Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 5 червня 2024 року.
- Чи приносить результати кремлівський ядерний шантаж
- Байден пояснив, як має виглядати мир в Україні
- Чому порівняння руйнувань України з Манхеттеном влучне
- Путін покаже своїх «жеребців» новим партнерам Росії
Чи приносить результати кремлівський ядерний шантаж
Росії необхідно завдати ядерного удару по Нідерландах, – заявив депутат Держдуми, Андрій Гурульов. На його генеральську думку, така атака зможе поставити Європу на коліна. «Десь на 50-60% забезпечення Європи вуглеводнями перебуває у Голландії. У військових це називається жирна ціль. Ми чудово розуміємо, як завдати критично неприйнятних збитків, щоб Європа стала на коліна. При чому, це справа одного дня. З мінімальною витратою ядерного боєприпасу»,— сказав він в етері Соловйову.
НАСПРАВДІ, Росія з перших днів повномасштабного вторгнення активно використовувала тактику, для опису якої деякі західні експерти, як зауважив журналіст Євген Каневський з Бі-Бі-Сі, застосовують термін «політика стратегічної невизначеності», або по-простому: ядерний шантаж.
Сутність такої тактики досить проста — у якомога жорсткіших висловлюваннях нагадувати Заходу про те, що Росія має ядерну зброю і може її застосувати, якщо знайде для цього достатньо підстав. Саме тому медведєви, соловйови, гурульови та кисельови періодично демонструють свою «ядерну ерекцію». Роль головного шантажиста не раз виконував особисто Путін.
У підсумку все це лунає вже рефреном і фактично нормалізує ядерне божевілля. І хоча ця риторика значною мірою призначена для внутрішньої аудиторії (яку таким чином намагаються переконати у «могутності та величі Росії»), на Заході подібні заклики також не ігнорують. Хоча в міру підвищення градуса російського ядерного безумства сприймають все менш серйозно.
Журналіст Гідеон Рахман у Financial Times написав, що у США переконані, що «обставини, які можуть спровокувати російську ядерну відповідь, видаються досить віддаленими». Найчастіше згадуються два можливі сценарії російської ядерної ескалації: якщо окупаційні війська на полі бою будуть тікати, або якщо ЗСУ почнуть загрожувати окупованому Криму.
За висновком Рахмана, найближче світ підійшов до ядерної кризи восени 2022 року, коли ЗСУ звільнили Херсон і досягли значних успіхів у Харківській області. Однак саме тоді Захід відпрацював алгоритм боротьби з ядерними загрозами Росії, що складається із двох основних частин. По-перше, треба давати Москві зрозуміти, що така ескалація призведе до прямої та вкрай активної участі у конфлікті західних армій. По-друге, працювати з іншими країнами (насамперед з Китаєм та Індією), щоб ті чинили тиск на Кремль і публічно та періодично застерігали його від необачних кроків.
В результаті, всі рішення про нові західні озброєння для України все одно ухвалюються. Різниця лише в тому, що політики в країнах НАТО, на жаль, побоюючись ескалації, вважають за краще йти на ці кроки повільніше, ніж могли б. Тому в цьому сенсі російський ядерний шантаж приносить певні результати.
Однак «сигнали», що звучать з Москви, все частіше змушують Захід дивитися на Путіна як на людину, яка піднялася на дах багатоповерхівки в центрі людного міста і голосно погрожує стрибнути, розуміючи, що люди, які зібралися внизу, обов’язково почнуть його відмовляти. Ось на цьому Путін і грає.
Байден пояснив, як має виглядати мир в Україні
Саме тому в Європі та світі зараз вистачає зацікавлених (в усіх сенсах) осіб, які роздмухують тему «звіра зі Сходу, з яким краще дружити, нехай і віддавши йому шматочок України». З цього приводу президент США Джо Байден в інтерв’ю журналу TIME на питання «Чи є пропозиція Росії про припинення війни в Україні найкращою, на що може сподіватися Київ зараз?», відповів: «Ні, це не так. І, до речі, я не знаю, чому ви пропускаєте все, що сталося за цей час. А сталося те, що російські збройні сили було знищено. Росія була страшенно розгромлена».
НАСПРАВДІ, за словами Байдена, «мир, полягає в тому, щоб Росія ніколи, ніколи, ніколи не змогла б окупувати Україну. Ось як виглядає мир…Але річ у тому, що якщо ми дозволимо Україні зникнути, згадайте моє слово: ви побачите, як зникне Польща…».
До речі, саме Польща є головною НАТОвською «жирною ціллю» Росії, бо серед інших країн чи не найчастіше згадується у ядерних тирадах пропагандистів. Нещодавно так званий військовий експерт Костянтин Сівков на «России-1» дав їй жити «лише 10-15 хвилин. А потім Польща як держава, а поляки як народ зникають з лиця землі разом зі своєю мовою!».
Чому порівняння руйнувань України з Манхеттеном влучне
Президент США знає, про що каже. Адже масштаб зруйнованої нерухомості внаслідок російської агресії вже порівнюють з Манхеттеном. Газета The New York Times опублікувала велике дослідження, в якому проаналізувала супутникові знімки кожної (!) будівлі на території України, яка була пошкоджена чи зруйнована за останні два роки.
Згідно з підрахунками, у період з лютого 2022 року по грудень 2023-го в Україні було знищено близько 210 тисяч будівель, які в основному перебували вздовж лінії фронту завдовжки майже 1300 км. «Це більше, ніж якби весь Манхеттен чотири рази стерли з лиця землі. Місцями Україна виглядає як Дрезден чи Лондон після Другої світової війни чи сектор Газа після півроку бомбардувань», – пише видання.
Найбільше від руйнувань постраждав Маріуполь. Харків, друге за розміром місто України, також сильно зруйноване — воно досі перебуває під щоденними ракетними та бомбовими атаками РФ.
Інші міста, повністю або значною мірою зруйновані російськими військами — Мар’їнка, Рубіжне, Бахмут, Запоріжжя, Оріхів, Херсон, Нова Каховка, Олешки, порти Рені та Ізмаїл. Від ракетних ударів значно постраждали Київ, Дніпро, Одеса, Чернігів.
Зруйновано понад 900 шкіл, лікарень та церков. За підрахунками NYT, в Україні знищено щонайменше 106 лікарень та клінік (у тому числі 18 у Маріуполі), 109 релігійних об’єктів (церкви, храми, мечеті, монастирі), 708 навчальних закладів (школи, коледжі та університети).
НАСПРАВДІ, ще у червні 2022 року видання The New Statesman опублікувало інтерактивну мапу (була оновлена в жовтні 2022 року) від Stamen Design за даними OpenStreetMap, Liveuamap, Eurostat. Вона наочно показує, як виглядають окуповані території України на фоні інших країн. Вже згадана Польща, наприклад, виглядала б таким чином.
Тому порівняння з Манхеттеном влучне, адже саме це й дозволяє американцям, європейцям і жителям інших країн-партнерів України буквально інтерактивно зрозуміти чому їй варто допомагати й надалі звільняти свою територію від «звіра зі Сходу». Тому що він може (і хоче) піти далі.
Путін покаже своїх «жеребців» новим партнерам Росії
І наостанок про Санкт-Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ), який відкрився 5 червня, і на який так невдало спробував потрапити з Нью-Йорка пропагандист-педофіл Скотт Ріттер.
Колись на ПМЕФ виступали президент Франції Еммануель Макрон, голова КНР Сі Цзіньпін, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, ексканцлера Німеччини Ангела Меркель та покійний прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе. Колись ПМЕФ був націлений на залучення американських та європейських інвесторів і виступав як «вікно» в Росію.
НАСПРАВДІ, тепер його адженда має явно антизахідний характер. Наприклад, цього року до програми включено такі дискусійні панелі, як «Реквієм по Європі: нова ера міжнародного співробітництва» та «Імперія зла: чи Захід зміг демонізувати Росію?».
Цього року російські держагентства акцентують увагу на приїзді на форум делегації з талібанського Афганістану, президентів Зімбабве та Болівії. Окрім того, очікуються гості із ЦАР, а країною-гостем форуму виступить Оман. Частина цих країн (ЦАР, Афганістан, Зімбабве) входять до числа найбідніших у світі. І для жодної з них Росія, до речі, не є основним економічним партнером.
Інших партнерів в цей час шукав голова МЗС РФ Лавров по Африці. І робив це настільки спритно, що в Буркіна-Фасо йому навіть вручили орден Жеребця.
За таких умов ПМЕФ довелося закривати особисто Путіну з родиною. Участь у головному економічному форумі в Росії візьмуть одразу дві його дочки (яких він, ратуючи за «сімейні цінності», публічно не визнає, називаючи «тими жінками»): Марія Воронцова та Катерина Тихонова. Остання, гендиректор компанії «Іннопрактика», спікер сесії з військових технологій «Завдання подвійного призначення. Роль організацій ОПК у забезпеченні технологічного суверенітету». Воронцова виступає як член президії «Російської асоціації сприяння науці». Серед учасників також Ганна Цивільєва, яка є двоюрідною племінницею Путіна. Чи не найголовнішим експонатом ПМЕФ було «дерево сім’ї Путіна», яке з’явилося завдяки замовленню його троюрідного брата Олександра.
Не обійшовся ПМЕФ без дітей й інших представників путінської еліти: Ксенія Шойгу – дочка відставного міністра оборони. Роман Ротенберг – син путінського друга Бориса Ротенберга, який заробив мільярди доларів на держзамовленнях. Олександр Вайно, який відповідає за молодіжну політику Агентства стратегічних ініціатив – син керівника президентської адміністрації Антона Вайно. Петро Фрадков, голова Промзв’язкубанку – син колишнього директора Служби зовнішньої розвідки та прем’єр-міністра Михайла Фрадкова.
Отже, цей парад путінських «жеребців» на ПМЕФ влаштований саме для таких нових партнерів Росії. Бо інші (яких він втратив) збираються у Франції. На 80-річчя висадки союзників в Нормандії проти гітлерівської Німеччини. Буде там і Україна. І це дійсно символічно для сімейно-путінської Росії.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
