Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
У той час, поки в Сполучених Штатах триває розслідування масштабних витоків секретних документів Пентагону, які включають плани контрнаступу української армії, російська пропаганда намагається вичавити максимум із ситуації, що склалася. Для цього, як пише пише Jamestown Foundation, пропагандисти використовують меседжі, що діаметрально суперечать один одному.
З одного боку, вони стверджують, що витоки завдали колосальної репутаційної шкоди Сполученим Штатам. Російський американіст Малек Дудаков зазначає, що ще одне підтвердження того, що США слідкує за своїми союзниками, вже викликало невдоволення Ізраїлю та Південної Кореї. «Багато хто погрожує Америці тим, що рідше ділитиметься з нею розвідданими. І я припускаю, що це справді може статися», – вважає він.
Інша частина прокремлівських експертів, навпаки, наполягає на тому, що оприлюднені відомості є ретельно спланованою дезінформацією американських спецслужб. За їхніми словами, таке вкидання свідчить про те, що у Вашингтоні переглядають ставлення до допомоги Україні, а тому намагаються знайти привід для того, щоб скоротити цю допомогу. Як стверджують пропагандисти, таким приводом може стати «некерована» поведінка президента України Володимира Зеленського або ускладнення у відносинах із союзниками.
Схоже, що ставка на припинення допомоги Україні з боку Заходу є єдиною надією Кремля на тлі його нездатності здобути хоч якісь суттєві військові перемоги і чуток про український контрнаступ. З цією метою, окрім постійного нагнітання страхів Третьої світової війни і риторики про те, що санкції найбільше дошкуляють самим західним країнам, Москва активно намагається демонізувати Україну.
Як зазначають російські опозиціонери, метою такої демонізації є створення негативного образу жертви, який зможе відштовхнути від неї якщо не західні, то хоча б нейтральні країни. Таку думку висловили російські опозиційні політологи Володимир Пастухов та колишній політв’язень Михайло Ходорковський, обговорюючи вбивство пропутінського воєнного кореспондента та колишнього комбатанта Максима Фоміна, відомого під псевдонімом «Владлен Татарський».
Максим Фомін загинув 2 квітня в одному з кафе Санкт-Петербурга, де проводив творчу зустріч зі своїми шанувальниками. У вбивстві воєнкора звинувачується колишня послідовниця Олексія Навального та учасниця антивоєнних мітингів 26-річна Дар’я Трепова. Саме вона принесла на зустріч із Татарським його погруддя, в якому знаходилася вибухівка. Від вибуху пропагандист загинув на місці, кілька десятків людей було поранено.
Існує кілька версій цього теракту. Згідно з офіційною заявою ФСБ, вибух було організовано українськими спецслужбами, які використали у своїх інтересах дівчину дисидентських поглядів. Сама Дар’я Трепова також стверджує, що була впевнена: вона працювала на українських журналістів і свідомо виконувала їхні завдання, проте вважала, що в бюсті заховано обладнання для прослуховування, а не вибухівка. Трепова стверджує, що люди, на яких вона працювала, підставили її.
Багато експертів схиляються до того, що дівчину було використано «наосліп» котримось із угруповань всередині російських еліт, що вирішило звести рахунки з «незручним» воєнкером Фоміним, який раніше неодноразово критикував російське Міністерство оборони. Опозиційний політик, колишній офіцер радянських та російських спецслужб Геннадій Гудков вважає, що кримінальне минуле та несподіваний зліт пропагандиста зробили його неугодним для конкуруючих угруповань. Також опозиціонер вважає, що вбивство Татарського може стати сигналом для посилення внутрішніх репресій.
Також експерти припускають версію, що російські спецслужби самі ініціювали теракт, аби потім звинуватити в ньому Україну та російських антивоєнних дисидентів, хоча не виключають і того, що вбивство могло бути скоєно радикальними представниками «антивоєнного підпілля». Формально відповідальність за вибух взяла на себе так звана Національна республіканська армія, пов’язана з колишнім депутатом Держдуми Іллею Пономарьовим. Втім, багато оглядачів вважають таку версію «малоймовірною».
Водночас Володимир Пастухов та Михайло Ходорковський солідарні в тому, що Кремль не потребує спеціальних приводів для посилення репресій. На їхню думку, зараз репресивні органи можуть ув’язнити до 10 тисяч політв’язнів, і це не викличе будь-якого обурення в суспільстві. Експерти схиляються до думки, що виставлення України як «терористичної держави» необхідне не стільки для внутрішньої пропаганди, скільки для зовнішньої. На цьому фоні, за їхніми словами, може розмитися образ України як жертви агресії, і нейтральні держави сприйматимуть цю війну як локальний конфлікт, в якому важко визначити винних.
Думка опозиційних експертів резонує і з висновками прокремлівських політологів, які запевняють: сформувати негативне ставлення у суспільстві до проукраїнськи налаштованих громадян буде дуже легко, і для цього не потрібні особливі зусилля. Також вони застерігають державу від надмірного нагнітання ситуації, щоби не провокувати в суспільстві зайву тривожність.
Водночас Москва справді стурбована своїм іміджем серед незахідних країн, і активно намагається нарощувати вплив у країнах «глобального Півдня», Сходу та навіть Латинської Америки. Втім, попри титанічні зусилля репресивних органів та пропаганди, у цій ситуації можна виділити кілька моментів, які свідчать не на користь Кремля. По-перше, незалежно від того, хто саме використовував дівчину і з якою метою, сама поява Дарії Трепової говорить про те, що в Росії існують люди, які готові з ризиком для себе боротися проти війни. Про це свідчить і приклад колишнього офіцера ФСО Гліба Каракулова, який виступив проти війни.
По-друге, надто сильна надія на зміну політики Заходу та на підтримку Сходу також говорить про те, що Росія не має внутрішніх ресурсів для того, аби виграти війну. Хочеться сподіватися, що світова спільнота не піддасться на кремлівські провокації і не забуде про те, хто саме є жертвою, а хто – агресором.
Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии
Статтю передруковано з дозволу Jamestown Foundation
