Джерело: EU vs Disinfo
Приклади дезінформації на цьому тижні забезпечують панорамний огляд тем, пов’язаних з Росією і СРСР. Там, де слід було б просити вибачення, каяття не спостерігається, одні звинувачення.
Яскравим тому прикладом є отруєння російського опозиціонера Олексія Навального. Одне з проросійських ЗМІ пише, що Німеччина порушила Конвенцію про заборону хімічної зброї, відмовившись співпрацювати з Росією. Іншими словами, жертва тут не Навальний, а Росія.
Стосовно трагедії MH17 прокремлівські ЗМІ ремствують, що мета судового процесу – не встановити справжніх винуватців. Згідно з цією заявою, хоча й було вбито 298 осіб, з точки зору прокремлівських ЗМІ єдина жертва – Росія.
Таку ж логіку застосовували і застосовують щодо України. Замість того щоб визнати, що причиною Голодомору стала безпосередня діяльність радянської влади, прокремлівські ЗМІ звинувачують Україну в створенні «хайпу» щодо цієї теми. Відповідно, замість 7 мільйонів чоловік, які померли від голоду, прокремлівські ЗМІ … ну, ви здогадалися.
Брязкання шаблею
Повертаючись до справ нинішніх, прокремлівські ЗМІ заявили, що Румунія і США проводили військові навчання поблизу Криму, оскільки це гарне місце для того, щоб розігрувати сценарій вторгнення до Криму. Росія знову жертва, це ж очевидно.
Візьмемо санкції ЄС – відповідно до радіошоу, ведучим якого є Володимир Соловйов, вони є доказом того, що Німеччина і Європа прагнуть війни з Росією. Жертва … ну, так, власне жертвами є всі ті бідолахи, які слухають це радіошоу.
Найсвіжіший приклад цього синдрому жертви пов’язаний з Молдовою, де новообрана Майя Санду зажадала виведення приблизно тисячного контингенту російських військ з території Придністров’я і попросила про їхню заміну місією цивільних спостерігачів ОБСЄ. Московські чиновники назвали це рішення «безвідповідальним», прокремлівські ЗМІ нагнали пуду і безпідставно заявили, що це може призвести до силової окупації Придністров’я, щоб спровокувати зіткнення з російськими військами, а потім схвалити інтервенцію НАТО на цій території.
Підсумовуючи дезінформацію з наведених вище прикладів, стає очевидно: їхня основна мета – довести, що Росія – жертва, маючи на увазі тим самим, що вона не може бути винуватицею. Створення цього самообразу жертви дозволяє Кремлю маніпулювати громадськістю, уникати відповідальності за агресивну зовнішню політику і використовувати підконтрольні державі ЗМІ для поширення цього наративу. Для досягнення успіху в доведенні інформації, керівництво RT «прищепило закордонним журналістам, які працюють в RT UK [Великобританія] і RT America [США] образ Росії як жертви політики Заходу».
21 рік «образи»
Але виставляння себе в якості жертви також вказує на існування когнітивного дисонансу, що бере початок з того, як Кремль поводиться щодо опонентів, і того, яким він вважає себе. Це стає очевидним, якщо простежити, як належні Кремлеві ЗМІ змалювали Кремль в образі лицаря без страху і докору за його ж наказом. Наприклад, кремлівські секретні договори з Гітлером не загрожували сусідам і не підготували ґрунт для війни. І окупація Росією сусідніх країн ніколи не була окупацією, адже відповідала міжнародному праву минулих часів. Не можна також оминути той факт, що незаконна анексія Криму Росією і незаконний напад на Україну були результатом волевиявлення місцевих жителів у відповідь на фінансовану США «кольорову революцію».
Але існує й простіше пояснення. Рік тому ми писали, що культура «образи» є обдуманим маневром задля відволікання росіян від злободенних проблем і внутрішніх негараздів у країні. Ще в січні 2020 року ми дійшли висновку, що двадцять років правління Путіна були двадцятьма роками образи. А скоро буде вже 21 рік.
Джерело: EU vs Disinfo
