Відносини Росії й Казахстану останніх кілька років переживали небувалу трансформацію. Втрачаючи контроль над колишньою «союзною республікою» та основним середньоазіатським партнером, Кремль пустив у хід усілякі імперські інструменти, щоб утримати Казахстан у своїй орбіті. Протести, що розпочалися 2 січня, і введення військ ОДКБ на територію Казахстану показали, наскільки швидко та безкомпромісно Москва готова почати боротьбу за свій вплив у Середній Азії. StopFake вирішив простежити історію відносин Росії та Казахстану останніх років і з’ясувати, які інструменти використовував Кремль у боротьбі за вплив на цю країну.
Формально Казахстан довгі роки був лояльним партнером Кремля. Як і Білорусь, Казахстан об’єднався у Митний союз із Росією в 2010 році, а у 2014 році в Астані було підписано Договір про Євразійський економічний союз. Але масштабна інтеграція Казахстану з Росією в єдиний простір почала буксувати вже наприкінці правління Нурсултана Назарбаєва. Тоді почали виявлятися перші політичні протиріччя, а після окупації Криму проросійські симпатії в Казахстані стали прохолоднішими. І недарма.
В останні пару років російські політики та депутати публічно ставили під сумнів територіальну цілісність Казахстану, а в російських ЗМІ зросла кількість негативних публікацій про цю країну. Володимир Путін публічно говорив про землі сусідніх із Росією держав як про «щедрі подарунки російського народу». У 2014 році він також заявив, що до приходу до влади Нурсултана Назарбаєва «казахи ніколи не мали державності». Після українського Євромайдану Казахстан також став активніше боротися із проявами сепаратизму всередині країни. У соцмережах почали блокувати спільноти, пов’язані з Росією, проросійський активіст Єрмек Тайчибеков отримав сім років в’язниці «за розпалювання міжнаціональної ворожнечі», блогер із Ріддера Ігор Сичов також опинився на лаві підсудних.
Джерело: «Вести.ру»
У передчутті можливих провокацій з боку РФ, Казахстан намагався обмежити і російський культурний вплив: тривав курс на латинізацію казахської мови та ослаблення ролі російської в суспільному житті. До того ж влада Казахстану обмежила мовлення деяких російських телеканалів. З одного боку, Казахстан, поряд із Республікою Білорусь, можна віднести до пострадянських країн із найбільшим рівнем володіння російською мовою (за оцінками, ним володіють близько 80% населення країни). Але з іншого, демографічні зміни останніх 30 років призвели до зменшення в Казахстані числа росіян та збільшення кількості етнічних казахів – вони становлять 66% населення республіки.
Усвідомлюючи поступову втрату Казахстану, Кремль із кінця 2019 року почав розхитувати ситуацію заявами про територіальні претензії та «утиски прав російськомовного населення». У серпні 2021 року в російськомовних медіа почали з’являтися перші публікації про так звані мовні патрулі, які нібито почали діяти на території Казахстану. Російські ЗМІ стверджували, що такі патрулі здійснюють перевірку використання казахської мови в магазинах і державних установах, змушуючи російськомовних жителів Казахстану публічно просити вибачення за використання російської мови. Наприклад, «Газета.ру» писала про напад на дитину в казахському Таразі через мовну нетерпимість. «Аргументы и Факты» запитували: «Чому в Середній Азії так знахабніли «ура-патріоти»?» Через російськомовні Телеграм-канали та ЗМІ схожі відео потрапляли навіть в інформаційне поле України.
Джерело: «Лента.ру»
Ці історії не залишилися поза увагою і на найвищому рівні. На брифінгах МЗС Росії регулярно почало згадуватися «казахське питання». Марія Захарова запевняла, що «з керівництвом Казахстану ми єдині» й «будь-які прояви побутового націоналізму будуть рішуче припинятися». Закликав Казахстан вжити заходів проти «русофобів» і очільник Росспівробітництва Євген Примаков. У Раді Федерації РФ також дали оцінку ситуації з «націоналістами» у Казахстані. Зрештою, президентові Токаєву навіть довелося окремо пояснити значення російської мови для Казахстану: «Російська мова має статус офіційної мови, її використанню, згідно з нашим законодавством, не можна перешкоджати». До того ж він заявив про «нульову терпимість до етнічних конфліктів». При цьому голова МЗС РФ Сергій Лавров все ж таки зазначив, що за випадками ксенофобії щодо російськомовних у Казахстані нібито стоять зовнішні сили: «Окремі випадки багато в чому є продуктом застосування ззовні спеціальних інформаційних методик, спрямованих на культивування містечкового націоналізму та дискредитацію співпраці з Росією». Отже, улюблений наратив Кремля про «провокації західних спецслужб» і «утиск прав російськомовного населення» було застосовано і в Казахстані.
Джерело: «Газета.ру»
Цікаво, що процес демаркації спільного казахстансько-російського державного кордону триває досі, про що регулярно пишуть російські ЗМІ. І це — незважаючи на підписання ще 2005 року ратифікованого обома країнами договору про кордон. Держкордон між РФ і Казахстаном становить близько 7,5 тис. км і є найдовшим сухопутним кордоном у світі. Тому торішні заяви російських парламентаріїв про претензії на частину території Казахстану викликали загальний резонанс у казахському суспільстві. «Казахстану просто не існувало, північний Казахстан взагалі не був заселений, а територія Казахстану – це великий подарунок з боку Росії та Радянського Союзу», – таку заяву в грудні 2020 року на «Першому каналі» зробив депутат В’ячеслав Ніконов. Надалі цю ж думку висловив єдинорос Євген Федоров. На думку Федорова, якщо Казахстан вважає, що не отримував «подарунка», то з ним треба «розмовляти по-іншому». МЗС Казахстану різко відреагувало на такі заяви, давши зрозуміти, що не готове з ними миритися.
Президент Токаєв навіть опублікував статтю в журналі «Суверенний Казахстан», у якій заявив: «Наша священна земля, успадкована від предків, – наше головне багатство. Вона не була нам ніким «подарована». Вітчизняна історія почалася не у 1991 чи 1936 роках». Але російські ЗМІ підливали олію в вогонь, публікуючи матеріали про те, що внаслідок потурання Росія може в підсумку отримати «агресивний тюркський пояс за межами РФ, що заповзає і в Поволжя, і в Якутію, й на Північний Кавказ. І ось тоді мрії недоброзичливців про «Росію в межах Московського князівства» почнуть збуватися». «Комсомольська правда» звинувачувала казахські еліти у нібито навмисному вигнанні російськомовного населення з міст і селищ Північного Казахстану шляхом витіснення російської мови казахською.
Джерело: «Радио Азаттык»
Ще одним каменем спотикання у відносинах Казахстану із Кремлем стало принципове невизнання Казахстаном Криму російською територією. При цьому президент Токаєв відмовлявся навіть називати російську окупацію півострова «анексією». МЗС Казахстану лише зазначило, що «з «розумінням» сприйняло кримський референдум». Казахстан також відмовився приєднуватися до російських контрсанкцій щодо західних країн, пояснюючи це тим, що «санкції Заходу мають у своїй основі насамперед політичні мотиви і спрямовані проти окремих держав, а не всього ЄАЕС (Євразійський економічний союз, прим. ред.)». Це також не залишилося поза увагою Кремля.
Росія всіляко намагалася зберегти свій контроль у Азії. Але без Казахстану неможливо було уявити ні ЄАЕС, ні ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку), в яких Росія посідає домінуюче становище. Після початку війни в Україні Кремль послідовно критикував казахську владу за «зближення із Заходом». Але поступове зближення Казахстану з Туреччиною, яка прийшла в Центральну Азію з ідеєю об’єднання тюркського світу, Росія сприйняла з іще більшою тривогою. Для того, щоб сильніше прив’язати Казахстан до себе, у жовтні 2020 року під час зустрічі міністрів оборони Росії та Казахстану було підписано оновлений Договір про військове співробітництво двох країн. На це також вплинув і той факт, що Казахстану, який має міцні зв’язки й зі США, і з Китаєм, ставало дедалі важче залишатися осторонь масштабного геополітичного конфлікту, розв’язаного Росією.
Росія не змогла стати для Казахстану навіть привабливим інвестиційним партнером, хоча обидві країни й мають схожу ресурсну базу. Так, у нафтовій галузі, яка, за оцінками, формує 44% держбюджету Казахстану, в 2019 році частка американських компаній становила близько 30%, на китайські нафтові компанії припадає близько 17%, а на російські – лише 3%. Лідером із залучення інвестицій у казахстанську економіку з 2005 по 2018 рік також стала не Росія. «Газета.ру» писала про те, як «Росія втрачає Казахстан», вказуючи на обсяги інвестицій західних країн, що у рази переважають російські.
Джерело: «Газета.ру»
За останні два роки Росія зі стратегічного партнера перетворилася на загрозу для Казахстану, а постійні провокації Кремля лише налаштували проти Росії значну частину казахського суспільства. Для того, щоб повернути Казахстан під своє крило, Росія продемонструє весь арсенал пропаганди та провокацій, відпрацьованих раніше в Україні та Білорусі.
Джерело: «Комсомольская Правда»
Російське МЗС вже заявило, що розглядає протести в Казахстані як «інспіровану ззовні спробу насильницьким шляхом, з використанням підготовлених і організованих збройних формувань, підірвати безпеку та цілісність держави». Це паралелі з Майданом, який, на думку Кремля, нібито спонсорувався західними спецслужбами і був зроблений руками «українських нацистів».
Нарратив про «захист російськомовного населення» у Казахстані також запущено. «Але ж у Казахстані живуть майже 3,5 млн росіян. І їхня доля не може не турбувати Москву, адже як знати, кого може винести на верхівку влади у смутні часи»,— пише «Комсомольская Правда».
Автор Олександр Замковий
