактику дезінформації. Спочатку було заперечення факту, потім зняття з себе будь-якої відповідальності та, нарешті, спотворення істини. Цей випадок знову показав, що російська дезінформаційна машина, контрольована державою, не завжди діє узгоджено, тому що деякі найбільш нетерплячі пропагандисти поквапилися повідомити про успішний російський ракетний удар, а пізніше поспішно заперечували, що він взагалі мав місце.
Це лише три приклади з багатьох випадків, коли Росія порушувала міжнародне право і зневажала мораль, без розбору завдаючи ударів по цивільному населенню в Україні, і використала свою потужну дезінформаційну машину, щоб спробувати спотворити реальність цієї жорстокої війни, перекладаючи провину за воєнні злочини, скоєні російськими військами, що вторглися в Україну, та їхніми кремлівськими господарями.
Ресайклінг сфабрикованих раніше дезінформаційних наративів
За перші сто днів війни прокремлівські дезінформаційні ЗМІ навчилися більш майстерно переробляти і знову використовувати раніше сфабриковані дезінформаційні наративи, щоб відвернути увагу від руйнувань і виправдати порушення міжнародного права з боку РФ. Найбільш помітним прикладом стало відродження старого наративу про біологічні лабораторії, нібито фінансовані США для розробки нелегальної зброї в Україні. Заснований на маргінальних теоріях змови, цей дезінформаційний наратив, хоч і був повністю розвінчаний раніше, знову широко тиражується російськими державними ЗМІ. Цікаво, що цей наратив знайшов прихильників і поза традиційною екосистемою прокремлівської дезінформації: у відродженні цієї старої брехні брали активну участь китайські державні ЗМІ.
Іншим прикладом повторного використання старих дезінформаційних методичок для відволікання уваги від війни Росії в Україні є розпалювання страху перед міграцією та ксенофобії щодо українських біженців, які рятуються від жахів війни. Прокремлівський дезінформаційний апарат особливо активно націлений на сусідні з Україною країни у своїх спробах очорнити українських біженців та посіяти розбіжності серед місцевого населення. Проте факт залишається фактом: від 24 лютого Європа привітно прийняла понад 5 мільйонів українських біженців.
Ці спроби освіжити і повторно використати всю попередню брехню досягли свого апогею в промові Путіна 9 травня, в якій по суті були переформульовані ті самі кричущі дезінформаційні посили, які він використав 24 лютого для початку війни, якій не може бути виправдання. Оскільки з темпами «спецоперації», а точніше, війни, все пішло зовсім не так, як очікувалося, протягом кількох тижнів перед парадом «дня перемоги» Кремль застосовував усі свої дезінформаційні хитрощі, щоб змінити очікування населення, спотворити реальність та підготувати аудиторію до майбутньої події. Коли настав час промови Путіна 9 травня, вона була нашпигована тією самою орвелівською новомовою, яку прокремлівські ЗМІ використовували протягом усієї війни, аби огорнути реальність своїх злочинів пеленою брехні та обману.
Не бачу війни, не чую війни, не говорю про війну
Диригенти кремлівської брехні щодо агресивної війни Росії проти України, можливо, усвідомили, що битву за серця та уми західної аудиторії, швидше за все, вже програно. Багато в чому через стійкість, характерну для по-справжньому відкритих і вільних ЗМІ, що становлять основу західного інформаційного середовища. Тому трохи більш ніж через тиждень після початку війни в панічній спробі обмежити росіянам доступ до правдивої інформації російський парламент ухвалив закон, який передбачає драконівські покарання за висловлювання критики уряду або відхилення від офіційної точки зору на події. Навіть за саму згадку «війни» в Росії тепер можна отримати до 15 років в’язниці.
Але запровадження законів про цензуру в найтемніших традиціях Радянського Союзу було лише першим кроком у спробах Кремля створити паралельну дійсність, спотворивши інформаційний простір до невпізнання. Роскомнагляд — російський орган з нагляду за ЗМІ, який перетворився на орган цензури, крім іншого, заблокував доступ до Twitter, Facebook та Instagram і відтоді застосовує тактику постійного тиску й залякування щодо YouTube та Вікіпедії. Тим часом, росіяни відчули, як затягується зашморг цензури, і кинулися завантажувати офлайнові резервні копії Вікіпедії, а використання VPN-сервісів в Росії різко зросло після початку війни.
Військова агресія Росії в Україні також оголила справжні масштаби параноїдального страху Кремля перед будь-якими вільними ЗМІ, незалежно від каналів, які вони використовують. Іноземні ЗМІ, такі як BBC, Deutsche Welle, RFE/RL, Euronews, CNN та ABC були заборонені практично відразу. Російські ЗМІ, які могли б сказати правду про злочинну війну, хутко змусили замовкнути. Кремль швидко паралізував мовлення останньої вільної радіостанції, відомого радіо «Эхо Москвы», а Роскомнагляд змусив замовкнути лауреата Нобелівської премії миру «Новую газету» та її головного редактора Дмитра Муратова.
Отже, знищення вільних та незалежних ЗМІ в Росії майже завершено, а інформаційний вакуум, свідомо створений і керований Кремлем, призвів до посилення самообману, що має вирішальне значення для спотворення реальності та створення Кремлем народної підтримки війни Росії в Україні.
Дезінформація посилюється
Україна продовжує героїчно боротися за свою свободу, незалежність та гідність. Вже сто днів вона протистоїть як небачено жорстокій російській агресії на полі бою, так і небаченій за інтенсивністю інформаційній війні. Прокремлівська дезінформація та маніпуляції продовжуватимуться, оскільки Росія прагнутиме виправдати цей акт агресії та жорстокості щодо мирного сусіда, виправдати який неможливо. А для верховного брехуна в Кремлі будь-які методи та тактики прийнятні. Ясно як день, що Росія, яка по суті змусила Швецію та Фінляндію подати заявки на вступ до НАТО, знову розігруватиме карту жертви. Вона без сорому посилюватиме паніку навколо світової продовольчої кризи, перекладаючи свою провину за неї на інших і не визнаючи, що цю кризу було викликано її неспровокованим нападом на Україну.
Україна вже вистояла перший етап цієї звірячої війни, здобула небачену міжнародну підтримку та показала світові справжню хоробрість у відстоюванні таких фундаментальних цінностей, як свобода, суверенітет та право на самовизначення. Крім того, Україна кидає виклик безпрецедентній прокремлівській кампанії з дезінформації та маніпуляцій на підтримку злочинної війни, розв’язаної Росією. І міжнародна спільнота, яка продовжує підтримувати Україну в її боротьбі за свободу та суверенітет, має не пошкодувати зусиль для розвінчання отруйної фальшивої паралельної реальності про цю війну, яку Росія намагається вибудувати на брехні та обмані.
Джерело: EU vs Disinfo
