Висновки із останнього матеріалу, присвяченого фейковим новинам, який з’явився у престижному журналі “Science”, дуже сумні. Виявляється, проблема з фейковими новинами полягає не лише в тому, що їх дуже багато, а й у тому, що вони є більш ефективними, ніж правдиві повідомлення.
Люди завжди брехали. Однак цей трюїзм не повинен звільняти нас від відповідальності та уважності. Через розвиток Інтернету та соціальних мереж брехня стала ще більш поширеним явищем. Також вона часто лишається безкарною, анонімною та розрахована на те, щоби викликати відчуття спустошення. І сформульована так, що здається більш привабливою, ніж правда. Якщо ми додамо це все, то виявиться, що вона може запросто “витіснити” правду й запустити створення подальшої дезінформації, а на завершальній стадії не тільки завести громадську думку в глухий кут, а й створити справжні соціальні поділи та призвести до дезінтеграції громадянського суспільства.
Як зазначає Стівен Сломан, професор когнітивних, лінгвістичних та психологічних наук Університету Брауна, один із 16 авторів статті у “Science”:
“Проблема має три виміри. Перш за все, сьогодні, завдяки технології, кожен в світі може бути джерелом інформації. Щоб привернути увагу людей, достатньо бути достатньо кмітливим та стимулювати аудиторію поширювати повідомлення (вірусне). Один зі способів зробити це є розповсюдження контенту за допомогою ботів, що працюють у соціальних мережах. Це не що інше, як машини, метою яких є вдавати, що вони справжні люди. Правда тут не має великого значення – сказав учений в інтерв’ю для National Public Radio.
Вчений також звернув увагу на дещо інше. Швидкість передачі інформації та дезінформації настільки велика, що часто навіть люди, які перевіряють правдивість інформації, не встигають зареагувати на одну фейкову новину, коли вже розповсюджується наступна. Це відбувається тому, що люди під впливом фейків відчувають потребу негайної реакції. Якщо ми додамо до цього згаданих ботів і онлайн-тролів, які також генерують шум у мережі, а також “пересічну людину”, яка включається у дискусію, боротьба за правду здається неможливою.
“Люди поширюють новини, навіть не читаючи їх, не кажучи вже про те, щоби перевірити, чи вони справжні”, – зазначає Стівен Сломан
На додаток до цього, діє ще описаний нами синдром “інформаційної бульбашки“. Ми оточуємо себе засобами масової інформації та інформацією, яку ми вважаємо правдивою, яка відповідає нашому світогляду та сукупності переконань. Пройшли дні “однієї газети, одного телевізора та однієї радіостанції”. Це, звичайно, добре, хоча ми, напевно, не усвідомлювали собі ризиків, які це може принести: атомізація суспільства, відсутність консенсусу щодо питань, які мають відношення до функціонування громади, надання величезного значення дрібним подіям, переведення уваги на «фейкові новини», таблоїди та сенсаційні події з пограниччя політики та шоу-бізнесу.
Дані нещадні. На прикладі Twitter “Science” перелічив, що фейки поширюються швидше, ніж правда. Більше того, вони проникають глибше у цільові групи та охоплюють більше людей.
“Якщо повідомлення охопило 1500 чоловік, то воно зробило це в шість разів швидше, якщо було неправдою, ніж якби було правдою”, – читаємо ми.
