Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Лівадійський форум, що проходив у рамках фестивалю «Великое русское слово», (укр. – «Велике російське слово»), помер. Але російським чиновникам у Криму ніяк не хотілося з ним розлучатися. Вони згадали, що в 2018 році була пропозиція створити «Лівадійський клуб», «як майданчик, що об’єднує експертне співтовариство, для обговорення ключових проблем «русского мира», участі Росії в міжнародному гуманітарному співробітництві».
Цього разу засідання «клубу» приурочили до 76-річчя Ялтинської конференції 1945 року. Але провели його не в Лівадії, а в… меморіальному комплексі на місці концтабору «Красный». Думки висловили радикальні.
Недарма «Кримська газета» у звіті про засідання прямо запитує: «Чи повинен Крим стати новою домівкою для штаб-квартири ООН?» Всі дружно забули, що ініціатива перенесення ООН із Нью-Йорка в Ялту відноситься ще до 1992 року і належить експрезиденту Криму Юрію Мєшкову, і вже тоді була сприйнята як недоречний жарт. Але ось знову – чи повинен?
Цю ж ідею останнім часом часто повторює спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов.
«США відверто спекулюють тією обставиною, що штаб-квартира організації розташована на їх території. Уявімо на хвилину, що ООН базується не в Нью-Йорку, а в тому місці, де було прийнято рішення про її створення, в Ялті. Багато що в світовій політиці пішло б по-іншому. ООН явно потребує капітального ремонту… І рішення, які могли б бути прийняті тут, це і визнання підсумків нашого кримського референдуму [визнаного Україною, більшістю країн світу та ООН незаконним – ред.], і народного волевиявлення, і, наприклад, заборона на організацію збройних переворотів іншими країнами, і багато іншого», – заявив Константинов.
За знаннями з галузі історії та міжнародного права у світі навряд чи хто зрівняється зі спікером кримського парламенту, але відверто пропонувати світу перенести ООН в Ялту для того, щоб – уявіть на хвилиночку! – самому «відверто спекулювати тією обставиною, що штаб-квартира організації розташована на його території» (а як інакше розцінити заяву спікера, який звинувачує в цьому США, і хоче багато чого пустити «по-іншому»?) І змусити ООН таким чином визнати, цитую, «підсумки нашого кримського референдуму і народного волевиявлення» і «заборону на організацію збройних переворотів іншими країнами»? Тобто Росії можна організовувати переворот, а іншим країнам не можна? Допустити, що ООН могла б прийняти такі рішення виключно на підставі свого місця розташування – це нове кримське слово в міжнародному праві.
МОЖЕ, ХТОСЬ ЗНАЄ, ЯКІ СВІТОВІ ДЕРЖАВИ ПРЕТЕНДУЮТЬ НА КРИМ? КРІМ РОСІЇ, ЗВІСНО
У прийнятій резолюції учасники «клубу» переносять провину з хворої голови на здорову. У ній стверджується, що «в період дезінтеграції СРСР і спроби демонтажу «ялтинської системи» Крим знову опинився в центрі інтересів світових держав, тоді країнам Заходу вдалося здійснити їх віковічну мрію – відірвати півострів, що займає стратегічне місце в Причорномор’ї, від Росії». До цього часу всі знали, що Крим відірвала і передала Україні в 1954 році рішеннями органів влади сама Росія. Тепер кримські «експерти» стверджують, що це зробили «країни заходу», що це їх «віковічна мрія». Може, хтось знає, які світові держави претендують на Крим? Крім Росії, звісно.
ЯКЩО САМА РОСІЯ ТАК ЗАПЕРЕЧУЄ ПРОТИ СВІТОВОГО ДОМІНУВАННЯ, ТО ЧОМУ Ж ВОНА РАЗ У РАЗ СТАВИТЬ СЕБЕ НА МІСЦЕ СВІТОВОГО ГЕГЕМОНА?
Далі – ще більш фантастично: «возз’єднання півострова з Росією в 2014 році [Україна, низка країн Заходу, міжнародні організації визнали окупацію й анексію Криму незаконними і засудили дії Росії – ред.] стало однією з головних геополітичних подій XXI століття, надійно зафіксувавши новий стан міжнародних відносин і статус Росії як провідної світової держави, з якою змушені рахуватися всі найбільші геополітичні гравці». Але яким шляхом взагалі країни стають провідними у світі? Чи могла окупація Криму зробити Росію «провідною світовою державою»? І якщо міжнародні організації не визнають анексії й вимагають повернути Крим та відновити норми міжнародного права, то чи означає це, що вони «з Росією змушені рахуватися»? Більше того – якщо сама Росія так заперечує проти світового домінування, так чому ж вона раз у раз ставить себе на місце світового гегемона?
Так, 20 років – це п’ята частина ХХI століття. І вже відомо, що стало головною подією століття? Окупація Криму? А що станеться в решту 80 років? Ось деякі експерти вважають, що такою подією може стати дезінтеграція імперської Росії та формування Росії цивілізованої, від якої не буде виходити військова загроза і з якою дійсно будуть рахуватися, як із рівноправним партнером. Всі сподіваються, що це станеться ще в ХХI столітті.
ЯКІ «НОВІ ПРАВИЛА» В РОЛІ СВІТОВОГО ГЕГЕМОНА РОСІЯ ХОЧЕ НАВ’ЯЗАТИ СВІТУ? СВОЇ ІНТЕРЕСИ?
Нарешті, останній пункт розкриває весь задум кримських експертів: «людству потрібна «нова Ялта», необхідно виробити нові правила гри на світовій шахівниці, відповісти на нові виклики і спрогнозувати розвиток подій на перспективу». Варто уточнити: «нова Ялта» потрібна людству чи лише Росії? Адже світові правила вже є – це міжнародне право, Статут ООН, Гельсінський акт про непорушність кордонів, які всіх, крім Росії, влаштовують і які ніхто не повинен порушувати. Які ще «нові правила» потрібні Росії? Які «нові правила» в ролі світового гегемона Росія хоче нав’язати світу? Свої інтереси? До того ж не можна не помічати, що визначення світу, як «великої шахівниці», зроблене Збігнєвом Бжезинським у минулому столітті, дещо застаріло. Світ – уже не шахівниця, а велике міністерство юстиції, і фігури в ньому дедалі частіше переміщають закони, а не генерали гібридної війни. Світ сьогодні – це дедалі частіше зал суду, де виносять вироки порушникам міжнародного права.
Учасники клубу «закликають лідерів «великої п’ятірки» провести саміт у Криму – по-перше, тому що ці країни отримали свій статус постійних членів Ради безпеки ООН саме під час Ялтинської конференції, по-друге, тому що одного разу в Ялті вже було розроблено ефективні принципи світоустрою, по-третє, тому що сьогодні Крим також перебуває у центрі світових політичних процесів».
Дивна логіка у авторів резолюції. Кримські чиновники, які приїхали на землю Криму вже після того, як там відбулася Ялтинська конференція, і не мають до неї жодного стосунку, виставляють світовій спільноті умови і вимагають поваги для їхніх неграмотних ідей на тій підставі, що вони… живуть у Криму. Цікаво знати: а кримські чиновники мають повагу до думки і дій людей, які живуть у тих місцях, де вирішується не 0,5% питань про створення ООН, а всі 99,5%?
ЧОМУ Б УЧАСНИКАМ «ЛІВАДІЙСЬКОГО КЛУБУ», ПЕРШ НІЖ ПРИЙМАТИ ТАКІ РЕЗОЛЮЦІЇ, НЕ ВИВЧИТИ ГАРНЕНЬКО ІСТОРІЮ СТВОРЕННЯ ООН?
Чому б учасникам «Лівадійського клубу», перш ніж приймати такі резолюції, не вивчити гарненько історію створення ООН? Перший крок: серпень 1941 року, Рузвельт і Черчілль опублікували Атлантичну хартію про загальні принципи взаємовідносин держав. У тому ж році представники Великої Британії, Канади, Австралії, Нової Зеландії та Південної Африки, а також представники дев’яти урядів у вигнанні зібралися в старовинному Сент-Джеймському палаці в Лондоні й підписали декларацію про відносини у світі. Декларація про створення Організації Об’єднаних Націй була підписана ще 1 січня 1942 року на Першій Вашингтонській конференції, а зовсім не в Ялті, як думав Мєшков. Її підписали представники 26 держав. Протягом 1942-1945 років до декларації додатково приєдналася 21 держава. 1 листопада 1943 року В’ячеславом Молотовим, Антоні Іденом, Корделлом Хелло і Фу Бін-шяном, китайським послом у Москві, була підписана Московська декларація. 1 грудня 1943 року в Тегерані відбулася перша зустріч Рузвельта, Сталіна і Черчілля, на якій вони повідомили про розробку узгоджених планів роботи.
План безпосереднього створення ООН було прийнято на конференції в Думбартон-Оуксі в Вашингтоні, а 11 лютого 1945 року в Ялті в ньому було заповнено тільки одну прогалину – встановлено порядок голосування в Раді безпеки. І, нарешті, утвердження Статуту ООН відбулося в 1945 році на конференції в Сан-Франциско. Однак було передбачено, що Статут набуде чинності, коли уряди Китаю, Франції, Великої Британії, Радянського Союзу, Сполучених Штатів і більшості інших країн, які підписали документ, ратифікують його і надішлють про це сповіщення Державному департаменту Сполучених Штатів. 24 жовтня 1945 року цю умову було виконано, і Організація Об’єднаних Націй стала реальністю.
Як бачимо, роль Криму в цьому процесі дуже ілюзорна, він не був ані центром світової політики, ані навіть місцем, де було прийнято рішення про створення ООН, як це зараз заявляють кримські «експерти». Рішення було прийнято до Криму і не в Криму, всі основні події розвивалося за його межами. Але чомусь ні Вашингтон, ні Лондон, ні Думбартон-Оукс, ні Тегеран не вимагають перенесення штаб-квартири ООН до себе. Зрештою, це смішно! Крим не готовий, він просто не витримає такого навантаження.
Крім того, не слід забувати, що до ООН існувала Ліга націй, і в грудні 1939 року Радянський Союз був виключений з неї за розв’язання війни проти Фінляндії. Тому в створенні ООН у Сталіна був свій особливий інтерес, оскільки під час створення ООН світ нібито й не пробачив, але просто промовчав, забув про агресію СРСР, про страшні репресії всередині країни.
МІЖНАРОДНЕ ЖИТТЯ ПОЧАЛОСЯ НІБИТО СПОЧАТКУ. САМЕ ЦЬОГО І ДОМАГАЄТЬСЯ ЗАРАЗ ВОЛОДИМИР ПУТІН РАЗОМ ІЗ КРИМСЬКИМИ «ЕКСПЕРТАМИ»
Міжнародне життя почалося нібито спочатку. Саме цього і домагається зараз Володимир Путін разом з кримськими «експертами». Вони сподіваються, що «нова Ялта», проведення якої вони так завзято прагнуть, спише Росії її агресію проти України в Криму і на Донбасі, а також інші воєнні конфлікти, пробачить десятки тисяч убитих і мільйони постраждалих.
Але вони не беруть до уваги того, що світ змінився. Що після створення ООН у світі розроблено і визнано більшістю країн міжнародне право, основою якого є Статут ООН і, зокрема, Гельсінський акт про непорушність кордонів. Росія порушила ці принципи міжнародних відносин, що призвело до руйнування всього світопорядку, і тепер вона, боячись відповідальності, веде проти міжнародних організацій, в тому числі й проти ООН, гібридну війну для підриву самих принципів міжнародного права, що заперечує агресію і право сили. Але міжнародні організації розуміють, у чому справа. Така «нова Ялта» приречена на провал. А разом із нею й «Лівадійський клуб», як установа, що просуває заздалегідь фальшиву і нежиттєздатну ідею.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена — кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними й засудили дії Росії. Країни Заходу ввели економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
