Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» опублікувало матеріал під заголовком «У ЄС заявили, що не збираються робити з Білорусії “нову Україну”». У ньому сказано:
«Верховний представник ЄС із питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель не вважає, що Євросоюз і Росія протистоять один одному в Білорусії.
“Ніхто не зацікавлений у тому, щоб зробити з Білорусії нову Україну. У цьому конфлікті не Європа і Росія протистоять один одному, а білоруський народ протистоїть своїм керівникам”, – написав Боррель у своїй авторській статті, опублікованій в виданні Le Journal du Dimanche. Очільник європейської дипломатії зазначив, що учасники протесту проти результатів виборів у Білорусії використовують не прапори ЄС, а старі білоруські прапори.
Керівник дипломатії ЄС вважає, що вирішення кризи в Білорусії має відбуватися під егідою ОБСЄ. “З огляду на протести в Білорусії, найкращим рішенням було б ‘переграти матч’ під контролем ОБСЄ”, – вважає Боррель.
При цьому він підтвердив, що в ЄС не мають наміру “обмежуватися висловленням стурбованості” щодо ситуації в Білорусі. “Необхідно вводити санкції проти відповідальних, якщо ЄС хоче відповідати своїм принципам”, – написав очільник європейської дипломатії».
Сенс написаного Боррелем у передачі РІА змінився до невпізнання. Він якраз бачить у подіях навколо оспорюваних виборів президента Білорусі протистояння ЄС та Росії – не на рівні конкретних політичних рішень, а в тому, що стосується базових принципів міжнародної політики.
Стаття Борреля не присвячена одній лише ситуації в Білорусі. Вона називається «Перед обличчям Європи Росія, Китай і Туреччина хочуть змінити правила гри». Ключова теза статті в тому, що ці три держави – носії політичної філософії суверенізму:
«Росія, Китай і Туреччина мають три спільні риси: вони суверенні зовні й авторитарні всередині, вони хочуть, щоб усі визнавали їхні зони впливу, які мають бути прихованими від погляду ззовні, вони хочуть, нарешті, змінити самі правила глобальної гри, тому що розподіл влади в сучасному світі не збігається з розподілом влади в тому світі, в якому народилися їхні політики. <…>
На відміну від принципу суверенітету, заснованого на волі народу, суверенізм висуває на перший план виключно державний суверенітет, а це зовсім інша справа. Таким чином, сувереністські держави дедалі частіше виступають проти дотримання основних прав людини. Вони прагнуть блокувати будь-яку міжнародну підтримку громадянських суспільств, коли ті вимагають більше свобод, як у Білорусі, й не соромляться порушувати свободи своїх власних громадян на порушення своїх міжнародних зобов’язань, як Китай показав у Гонконзі або Сіньцзяні. Сувереністи розглядають міжнародне співтовариство як сукупність більярдних куль, що заважають одна одній, а ми, європейці, дивимося на світ як на динаміку взаємозалежних текучих середовищ, регульовану нормами.
Протягом тридцяти років європейське бачення, здавалося, набирало сили, але тепер сувереністське бачення бере гору в цих нових імперіях. Москва вважає, що має право контролювати Білорусь, і має намір перешкодити європейцям надавати підтримку громадянському суспільству, що повстало проти фальсифікованих президентських виборів. Ніхто не зацікавлений у перетворенні Білорусі в нову Україну. Більш того, це конфлікт не між Європою та Росією, а між білоруським народом і його лідерами. Протестувальники, які оспорюють результати виборів, несуть не європейські прапори, а старий прапор країни. А оскільки є розбіжності, найкращим рішенням було б переграти матч під контролем ОБСЄ. Водночас ми не можемо просто висловити нашу занепокоєність. Ми повинні покарати винних, якщо ЄС хоче послідовно дотримуватися своїх принципів».
Цікаво, що РІА не приховує останньої тези Борреля – про покарання винних, – але сором’язливо не вказує, в чому полягає їх провина, хоча з контексту його статті це очевидно: мається на увазі фальсифікація виборів, результати яких Росія визнає.
Що ж до слів керівника європейської дипломатії про «нову Україну», то контекст, знову ж таки, є очевидним: він розглядає не внутрішні проблеми окремих держав, а зіткнення зовнішньополітичних принципів ЄС і «нових імперій», у цьому випадку Росії. Сенс у тому, що не можна допустити, щоб Білорусь зазнала російської агресії, як це сталося з Україною.
Але російські пропагандисти прагнуть представити будь-які негативні згадування України європейськими лідерами в контексті білоруських подій як визнання невдачі ідеї української євроінтеграції. Так, Сергій Пархоменко звернув увагу на цікаву заяву міжнародного оглядача «Коммерсанта» Максима Юсіна у стрімі RT:
«Вони накололися на Україні, вони ж цього не приховують. Макрон заявив відкритим текстом, і після цього українців охопив жах: “Як же так? Може, він це думає? Не треба говорити ось так ось”. Він сказав: “Ми не хочемо, щоб у Білорусії було як на Україні”. Ого! Макрон насправді визнає те, про що всі думають. І якщо вони не хочуть, щоб було як на Україні, то не треба бігти, поспішати визнавати…»
Ту ж думку він виявив і в Telegram-каналі Маргарити Сімоньян, яка цитує повідомлення RT – «Макрон: Євросоюз не хотів би, щоб у Білорусії повторився український сценарій» – і коментує його так:
«Пропустила, коли саме Євросоюзу перестав подобатися український сценарій».
Пархоменко пояснює, що ж саме говорив про Білорусь і Україну Макрон:
«Насправді ж Макрон на спільній прес-конференції з Меркель 20 серпня сказав дослівно таке:
“Ми – пані канцлер, я, президент (Європейської ради) Шарль Мішель – мали кілька обмінів думками із президентом (Володимиром) Путіним щодо Білорусі, ми насамперед очікуємо відвертого діалогу, оскільки ми переконані, що стабільність і можливість відносин між ЄС і Росією також безпосередньо залежить від цієї теми.
Ми не хочемо бачити тут повторення того, що ми мали в попередні роки, особливо в Україні. Ми були дуже відвертими з паном Путіним із цього питання… І ми чекаємо, що Росія зробить свій внесок у те, щоб уникнути будь-якої ескалації й передусім абсолютно виключити будь-яке додаткове насильство в білоруській ситуації…”
Тобто немає ані найменших сумнівів у тому, що саме Макрон мав на увазі, коли говорив про “український сценарій”, повторення якого він хоче уникнути: це військове вторгнення Росії на українську територію. І йдеться про той “сценарій”, за який несе відповідальність Путін і який був створений його волею. Ось цей сценарій Європейського союзу “перестав подобатися” просто тому, що він йому не подобався ніколи. <…>
Більше того, позавчора Макрон, зустрічаючись із журналістами з “Асоціації президентської преси” (це, власне, “президентський пул” на французький манер) ще й додав прямими словами:
“Будь-яке зовнішнє втручання в Білорусь (…) призведе до інтернаціоналізації цього питання … Найгірше – це російська інтервенція…”
Що тут залишилося незрозумілого?»
Тож Євросоюз дійсно не хоче повторення в Білорусі українських подій, тобто російської інтервенції. Всі ці заяви європейських політиків було зроблено після того, як Володимир Путін оголосив про створення «резерву зі співробітників правоохоронних органів для допомоги Білорусі», й становлять собою недвозначні попередження російській владі щодо неприпустимості силової підтримки режиму Олександра Лукашенка. Але пропагандисти намагаються зробити вигляд, ніби таким чином Захід визнає, що розчарувався в українській Революції гідності.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
