Перші ранкові новини на православне свято Трійці, Зелені свята: російські ракети були збиті на підступах до Києва. Цього разу українську столицю захистили, хоча відлуння від удару, який стався минулого тижня та під час якого загинули дві жінки та дев’ятирічна дівчинка, ще не стихли. Можливо, їм вдалося б уникнули смерті, якби не закрите укриття. П’яний охоронець вчасно не відкрив двері в клініку, де було безпечне місце, аби сховатися від атаки. Ймовірно, охоронець відповість за свою дурість, крайню безвідповідальність, проте відповідальності за це не понесе справжній винуватець трагедії. Мало того, Путін знову може розраховувати на підтримку деяких західних політиків. У Емануеля Макрона з’явилася ідея, аби «відкликати арешт Путіна». Не хочеться вірити, що такі слова промовляє президент країни, яка вважає себе оплотом демократії та верховенства права. Французький лідер не лише ставить під сумнів рішення незалежної міжнародної судової інституції, а також повертається до того способу функціонування, який дозволив Путіну вторгнутися в Україну.
На вихідних по Сумській області вдарили безпілотники-камікадзе, ракети теж вибухнули в аеропорту під Кропивницьким. Впали також на околиці Дніпра: постраждали 20 людей, у тому числі п’ятеро дітей, троє з них у важкому стані, загинула дворічна дівчинка. Я про це пишу, а під завалами досі ще є люди. 26 травня в самому Дніпрі ракета влучила в лікарню: 30 людей постраждали, троє загинули. Невідомо, куди хотіли поцілити росіяни, але факт залишається фактом, вони в черговий раз атакують не лише цивільні будівлі, а й поліклініки та лікарні. Майже щодня від цих атак гинуть діти. Після кожної такої атаки ми повинні викликати на килим посла терористичної країни, вимагати від нього пояснень або врешті викинути його з Польщі. Смію сумніватися, що Париж чи Берлін викликали на килим російського посла.
По дорозі до Дніпра дивлюся на карту. Район, куди влучили ракети, знаходиться далеко від мого пункту призначення. Це означає, що мої друзі в безпеці. Недалеко від місця попадання ракети знаходяться натомість залишки фортеці Кодак. Дещо забуте місце, але таке знакове в нашій історії: остання фортеця Річ Посполитої, яка мала стати ефективним захистом від повстань запорізьких козаків. Сьогодні залишилися лише сліди земляних валів та описи на сторінках «Вогнем і мечем»: «Я добре знаю Кодак і пороги. В давні часи туди частіше їздили і сумно думати, що все пройшло, минулося (…)».
Нині мало в кого з наших земляків назва українського міста Дніпро (донедавна Дніпропетровськ) асоціюється з цією славнозвісною фортецею. З неоціненним Дмитром Антонюком ми мали потрапити туди у 2022 році, пливучи каяками з Києва по Дніпру, а потім поплисти далі в бік Запорізької Січі – як це зробив Скшетуський багато років тому… Однак наш 2022 рік виглядав інакше, і хоча місто Дніпро часто з’являлося на нашому шляху, проте це не був туристичний шлях. Ми приїжджаємо туди до наших побратимів, які одужують у лікарні, привозимо їм подарунки або просто зупиняємося на мить по дорозі в місця, де не вщухає гуркіт пострілів.
І знову приходять до голови слова з роману Сенкевича: «Незважаючи на небезпеку цієї подорожі, (…) намісник не без певного задоволення думав про неї. Мав побачити Дніпро майже в усю його довжину, аж до низовини, і пороги, а для тогочасних лицарів це був зачарований, таємничий край, куди тягнулися всі авантюрні та хтиві до пригод душі». Коли ви читаєте ці слова, з вікон наших машин відкривається панорама Дніпра, течія якого також визначає наш маршрут.
Можливо, саме там, далеко за Дніпром, невдовзі розпочнеться український контрнаступ, який змінить хід війни. Колишній глава ЦРУ генерал Девід Петреус заявив ВВС, що український контрнаступ буде «потужним», а метою українських захисників буде звільнення власної країни. У свою чергу президент Володимир Зеленський наголошує, що його країна вже готова до контрнаступу. Минулого року українські війська показали, наскільки ефективно вони вміють діяти, звільнивши окуповані території навколо Києва, на Харківщині та, нарешті, звільнивши Херсон. У відповідь на це, єдине, що може зробити Путін – це атакувати беззахисних мирних жителів ракетами та безпілотниками іранського виробництва. Тим паче, зараз не час давати йому якісь гарантії безпеки, скасовувати ордер на арешт і знову з ним «фліртувати», роздумуючи про майбутні прибутки. Росія розуміє лише мову сили, і ми повинні разом з Україною це послідовно демонструвати.
Павел Боболовіч
