У першій половині червня у Міжнародному Суді ООН проходили публічні слухання по суті позову України проти Росії. Російська сторона передбачувано повторила ключові пропагандистські наративи про Україну – про те, як до влади в Києві нібито прийшли «нацистські групи», які 8 років «обстрілювали Донбас» і порушували права російськомовного населення, а також наративи про катастрофу пасажирського літака МН17 тощо. Команда StopFake, проаналізувавши виступи російської делегації в суді, підготувала фактчек кількох найбільш божевільних фейків – про збитий Росією Boeing, обстріл Маріуполя та Волновахи у 2014-2015 роках, а також про права корінних народів окупованого Криму.
Минулого тижня у Міжнародному суді ООН завершилися публічні слухання по суті позову України проти Росії. Наразі суд розглядає дві скарги України, подані у 2017 році: перша – про те, що з 2014 року Росія посилила своє втручання у внутрішні справи України, фінансуючи терористичні акти, розпалюючи та підтримуючи антиурядові збройні групи на сході України; друга – про захоплення Кримського півострова, організацію незаконного «референдуму» в атмосфері насильства та залякування неросійських етнічних груп. Україна заявляє, що російська федерація своїми діями порушила Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Ще один позов Україна подала 27 лютого 2022 року – про порушення Росією Конвенції про запобігання злочинам геноциду та покарання за нього.
Суть слухання по суті спору полягає в тому, що представники України і Росії коротко виклали свої претензії один до одного і надали докази. Ці слухання проходили публічно – на сайті Міжнародного суду ООН можна подивитися не тільки повний відеозапис засідань, а й повну стенограму разом із процесуальними документами (такими як, наприклад, заява України та відгук РФ з додатками у чотирьох томах щодо фінансування тероризму та у чотирнадцяти томах – щодо расової дискримінації).
До складу української делегації, окрім українських дипломатів, також увійшли співробітники Офісу генерального прокурора та СБУ, іноземні юристи, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров і митрополит Сімферопольський і Кримський Православної церкви України Климент. Під час свого вступного виступу агент України у Міжнародному суді ООН Антон Кориневич наголосив, що Росія регулярно демонструє зневагу до міжнародного права та прав людей загалом.
«Україна прибула до цього суду, щоби захистити основні права свого народу. Тисячі невинних українців вже зазнали смертоносних атак з боку Росії, мільйони людей залишаються під неминучою загрозою. Повсякденне життя цих людей зруйноване, а їхні права були грубо порушені російською федерацією», – заявив Антон Коріневич на відкритті засідання суду.
Юридичні представники України також озвучили суддям перелік тих обов’язків, які має Росія згідно з міжнародними домовленостями та конвенціями, надали суду докази фінансування Росією терористичних угруповань, постачання їм зброї, у тому числі тієї, що призвела до збивання пасажирського літака, який виконував рейс МН17, а також докази систематичної політики гноблення корінних народів Криму
Що ж до російської сторони, то під час свого виступу представник РФ Олександр Шульгін заявив, що позов України має бути відхилено – оскільки він нібито суперечить «здоровому глузду».
«Позов України не просто неприйнятний, а ґрунтується на неправильному тлумаченні права, суперечить здоровому глузду, ґрунтується або на хибних фактичних даних або взагалі суперечить українській позиції», – заявив Шульгін і традиційно повторив ключові пропагандистські наративи про Україну:
• в Україні відбувся «державний переворот», до влади прийшли «нацистські групи»;
• Україна 8 років «обстрілює Донбас»;
• Україна – терористична держава;
• в Україні грубо порушують права російськомовного населення;
• Об’єднана слідча група (JIT) сфабрикувала розслідування авіатрощі Boeing 777 який виконував регулярний рейс МН17, біля Донецька.
Пізніше офіційна представниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова заявила, що Україна нібито влаштувала у Міжнародному суді ООН «показовий балаган», спробувавши довести, що Москва намагається «терористичними методами знищити українську ідентичність». Вона заявила, що представники Росії у відповідь «аргументовано продемонстрували безпідставність позову України», а також «докладно розповіли про неонацистську сутність нинішнього київського режиму». Журналісти StopFake докладно ознайомилися з тезами російської сторони і вирішили проаналізувати п’ять із найбільш божевільних заяв у залі суду.
Фейк 1: Розслідування трагедії MH17 – упереджене. Росії не дозволили брати участь у розслідуванні JIT. У районі трагедії був розміщений український «Бук», з якого і здійснили фатальний запуск
Цей наратив пропагандисти повторюють регулярно. Насправді Росія сама відмовилася від участі у спільному розслідуванні, заявивши, що проводить своє власне. У вересні 2014 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявляв, що у роботі слідчої групи міжнародних експертів бере участь російський представник.
Заяви пропагандистів про те, що Захід «ігнорує» російські докази проти України, також є неправдою. У вересні 2018 року Росія направила JIT інформацію про те, що ракета, фрагменти якої було знайдено поблизу місця катастрофи, після розпаду СРСР дісталася Україні й на території Росії не зберігається. Але слідчі також спростували цю заяву російської сторони. «Від самого початку розслідування і до сьогодні JIT завжди ретельно аналізував і обробляв інформацію, надану Російською федерацією, – заявила слідча група в Нідерландах. – При цьому JIT виявив, що інформація від Міністерства оборони Росії, раніше представлена громадськості й надана JIT, була фактично неточною за кількома пунктами». Нідерландські прокурори проаналізували понад 2400 фотографій як українських, так і російських систем «Бук». Вони не знайшли ніяких даних про перебування 17 липня 2014 року українського «Бука» в районі аварії літака. Нідерландська прокуратура 9 березня 2020 року повідомила, що перевірила всі альтернативні версії падіння літака, а саме – аварію «Боїнга» внаслідок вибуху на борту, аварію внаслідок зіткнення з винищувачем і аварію в результаті атаки українських Збройних Сил.
Розслідування JIT показало, що «Боїнг» було збито ракетою серії 9М38, яку використовує зенітно-ракетний комплекс «Бук». Цей ЗРК було завезено на непідконтрольну територію України із Росії. Запуск ракети було здійснено на території так званої ДНР. Цю інформацію підтверджує також розслідування незалежної групи Bellingcat, яку російський представник у суді назвав «осередком британських спецслужб».
17 червня 2021 року прокуратура Нідерландів в окружному суді Гааги надала додаткові докази запуску ракети. Це свідчення восьми людей, які чули або бачили політ ракети «Бука», і двадцяти свідків, які бачили слід ракети в небі, а деякі – спостерігали падіння частин літака. Також слідчі надали супутникові знімки, які підтверджують покази свідків. Версія слідства підтверджується перехопленими переговорами бойовиків – про те, як «Бук» завозили з Росії й вивозили назад з не підконтрольної Україні території, про реакцію командирів бойовиків та подальші плани реагування. Фрагменти ракети серії «Бук» було виявлено як при розтині тіл членів екіпажу, так і в одному з віконних отворів кабіни літака. Ракета має унікальний номер. На думку JIT, «Боїнг» був збитий з російського ЗРК, приписаного до 53-ї зенітно-ракетної бригади з Курська.
Фейк 2: Україна раніше вже збивала пасажирські літаки і тоді, як і зараз, не понесла за це покарання.
У черговій спробі перекласти провину за аварію Boeing 777 на Україну російський представник у суді заявив про те, що українські військові раніше нібито вже збили пасажирський авіалайнер. І тоді, як і зараз, Україна не понесла за це покарання. Йдеться про авіакатастрофу над Чорним морем літака Ту-154 з бортовим номером RA-85693, що виконував рейс SBI-1812 за маршрутом Тель-Авів – Новосибірськ 4 жовтня 2001 року. Тоді в зоні українсько-російських навчань сталася авіакатастрофа, внаслідок якої загинули 66 пасажирів і 12 членів екіпажу. Створена Росією комісія заявила, що причиною аварії є «руйнування літака внаслідок ураження вибухового характеру». У 2002 році було створено російську комісію Міжнародного авіаційного комітету (МАК), яка дійшла висновку, що літак, найімовірніше, був уражений українською ракетою протиповітряної оборони С-200. Тодішній Президент України Леонід Кучма погодився виплатити грошові компенсації родичам загиблих, але юридично Україна не визнала своєї провини. До того ж подальші розгляди показали, що звіти МАК були упередженими, і причиною авіакатастрофи не могла бути українська ракета ППО.
Почнемо із контексту. Під час навчальних стрільб за участю ППО України 4 жовтня 2001 року на мисі Опук у Криму проводились запуски ракет із комплексів С-200, С-300, С-125, а також ЗРК «Бук» і «Куб». Стрільби проводилися по безпілотних літальних апаратах із кодовою назвою «Рейс». За російською версією, літак Ty-154 випадково опинився в центрі передбачуваного сектора обстрілу навчальної цілі й мав близьку до неї радіальну швидкість, внаслідок чого був виявлений радаром української системи С-200В – і прийнятий за основну ціль. Однак ракета ЗРК С-200 української ППО використовує пасивну систему наведення ракети на ціль, і тому могла уразити літак лише у тому випадку, якщо наземний локатор підсвічував ціль. Але ж, як встановило слідство, за три хвилини до вибуху українська радіолокаційна апаратура була відключеною. Тобто ракета українського ЗРК С-200 не була наведена на цивільний літак або вже уразила навчальну ціль «Рейс».
Більше того, за даними радіолокаційного комплексу «Геленджик», 4 жовтня 2001 року в повітряному просторі спостерігався невідомий об’єкт, що рухався у бік літака Ту-154М на відстані 49,9 км за 30 секунд до ураження літака. Експертиза Київського науково-дослідного інституту судових експертиз показала, що цим об’єктом ніяк не може бути ракета українського С-200В, оскільки технічно вона не здатна подолати відстань 50 км за такий короткий час. Про те, що відстань від пускової установки до пасажирського літака перевищує максимальну дальність польоту ракети цього комплексу, заявляв на засіданні Верховної Ради 10 жовтня 2001 міністр оборони України Олександр Кузьмук.
Крім цього, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз звертає увагу на те, що в салоні лайнера і навколо нього не було знайдено ніяких уламків, схожих на уламки ракети, і російська сторона не надала достовірних даних радіолокаторів з відмітками ракети поблизу літака. До того ж так і не було знайдено бортових самописців, які могли б прояснити обставини катастрофи. Остаточно спростовує версію про українську ракету ППО той факт, що на елементах ураження не було виявлено слідів гексогену (в цьому типі ракет використовується вибухова речовина, яка на 80% складається з гексогену і на 20% – із тротилу). Російська сторона представила лише елементи зі слідами тротилу. Висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, надані Печерському районному суду міста Києва під час судового розгляду між компанією «Сибір» та Міністерством оборони України у 2007 році, повністю спростовують російську версію про українську ракету ППО.
Також слід зазначити, що авіакатастрофа сталася у зоні відповідальності російської федерації. Українські органи закрили повітряний простір для польотів у межах своєї юрисдикції, чого не зробила на своїй території Росія. Ймовірно, система ППО Росії на узбережжі Чорного моря могла спрацювати по літаку Ту-154М, як по літаку-порушнику державного кордону Росії.
Фейк 3: Україна «повністю відповідальна» за жертви серед цивільних під час обстрілу силами так званої «ДНР» Маріуполя 24 січня 2015 року. А українські військові «прикривалися мирними жителями».
Насправді вина за жертви серед цивільного населення повністю лежить на російській стороні. Міжнародні розслідувачі Bellingcat та Служба безпеки України довели: обстріл Маріуполя 24 січня 2015 року здійснили кадрові російські військові. Нагадаємо, тоді загинули 30 мирних жителів і 118 було поранено.
Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ встановила, що обстріл мікрорайону «Східний» було здійснено з території, яку контролювала так звана «ДНР». На основі аналізу вирв від снарядів фахівці місії встановили, що ракети системи «Град» були випущені з північно-східного напрямку, з району населеного пункту Октябрьське, а ракети системи «Ураган» – зі східного, з району населеного пункту Заїченко. Спостерігачі організації Human Rights Watch також дійшли висновку, що Маріуполь обстріляли бойовики так званої «ДНР», контрольованої Росією.
7 травня 2018 року Служба безпеки України оприлюднила матеріали розслідування, які доводять безпосередню участь російських військових в обстрілі мікрорайону «Східний» у Маріуполі.
«З території Росії операцією керував начальник ракетних військ та артилерії Південного військового округу Збройних сил РФ генерал-майор Ярощук Степан Степанович. У тимчасово окупованому Донецьку обстрілом керував полковник ЗС РФ Цаплюк Олександр Йожефович, позивний “Горець”. Координацію дій російських реактивних дивізіонів здійснював підполковник ЗС РФ Власов Максим Володимирович, позивний “Югра”. Слідчі СБУ встановили безпосередню участь в обстрілах підрозділів 200-ї Печенгської окремої мотострілецької бригади та 2-ї Гвардійської Таманської мотострілецької дивізії (колишня 5-а окрема Гвардійська Таманська мотострілецька бригада). «Завдяки проведеній ретельній роботі вдалося похвилинно зафіксувати та задокументувати перетин російськими підрозділами російсько-українського кордону і шлях на позиції терористів, з яких здійснювався обстріл Маріуполя», – заявив очільник Служби безпеки України Василь Грицак.
Цю інформацію підтверджує незалежне розслідування дослідницької групи Bellingcat. За її даними, безпосередню участь в обстрілі брали дев’ять російських офіцерів, у тому числі генерал, двоє полковників і троє підполковників. Крім того, ще два російських генерали причетні до обстрілу опосередковано: вони брали участь у відборі та призначенні російських артилерійських фахівців на керівні посади у російських гібридних силах на сході України. Головні фігуранти – генерал-майор російських Збройних сил Ярощук Степан Степанович і генерал-майор Клименко Дмитро Миколайович.
Аналітики Bellingcat також встановили, що за день до обстрілу Маріуполя з Росії в Україну перекинули дві батареї ракетних систем залпового вогню, вранці 24 січня 2015 р. їх розгорнули біля села Безіменне. Після обстрілу Маріуполя та околиць РСЗВ повернули назад до Росії.
Слід зазначити, що так звана «ДНР» на чолі з російськими військовими застосовувала зброю невибіркової дії для обстрілу околиць міста, що спричинило невідворотне масове вбивство мирних жителів. Нагадаємо, що гуманітарне право забороняє застосування зброї невиборчої дії, коли вона може уражувати чи зачіпати законні цілі та цивільних осіб без розбору.
Фейк 4: Автобус під Волновахою був «уражений внаслідок дружнього вогню» між українськими військовими. І лише Україна «несе відповідальність» за обстріл автобуса – вона нібито штучно створила на пропускному пункті черги та замінувала все довкола.
Незважаючи на численні факти, що доводять артилерійський обстріл силами 5 ОМСБр «Оплот» так званої «Донецької народної республіки» пасажирського рейсового автобуса «Донецьк – Златоустівка» на пункті пропуску неподалік міста Волноваха 13 січня 2015 року, російська сторона наполегливо доводить протилежне.
Розслідування спеціальної моніторингової місії ОБСЄ показало, що причиною трагедії став ракетний обстріл із північно-північно-східного напрямку.
У свою чергу, експерти Human Rights Watch, які також побували на місці події, дійшли висновку, що обстріл було здійснено з реактивної системи залпового вогню «Град» з північно-східного напрямку, тобто – з територій, які контролювали окупаційні війська РФ в особі так званої «ДНР».
В організації також звертають увагу на те, що акаунти у соціальних мережах, асоційовані з так званою «ДНР», одразу після теракту стверджували, що їхні сили провели успішну атаку проти українського блокпоста. Однак пізніше ці публікації було видалено або змінено.
Розслідування Служби безпеки України встановило виконавців обстрілу. Це – артилерійський дивізіон 5-ї мотострілецької бригади «Оплот» під командуванням полковника РФ Анатолія Синельникова. Безпосередній керівник обстрілу – командир реактивного дивізіону «Ангелы ада» Шпаков Ю.М.
Заява російського представника у Міжнародному суді ООН про те, що Україна нібито «штучно створила на пропускному пункті черги» і «замінувала все навколо», також є відвертою брехнею.
Блокпост біля Волновахи був основним блокпостом на дорозі між Донецьком та Маріуполем. Він не був військовим об’єктом, як це стверджує російська сторона, – через цей контрольно-пропускний пункт переміщався виключно цивільний транспорт, про що було відомо у так званій «ДНР». Цей контрольно-пропускний пункт справді часто був завантажений. Справа в тому, що згідно із законодавством України, на блокпості під час проходження з неконтрольованої території здійснювалася перевірка документів осіб, огляд транспортного засобу та вантажу (товару); після прийняття позитивного рішення про пропуск осіб, транспортного засобу та вантажу (товару) виписувався контрольний талон на транспортний засіб, і транспортний засіб далі прямував через дорожній коридор; при прямуванні до неконтрольованої території – звірялися дані в контрольному талоні з фактичними даними про осіб та транспортний засіб, що прибув, відбирався контрольний талон і здійснювався пропуск до неконтрольованої території. Однак у день обстрілу, 13 січня, великих черг на цьому контрольно-пропускному пункті не було – про що свідчать записи з вебкамери на блокпосту. На відео видно, як цивільні автомобілі проїжджають через блокпост, а кілька автомобілів стоять біля в’їзду.
Російська пропаганда одразу після теракту поширила дезінформацію про те, що автобус міг бути ураженим уламками фугасу, закладеного біля блокпоста. Однак цю версію було повністю спростовано. Експерти Human Rights Watch, проаналізувавши характер пошкоджень автобуса, дійшли висновку, що вони відповідають атаці ракетою «Град» з осколково-фугасною бойовою частиною. Українські військові на блокпосту розповіли Human Rights Watch, що ніяких протипіхотних мін поряд із блокпостом не було, використовувалися лише сигнальні ракети, а знаки вздовж дороги було встановлено для того, щоб люди не вибігали на поле.
Нагадаємо, внаслідок цієї атаки загинули 12 людей, 18 отримали поранення.
Фейк 5: Після «референдуму» в Криму Росія «будувала нові школи для кримських татар і українців»
Ще однією цинічною брехнею росіян під час публічних слухань по суті була заява про те, що Росія в окупованому Криму нібито будує та модернізує школи для кримських татар і українців. Стаття 10 прийнятої на півострові після анексії півострова так званої «конституції Республіки Крим» надає статус державної кримськотатарській, українській та російській мовам. Однак насправді російська окупаційна влада проводить планомірну політику щодо асиміляції корінних народів півострова. За словами Ескендера Барієва, голови Кримськотатарського ресурсного центру, голови управління з правових питань та закордонних справ Меджлісу кримськотатарського народу, до окупації в Криму діяло 15 шкіл і 384 класи із кримськотатарською мовою навчання. У 2021 році таких класів залишилося 119. На сьогодні на окупованому півострові немає кримськотатарських шкіл, в яких усі предмети викладали б кримськотатарською мовою. У вересні 2021 року заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров розповів у коментарі виданню «Крымские новости», що хоча окупаційна влада заявляє про сім національних шкіл, насправді, зі слів Умерова, таких не залишилося жодної – «бо навчання проводиться російською мовою, а кримськотатарська мова вивчається як предмет».
Що ж до ситуації з вивченням української мови, то вона ще гірша. За даними на 2021 рік, лише 214 дітей, тобто 0,1% від усіх учнів, вивчають українську мову в школах окупованого Криму. Це при тому, що, за російськими даними, у Криму живуть 344 515 (15,68%) етнічних українців. Аналітик організації «КримSOS» Євген Ярошенко в ефірі телеканалу «Дом» заявив, що за роки окупації кількість школярів, які навчалися українською мовою, скоротилася у 60 разів.
У 2017 році Міжнародний суд ООН наказав Росії забезпечити доступ до освіти українською, проте окупаційна влада так і не виконала відповідного рішення.
Наступним етапом суду стане оголошення вердикту, яке, очевидно, буде у 2024 році. Вердикт Міжнародного суду ООН є обов’язковим для виконання. Посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич зазначає, що хоча ця справа стосується порушень, скоєних у 2014-2015 роках, Україна має ще багато інструментів: це, наприклад, справа про геноцид щодо українського народу, ордер МКС на арешт президента РФ Володимира Путіна та його омбудсмена, а в майбутньому – і міжнародний трибунал щодо злочину агресії щодо України, щоб жоден епізод нехтування Росією міжнародним правом не лишився поза увагою.
