Джерело: EU vs Disinfo
Релігія є однією з головних тем прокремлівських дезінформаційних ЗМІ. Європа втратила християнські джерела. Євреї намагаються винищити неєвреїв. НАТО знищує Православну церкву. Захід звинувачують у використанні релігії як зброї. Рано чи пізно прокремлівські дезінформаційні ЗМІ згадують Люцифера. Теологічне поняття автокефалії, що рідко зустрічається поза спеціальним контекстом, згадується у 20 випадках у нашій базі даних дезінформації (англійською мовою).
South Front (перекладається як Південний фронт), що базується в Москві й зазвичай публікує матеріали, пов’язані з воєнними подіями, розміщує, крім карт Сирії та похвал на адресу російської ППО, безліч статей, що містять відчайдушні нападки на Православну церкву України. З часу здобуття Україною незалежності в 1991 році в ній діяло три окремі православні конгрегації. Одна з них підпорядковувалася Московському патріархату.
У січні 2019 року в Україні з ініціативи Президента Порошенко об’єдналися дві церкви. Виникла нова церква: автокефальна Православна церква України.
Автокефальні церкви
Автокефалія, «самоврядування», є ключовим поняттям православного християнства. На відміну від католицизму і на кшталт протестантизму православні церкви незалежні, автокефальні, й часто відповідають державам, де вони діють. Більш детально про поняття автокефалії в православному християнстві читайте тут.
У радянські часи становище Московського патріархату було складним. Із 1917 року священиків, ченців і парафіян вбивали або ув’язнювали, церкви знищували, цінності вилучали і продавали. Безліч росіян емігрували й організували конгрегації поза радянською Росією.
Під час Другої світової війни Сталін використовував російський націоналізм з метою зміцнення духу народу, і так з’явилася нова функція церкви в радянському суспільстві: Церква стала інструментом Кремля. У багатьох джерелах описано, як у Московський патріархат засилали співробітників КДБ для того, щоб тримати церкву на повідку. Російські віруючі, священики та ченці брали участь в дисидентському русі, але Московський патріархат ніколи не перечив радянській владі.
Церква продовжувала зберігати вірність режиму і після розпаду СРСР. Вона стала на бік Бориса Єльцина під час його протистояння з Думою в 1993 році, свою солідарність з ним церква продемонструвала і під час війни в Чечні. Після розпаду Союзу багато росіян серйозно зацікавилися духовними проблемами. Багато з них звернулися до православної церкви, інші ж шукали духовного наставництва в інших конгрегаціях, в середовищі євангелістів, релігій «нового століття», язичників, окультистів і тоталітарних сект. Борис Єльцин законодавчо закріпив позицію Російської православної церкви як чільної релігії Росії й надав кошти на відновлення православних церков, як-от храму Христа Спасителя – собору, зруйнованого Сталіним у 30-х роках.
Нападки
Російська влада докладає чимало зусиль для підтримання зв’язків із російською діаспорою. З цією метою було створено спеціальне агентство Россотрудничество (укр. – Росспівробітництво). Православна церква, звісно, є зручним каналом підтримки зв’язку з росіянами, які живуть за кордоном.
Те, що Україна організувала власну помісну православну церкву, заважає Кремлю використовувати церкву в намічених цілях. Конфлікт навколо церкви стосується не догм, теології чи доктрини, і навіть не таких проблем, як ставлення до абортів та одностатевих шлюбів. Вся справа в питанні організації: де має бути центр української православної церкви – в Москві чи в Києві?
У Кремля є відповідь на це питання. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров неодноразово називав Православну церкву України «провокацією з боку США» і «фронтальною атакою на православ’я». З його слів, США чинять тиск на православні церкви по всьому світу – поки що безуспішно, – щоб змусити їх визнати Православну церкву України. Журнал з питань зовнішньої політики «Россия в глобальной политике», що виходить друком у Москві, описує автокефалію не тільки як напад на вплив Росії у світі, а й як атаку «марксистського ідеологічного імперативу» на гармонійність православного товариства:
Однак цей геополітичний аспект має й інші мотиви: нав’язати Україні й усьому православному світу соціальні та сексуальні патології, які вже викликали хаос в західному суспільстві. Відповідно до ідеологічного імперативу, основаного на марксистській дихотомії мучителя і жертви (за статтю, расою, мовою, релігією тощо), прагнення трансформувати все людське суспільство як місіонерська мета не менш важливе для американців і їхніх сподвижників, ніж бажання зберегти глобальне політичне панування.
Церква як поле бою
Прокремлівські ЗМІ стверджують, що автокефалія – це нібито операція ЦРУ, спроба змусити Україну слідувати політиці сприяння ЛГБТ, справа рук Антихриста (тобто Джорджа Сороса); Патріарх Константинопольський, що підтримує автокефалію, нібито є інструментом неоліберальних глобалістів. Мішенню нападок стала навіть англомовна стаття про Православну церкву України у Вікіпедії. Православну церкву України затаврували як «розкольницьку».
Скриншот прокремлівської версії статті про Православну церкву України у Вікипедії (англійською мовою).
Очевидно, що Кремль розглядає автокефалію Православної церкви України як акт агресії проти інтересів Кремля, а Московський патріархат підтримує цю позицію. Заява Патріарха Кирила, очільника Російської православної церкви, відображає нав’язливий прокремлівський дезінформаційний наратив про Україну і державність України, згідно з яким Україна є частиною єдиної Русі:
Практично завжди, коли поставало питання про єдність нашого народу, про єдність Русі – Великої, Малої, Білої, – саме Церква, її принципова позиція багато в чому визначали майбутнє. Саме тому головний удар з боку тих, хто хотів розділити наш народ, спрямовувався проти Церкви. Всі ці Брестські унії, всі ці “автокефалії” під час німецької окупації свідчать про те, що вороги Русі добре розуміли роль єдності Російської православної церкви.
Кремль перетворив православне християнство у поле бою.
Джерело: EU vs Disinfo
