Джерело: Дмитро Колезев, для Znak
На державному телеканалі «Росія 1» вийшла нова програма Володимира Соловйова «Москва. Кремль. Путін». Протягом години ведучий, відомий своєю лояльністю до діючої влади, виключно доброзичливо і навіть з захопленням розповідає про дії президента за останні дні. Багатьом коментаторам змістовно та інтонаційно програма нагадала ленініану, телебачення брежнєвських часів або сталінську пропаганду. Заговорили про новий культ особи. Але у 2018 році телевізійний продукт такого штибу складно сприймати серйозно.
Хронометраж програми – одна година. Володимир Соловйов у студії в своїй традиційній манері розповідає про те, що робив Володимир Путін останнім часом: відвідував регіони Сибіру, зустрічався з талановитими дітьми в центрі «Сіріус», проводив відпустку в тайзі з міністром оборони Сергієм Шойгу і директором ФСБ Олександром Бортниковим. Для обговорення дій президента в студію запрошують «експертів» – наприклад, журналіста того ж телеканалу Павла Зарубіна, котрий у складі президентського пулу журналістів їздить за Путіним по країні, або прес-секретаря президента Дмитра Пєскова. Природно, подібні коментатори можуть говорити про Путіна тільки з захопленими інтонаціями. Павло Зарубін, наприклад, дивується, як Путін може працювати в такому напруженому графіку. «Не дуже розумію, як витримується такий графік, такий марафон … Початок тижня – Кемерово, Новосибірськ, Омськ, потім президент повернувся до Москви. Скрізь, нагадую, різні часові пояси! Тепер Сочі. Все за один тиждень. Така жорстка концентрація. Фізично дуже непросто». «У самому кінці передачі ми покажемо секрети фізичної форми президента і чому він у такій чудовій формі», – обіцяє Соловйов. «Так! Точно! »- радіє Зарубін.
Перший же сюжет програми змушує згадати чи то про «дорогого Леоніда Ілліча», то чи про славослів’я на адресу Сталіна. Розповідь починається радісною оповідкою про шахтарів Кузбасу: їхню могутню техніку (щоправда, в кадрі помітно, що вона переважно зарубіжного виробництва – Caterpillar і P & H), виробничі рекорди і плани на щасливе життя. «Наскільки робота шахтаря є небезпечною і важкою, Путін знає на власному досвіді», – каже Зарубін. З’ясовується, що мова йде всього лише про один спуск президента у шахту, причому трапився він не нині, а на початку 2000-х в Норильську, але архівні кадри демонструються з такою гордістю, начебто президент здійснив справжній подвиг. У кінці сюжету Зарубін висловлює радісне здивування тим, що Путін під час поїздки почекав кілька секунд, поки губернатор запише телефон одного з робітників. «Упевнений, що ще будуть дзвінки, аби перевірити: все, що було обіцяно [губернатором], буде виконано. У президента не забалуєш», – підсумовує Володимир Соловйов.
У такому ж ключі вибудувана і решта програми. Разом з главою бюджетного комітету, єдиноросом Андрієм Макаровим, Соловйов «аналізує» виступ Путіна стосовно пенсійної реформи (насправді, здебільшого вони хором розчулюються з того, як президент чітко і правильно сформулював проблему та шляхи її вирішення). Той же Зарубін розповідає про відвідини Володимиром Путіним центру «Сіріус» – сюжет також витриманий в радісному ключі і виглядає особливо лукаво на тлі новини про те, що один з підлітків, які зустрічалися з Путіним у «Сіріусі», сфотографувався з президентом у футболці з написом «Навальний».
Дмитро Пєсков у студії програми майже дослівно повторює штампи радянської пропаганди: «Путін любить не лише дітей, він любить взагалі всіх людей … Він надзвичайно людяна людина», – говорить Пєсков. Слова Маяковського про Леніна «Найбільш людяна людина» у словниках і збірниках цитат нерідко наводяться з поміткою «зазвичай вживається іронічно», але тут іронії особливо не помітно. (Пєскова взагалі підводить любов до штампів і ігнорування їх іронічного підтексту – він, наприклад, цілком серйозно говорить про «наполеонівські плани» щодо центру «Сіріус»).
Пєсков не скупиться також на похвали на адресу свого начальника: той «моментально реагує» на обставини, сам працює над текстами своїх виступів, він «така ж людина, як і решта», але «філігранно дає лад своїм емоціям». Путін щодня пропливає годину в басейні, займається в спортзалі, грає в хокей і т. ін. В розповідях Пєскова Путін наближається до легендарного, міфологічного героя – він, наприклад, має особливий зв’язок з тваринами: «Хіба ведмідь дурень, чи що? Якщо він Путіна побачить, він буде поводитися пристойно, звичайно», – говорить Пєсков, і це в його устах видається лише частково жартом.
Фінал програми Соловйова – відеокадри нещодавньої відпустки Володимира Путіна в Туві, напевне, спеціально припасені для прем’єри у новій програмі. Путін ходить Саянами ( «Пройшов вісім кілометрів!» – захоплюється за кадром той таки Павло Зарубін), збирає ягоди і гриби, «підходить прямо до урвища», сам варить чай і рятує молоді дерева. Знову відчуваються анімалістичні мотиви: над Путіним літає гірський орел, президент спостерігає за гірськими козерогами, а ті не бояться главу держави, немов би сама природа сприймає його за свого.
* * *
Подивившись програму, задаєшся питанням: що це було? Спроба оформити культ особи, як відразу ж заявили деякі коментатори? Але медійні прийоми, які ефективно працювали за часів Леніна і Сталіна, вже і в брежнєвську епоху викликали скоріше роздратування і іронію населення: занадто суттєвою була різниця між пропагандистською картинкою і реальним життям. Важко уявити, що в 2018 році, в епоху інтернету, троллінгу і всюдисущої іронії навіть найбільш консервативна частина населення сприйме таке оповідання за чисту монету.
Більше схоже на трохи незграбну спробу похапцем врятувати падаючий президентський рейтинг. Володимир Путін і його піарники, здається, продовжують беззастережно вірити в магію телебачення. Федеральні канали піднесли Путіна на вершину влади у 1999-2000-му і з того часу безвідмовно служили чарівним засобом, що підтримував популярність глави держави попри будь-які труднощі. Але розвиток інтернету з року в рік підточував монополію телеканалів і нинішня ситуація з пенсійною реформою показує, що телевізор перестав бути найефективнішим засобом пропаганди. Усі зусилля федеральних каналів поки не можуть переконати людей щодо правильності пенсійної реформи, а рейтинг Путіна завмер на незвично низьких відмітках. У цих умовах пропагандисти Кремля не так шукають нові прийоми, як нарощують інтенсивність застосування перевірених методів. Путіна почали любити менше? Отже, про нього потрібно більше і краще розповідати по телевізору. Але така груба, нашвидкуруч зліплена пропаганда виглядає занадто фальшивою навіть для недосвідченого російського глядача. Чи ми занадто добре про нього думаємо?
Джерело: Дмитро Колезев, для Znak
