Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
На НТВ у рубриці «ґрунтується на реальних подіях» вийшов чотирисерійний документальний фільм під назвою «Спецоперація MH17» – чергова спроба звинуватити Україну в загибелі малайзійського авіалайнера, а колективний Захід, зокрема очолювану прокуратурою Нідерландів міжнародну слідчу групу – в небажанні розслідувати обставини катастрофи. Матеріалу на такий формат відчайдушно не вистачає, автори раз у раз повторюють одні й ті ж самі тези, переказують давно вже спростовані версії, обіляють Росію, але є у фільмі й дещо нове.
1. Про те, як в Україні змінилася влада
Автори починають свою розповідь з великої передісторії і розповідають історію Євромайдану та зміни влади в Україні у 2014 році. Розповідають, природно, з російських позицій: в результаті масових заворушень був повалений законний президент Віктор Янукович, причому переворот готувався країнами Заходу. Вже на перших хвилинах на глядача навалюється потік фейкової інформації.
– Віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден вмовляє Януковича піти на поступки. Пізніше Байден визнає: це був, по суті, обман, а сам Віктор Федорович скаже свою тепер уже легендарну фразу: «Мене кинули, як лоха».
Насправді Байден ніколи не говорив, що обдурив Януковича. У своїх виданих у 2017 році мемуарах «Пообіцяй мені, тато» він розповідав:
«Я попереджав його протягом декількох місяців, що йому слід поводитися стримано щодо українських громадян, але в ту ніч після трьох місяців демонстрацій я сказав йому, що все скінчено: йому треба відкликати своїх людей і йти».
«Та ніч» – це ніч на 21 лютого 2014 року, після того як у центрі Києва в результаті спроби силового придушення протесту загинули десятки учасників Євромайдану. На наступний день Янукович і лідери парламентської опозиції підписали «Угоду про врегулювання політичної кризи», що передбачала конституційну реформу, обмеження президентської влади і дострокові вибори до кінця року; Угода ця виконана не була, оскільки для Євромайдану після кривавих подій 20 лютого навіть тимчасове збереження Януковича на президентській посаді було вже абсолютно неприйнятним. Очевидно, саме це Янукович і співробітники НТВ й вважають обманом. Посередниками при укладанні угоди були представники Німеччини, Польщі та Франції; американська сторона в її підготовці ніяк не брала участі. Байден, за його власними словами, після кровопролиття наполягав на негайній відставці Януковича, що і сталося.
– 20 лютого із захоплених будівель в центрі Києва «мирні протестувальники» відкривають шквальний вогонь по беззбройних бійцях «Беркута» і внутрішніх військ, а потім починають стріляти на ураження у спину своїм соратникам-активістам.
Фраза про беззбройних бійців спецназу МВС гідна стати мемом. Насправді 19 лютого СБУ оголосила режим контртерористичної операції, що передбачало застосування зброї проти учасників протесту. Увечері 20 лютого Верховна рада на екстреному засіданні заборонила застосування сили.
Стрілянину як по силовиках, так і по учасниках Євромайдану НТВ приписує грузинським снайперам, яких спеціально надіслав до Києва Михайло Саакашвілі. Цей фейк чотирирічної давнини вже неодноразово спростовували, зокрема й The Insider в рубриці «Антифейк».
Тільки троє загиблих учасників Євромайдану – Володимир Бойков, Валерій Брезденюк і Юрій Пасхалін – отримали поранення в спину, причому всі троє загинули 18-19 лютого. Жоден із 47 загиблих 20 лютого не був застрелений у спину. Про поранення в спину, отримане 20 лютого, розповів у суді активіст Майдану Володимир Венчак; судячи з усього, це був єдиний такий випадок у той день – швидше за все, випадкова куля.
– Ватажки протесту захоплюють владу в країні. Для Турчинова придумують посаду «виконуючий обов’язки президента», якої немає в конституції.
Згідно зі статтею 112 Конституції України, в разі дострокової відставки президента його повноваження покладаються на голову Верховної ради. 22 лютого подав у відставку голова Верховної ради Володимир Рибак, на місце, що звільнилося, обрали Олександра Турчинова. У той же день Верховна рада визнала, що Янукович у «неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень» і, відповідно, перестав бути законним президентом. Ситуація, коли президент формально не подає у відставку, але фактично тікає з країни, не була передбачена українським законодавством; в обставинах, що склалися Верховна рада змушена була визнати президентський пост вакантним і передати повноваження очільника держави своєму голові.
– Півострів [Крим], колись анексований українською партійною номенклатурою, сколихнуть похорони бійців сімферопольського ОМОНу, які загинули в Києві. <…> На правах автономії народ Криму проводить референдум і повертається в Росію.
Рішення 1954 року про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР було ухвалено Верховною Радою Української РСР відповідно до чинного в той час радянського законодавства і ніяк не може бути названо анексією. Взагалі дуже дивно говорити про будь-яку анексію всередині існуючої тоді єдиної держави. Чинне в 2014 році українське законодавство передбачало лише загальнонаціональні референдуми, але не регіональні. Генеральна асамблея ООН у березні 2014 року прийняла резолюцію, згідно з якою так званий кримський референдум визнається нелегітимним.
2. Про ополченців, у яких не було технічної можливості збити Boeing
Один із неодноразово повторюваних в різних формулюваннях аргументів авторів фільму полягає в тому, що у донецьких і луганських ополченців не було зенітних систем, здатних збити авіалайнер, що летів на висоті більше 10 км, а Росія в конфлікті участі не брала і ополченців НЕ озброювала.
– Ліберальна громадськість все це назве російською агресією. Доказів ніхто не надаватиме з двох причин: по-перше, їх немає і не може бути, по-друге, вони нікому не потрібні.
Насправді доказів російської участі в бойових діях чимало. У серпні 2014 року в Донецькій області у полон до українських силовиків потрапили 10 російських десантників, які дали свідчення, зокрема, про те, що перед перетином державного кордону отримали наказ зафарбувати бортові номери своїх машин. Міноборони Росії стверджувало, що вони випадково опинилися на українській території при патрулюванні кордону. У травні 2015 року в Луганській області затримали двох спецназівців бригади ГРУ з міста Тольятті, озброєних снайперськими гвинтівками. Були й інші випадки затримання російських військовослужбовців у зоні бойових дій.
Заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Олександр Хуг у 2018 році заявляв, що місія не знайшла прямих доказів участі російської сторони в боях, але бачила конвої, що ночами в’їжджали в Україну ґрунтовими дорогами у місцях, де немає прикордонних переходів.
Нарешті, переміщення зенітного ракетного комплексу «Бук», який ймовірно (до рішення суду ми не можемо використовувати більш визначене формулювання) збив малайзійський літак, підтверджується зробленими місцевими жителями фотографіями. Незалежна експертна група Bellingcat встановила, що походить він із військової частини, дислокованої в Курську. Існує запис перехоплених телефонних розмов сепаратистів про доставку російського «Бука»; їхні учасники розпізнані за голосами, серед них – російські генерали.
3. Про незакрите небо і відхилення збитого літака від курсу
Найбільш, напевне, оригінальна ідея авторів фільму: українська влада вирішила збити іноземний цивільний лайнер, що пролітає над зоною бойових дій, аби звинуватити в цьому сепаратистів. Для цього вони спеціально не закрили для польотів повітряний простір, а рейс MH17 дніпропетровський диспетчер змусив відхилитися від міжнародного коридору – нібито для обходу грози – і привів його у точку, де на нього вже чекав чи то винищувач, чи то зенітний комплекс. Далі йдуть детективні подробиці:
– Ніхто нічого не знає про долю українського авіадиспетчера з Дніпропетровська Анни Петренко. Саме вона була на чергуванні в день трагедії, вона вела фатальний рейс MH17. Що вона бачила на радарі, чому спрямувала літак північніше, а не південніше, чиї вказівки вона виконувала? Питання, на які немає відповіді. Наступного дня її викликали на розмову в СБУ, а відразу після бесіди з серйозними дядьками в цивільному Анна Петренко раптово зникла у невідомому напрямку. Відтоді про неї ніхто нічого не знає, ніби й не було ніколи такого диспетчера.
Ось тільки треба було б уточнити: ніхто не знає, окрім міжнародної слідчої групи. У справі про катастрофу MH17 її свідчення наявні.
Більш відомого українського авіадиспетчера, про якого колись сам Путін розповідав Оліверу Стоуну, – «іспанця Карлоса», який нібито виявив поруч із MH17 перед його загибеллю військовий літак, – автори фільму вирішили не згадувати: у 2018 році румунські журналісти знайшли його і з’ясували, що він ніколи не був авіадиспетчером, зате був судимий за шахрайство. Незважаючи на це, в 2020 році на судовому процесі у справі MH17 в Нідерландах сторона захисту посилалася на його заяви.
Що ж стосується відхилення від курсу, то авіаційний експерт Вадим Лукашевич, порівнявши карту, представлену Міноборони Росії, з даними сайту Flightradar 24, який автоматично фіксує рух літаків, дійшов висновку, що відхилення не було; літак слідував за міжнародним маршрутом L980.
Звинувачення в тому, що Україна не закрила для польотів повітряний простір над зоною конфлікту, – ще один із лейтмотивів фільму НТВ. Автори фільму, критикуючи слідчу групу, заявляють:
– Голландці відсахнулися від цього питання, як чорт від ладану.
Але той таки Лукашевич ще в 2017 році писав у Forbes:
«Україна могла б закрити повітряний простір над зоною АТО, але, строго кажучи, не зобов’язана була це робити. У цьому сенсі відповідальність України за незакриття повітряного простору не є безумовною або будь-яким чином караною провиною. Вся справа в тому, що нормативи Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) однозначно не регламентують в безумовному порядку повного закриття повітряного простору над зоною військових конфліктів, що й було серед іншого зазначено в голландському звіті. Зокрема, на сторінках 199-205 підсумкового звіту DSB проаналізовано питання регулювання повітряного руху над іншими зонами збройних конфліктів на півночі Малі, в Південному Судані, Лівії, Іраку, Єгипті (Синай), Афганістані, Сомалі, Ємені, Конго та Сирії – і відзначено , що в десяти розглянутих військових конфліктах останніх років повітряний простір (на крейсерській висоті польоту лайнерів) не закривався. <…>
У міжнародній практиці національні авіарегулятори обмежують повітряний рух, виходячи з власних оцінок ризиків польоту над певною зоною, виходячи з наявної у них інформації – саме так діяв український авіарегулятор Украерорух (UkSATSE), періодично піднімаючи мінімально допустиму висоту польотів цивільної авіації над зоною АТО, виходячи з інформації про наявність в зоні АТО протиповітряних засобів та їхні технічні можливості. <…>
Таким чином, відповідальність України за незакриття повністю повітряного простору над зоною АТО для польотів цивільної авіації є, але вона лежить в моральній площині. <…> Якщо говорити про винних у загибелі рейсу МН17 взагалі, наведемо такий приклад. Як відомо, колишній студент Родіон Раскольников, герой роману Фьодора Достоєвського «Злочин і кара», вбив стареньку лихварницю Олену Іванівну сокирою, яку взяв у комірчині двірника, за дверима. Так ось, провина України – це, образно кажучи, провина двірника, котрий вчасно не замкнув на ключ свою комірчину».
4. Про український винищувач, він же штурмовик
У фільмі так званий «незалежний технічний експерт» Юрій Антипов, чиї висновки про причини катастрофи навіть «Комсомольская правда», яка опублікувала його версію, назвала фантастичними (він стверджував, що літак не був збитий, а загинув від вибуху бомби, розміщеної всередині) розповідає:
– Один із речдоків – це запис переговорів пілота Су-27 з офіцером, який його … ну, керівник польотів називається. Через паузу, коли пілот Су-27 супроводжує, раптом лунає дзвінок в голосі цього пілота: «На великому спалах». Великим на сленгу називається великий об’єкт; відповідно, Су-27 і Boeing величезний – великий. І тут ми згадуємо свідків, які, зокрема, в селі Петропавлівка …
Далі у фільмі з’являються місцевий мешканець, який розповідає, що бачив у небі український штурмовик, який «дав форсаж і різко пішов вгору», а потім почулися три хлопки – «бах, бах … бах». Антипов резюмує:
– Навіть не вибух, а він ось конкретно говорить, що коли він пішов у хмари, пролунало три вибухи; він навіть паузу зберігає. Кілька разів повторює саме з такими паузами: «бах, бах … бах». Відповідно, «Бук» відпадає повністю, оскільки «Бук» – це один «бах».
Цікаво, що версію про закладену на борту лайнера бомбу в фільм вирішили не включати, але її автора залучили в іншій якості. Але і тут він демонструє неабиякий хист фантаста: про існування «речового доказу» – запису переговорів із Су-27,який нібито супроводжував рейс MH17, – відомо тільки від нього. Фантазія місцевого мешканця, який дивовижним чином зміг розгледіти в небі штурмовик, хоча політ MH17 проходив на висоті більше 10 км, теж вражає. До речі, Су-27 – НЕ штурмовик, а винищувач, але це ні Антипова, ні авторів фільму анітрохи не бентежить.
Крім того, у фільмі розповідають історію українського льотчика Владислава Волошина. Кореспондент «Комсомольської правди» Олександр Коц розповідає, що той за дві години до катастрофи нібито злетів на штурмовику Су-25 з ракетами «повітря – повітря» на підвісній системі. Для ураження наземних об’єктів сепаратистів такі ракети застосовуватися не могли, а своєї авіації у них не було. Повернувся він у «розгубленому стані» і промовив «не той літак», а ракет на підвісній системі вже не було. Незабаром після цього Волошин звільнився з ВПС, його призначили директором Миколаївського аеропорту, а через рік він застрелився.
Поспішне звільнення, призначення на високу посаду і швидке самогубство здаються авторам підозрілими. Але посада не така вже й висока – Миколаївський аеропорт, хоч і має статус міжнародного, майже не використовується, у день обслуговує лише 2-3 рейси на Київ, Анталью і Тбілісі. Робота в аеропорту, де доводилося займатися в основному господарськими питаннями, його гнітила, він говорив друзям про бажання звільнитися і стати льотчиком цивільної авіації. Після загибелі Волошина були опубліковані фрагменти його написаного за тиждень до смерті листа, де він розповідав про жорсткий конфлікт із головою обласної адміністрації Олексієм Савченком через підряди на ремонт аеропорту, стверджував, що не боїться його, і говорив про суїцидальні думки. У матеріалах розслідування є свідчення Волошина, де він заявляє, що в день загибелі MH17 бойового вильоту у нього не було.
Втім, після всього цього ведучий Михайло Генделєв (не плутати з тезкою і однофамільцем – відомим поетом) визнає, що після дослідження уламків літака і тіл загиблих не залишилося сумнівів: Boeing було збито зенітною ракетою. До чого тоді вся історія про винищувач, нещасного Волошина і три «баха», залишається незрозумілим.
5. Про непрацюючі українські радари
Ще одне відкриття авторів фільму:
– Влада України стверджує, що 17 липня 2014 року всі українські радари в зоні аварії, за дивним збігом, були на плановому ремонті. Тому записів про політ «Боїнга» нібито немає.
Насправді на плановий ремонт того дня відключали один-єдиний військовий радар у Чугуєві. Місце загибелі MH17 знаходиться в зоні дії двох інших військових радарів, розташованих у Донецьку і Артемівську, але обидва вони перебували в районах, контрольованих сепаратистами, і були відключені. Дані військового мобільного радара, який перебував у Рогані недалеко від Харкова, не показали наявності ракет або інших літаків у місці загибелі MH17, але настройки фільтрів радара не дозволяли помітити зенітну ракету.
Міноборони Росії незабаром після катастрофи продемонструвало дані своїх радарів в Усть-Донецьку і Бутурлінському, на яких видно радіолокаційні плями поблизу місця загибелі лайнера, і заявило, що це український винищувач. Однак «сирі» дані радарів Росія слідству не надала, заявивши, що вони не були збережені, оскільки MH17 був збитий не над територією Росії, а тому зберігати їх не було потреби. Заява дещо дивна, якщо врахувати, який міжнародний резонанс викликала загибель малайзійського лайнера.
Але після повторного запиту нідерландської прокуратури дані все ж знайшлися. Плями виявилися уламками самого лайнера. Ракету, що збила його, російський радар не виявив, але він і не був налаштований на виявлення таких об’єктів. Крім того, експерт Європейської організації з безпеки повітряної навігації зазначив, що збережені дані про ракету могли бути вилучені із системи, це дуже проста операція, а відстежити її неможливо.
6. Про те, де розташовувався зенітно-ракетний комплекс, і знахідки Bellingcat
Авторів фільму особливо обурює той факт, що США відмовилися розсекретити наявні у них дані супутникової фотозйомки, які могли б допомогти встановити місцезнаходження «Бука», котрий збив MH17. Але заміну цих даних, виявляється, знайшов російський ентузіаст:
– Якщо американці не показують свої знімки, давайте подивимося, що показує інтернет. Це знімки з орбіти Землі на сайті Google Earth, які виявив користувач Валентин Дегтерьов. Вони датовані 16 липня 2014 року, тобто за день до трагедії. На знімках високої чіткості видно щось схоже на зенітно-ракетний комплекс, таємно розгорнутий у бойове положення. На систему «Бук» це взагалі не схоже, скоріше скидається на американський Patriot. Таких комплексів на озброєнні у Росії немає. У ополченців ДНР теж ніколи не було. <…> Це місце знаходиться в лісовому масиві у районі містечка Торез. Достовірно відомо, що в той час ця територія контролювалася українськими військами.
Версія воістину сенсаційна, адже в українських збройних сил комплексів Patriot теж немає, відповідно, його таємно розмістили на території України американці (автори прямим текстом цього не говорять, але підводять до такої думки). Втім, показані лише нечіткі обриси об’єктів яскраво-білого кольору (мабуть, спеціально, щоб їх легше могли помітити дрони-розвідники).
Зате Валентин Дегтерьов із Нижнього Тагілу, який зробив це відкриття (в деяких джерелах Дегтярьов) – особистість дуже примітна. Він відкрив секретний бункер нацистів в Антарктиді, інопланетне місто на Місяці, мумію загиблого солдата на Марсі, знайшов яйце тиранозавра, розкрив таємниці Бермудського трикутника і перевалу Дятлова і, нарешті, виявив, наближення до Землі НЛО, яке несе смерть всьому живому. Що й казати, видатні у НТВ експерти.
Але це не єдина версія. Колишній командир ППО сепаратистів Володимир Цемах, колись захоплений СБУ як особливо цінний свідок, який був вивезений із захопленої сепаратистами території, а потім потрапив до програми обміну полоненими (цій операції автори присвятили доволі довгий епізод) викладає досить стару версію, за якою «Бук» розташовувався в селі Зарощенське, контрольоване в той час силами АТО. Версія, щоправда, давно спростована: експерти Bellingcat встановили, що Зарощенське тоді теж було під контролем сепаратистів. Розглянувши супутникові знімки, експерт Арік Толер звернув увагу, що позиції біля Зарощенського орієнтовані на південь, у бік українських територій, що для сил АТО було б абсолютно безглуздо.
Але тут НТВ виставляє ще одного неабиякого експерта – колишнього підполковника СБУ, співробітника штабу АТО Василя Прозорова, який втік до Росії, а до цього «з ідейних міркувань» протягом кількох років працював на російські спецслужби. Щоправда, за повідомленням СБУ, він був звільнений за «систематичне вживання алкоголю на робочому місці і дискредитацію звання офіцера». Прозоров припускає (певної інформації у нього немає), що після збиття MH17 керівництво СБУ наказало сфальсифікувати штабні карти так, щоб виходило, ніби Зарощенське контролюють сепаратисти:
– Можна припустити, що фальсифікація карти – це був, скажімо, елемент єдиної системи інформаційної підготовки цієї провокації: показати, що українська сторона не могла збити Boeing просто тому, що технічні можливості комплексу «Бук» цього не дозволяють …
Глибоку думку про технічні можливості «Бука» у фільмі чомусь розвивати не стали, обірвавши підполковника-перебіжчика на півслові. Те, що експерт Bellingcat дійшов свого висновку на підставі супутникових знімків, а не українських штабних карт, авторів фільму теж не зупиняє. Вони просто продовжують:
– І світова спільнота з ентузіазмом підхопило божевільну версію про те, що літак збили росіяни.
Аргументи Bellingcat у фільмі взагалі не згадуються, але про саме співтовариство експертів говорять. Ведучий починає, а Прозоров продовжує:
– Розкрилася цікава історія появи знаменитого тепер сайту Bellingcat. Ця контора афілійована з британськими спецслужбами і займається вкиданнями дезінформації, спрямованими проти Росії. Найперший її матеріал був якраз про трагедію MH17.
Дуже цікавий факт, що структура дослідницького Bellingcat була створена за два дні до катастрофи. Саме по собі це могло б бути і збігом, але ми знаємо, що коли збігів дуже багато, то це не збіг, це, напевно, система.
«Розкрили», власне, те, чого ніхто ніколи і не приховував (а якби це був проект спецслужб, то неважко було б замаскувати): сайт Bellingcat був запущений 14 липня 2014 року; втім, перші публікації на сайті – про методи геолокації – датовані 9 липня. Але для засновника проекту Еліота Хіггінса це було певним чином всього лише ребрендингом: із 2012 року він розслідував обставини громадянської війни в Сирії і публікував свої знахідки у блозі під псевдонімом Браун Мозес.
7. Про участь Малайзії в розслідуванні
Автори фільму виявили ще одне свідчення необ’єктивності розслідування, яке здійснює міжнародна група: від участі в ньому усунули Малайзію, хоча загиблий літак належав їй. Британський журналіст Ніл Кларк, який регулярно співпрацює з російськими виданнями RT і Sputnik (втім, про ці подробиці його біографії у фільмі не згадують), заявляє:
– Найбільший скандал був пов’язаний, звичайно ж, не стільки з тим, що Росію не допустили до участі в розслідуванні, скільки з тим, що до нього не допустили Малайзію. Зрештою, збитий був саме малайзійський лайнер. Люди загинули в малайзійському літаку. Це були «Малайзійські авіалінії». І той факт, що Малайзію не допустили до розслідування, зайвий раз підтверджує: щоб потрапити в команду, яка буде займатися розслідуванням, треба просто бути проти Росії.
Ось тільки Малайзія в слідстві бере участь. Як повідомляється на сайті нідерландської прокуратури, від самого початку вона активно співпрацювала зі слідством, передала йому інформацію з бортових датчиків загиблого літака, брала участь у пошуках на місці його падіння. У серпні 2014 вона висловила бажання стати членом міжнародної слідчої групи, але з формальних причин це було неможливо, оскільки в країні не скасовано смертну кару. Тому спочатку Малайзія отримала статус не члена групи, а учасника. Пізніше формальні проблеми були вирішені, і з 4 грудня 2014 року Малайзія – повноправний член міжнародної слідчої групи. У березні 2020 року Австралія, Бельгія, Малайзія, Нідерланди і Україна продовжили термін дії угоди про групу.
Це не заважало колишньому прем’єр-міністру Малайзії Махатхіру Мохамаду критикувати роботу слідчої групи. Російські джерела в 2019 році стверджували, що де-факто Малайзія припинила участь в її роботі, але незалежних підтверджень цього немає.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
