Джерело: Дмитро Волчек, для Радіо Свобода
Марина Литвиненко, вдова вбитого у 2006 році в Лондоні Олександра Литвиненка, та його друг Олександр Гольдфарб звинувачують у наклепі два російських телеканали – Первый і RT. У вересні 2018 року Гольдфарб, громадянин США, подав позов проти цих телеканалів до федерального суду в Нью-Йорку. Марина, як мешканка Великобританії, не може виступати позивачем в американському суді, але вона повністю підтримує позов. «Брехня не повинна залишитися безкарною. Багато говориться про те, як Росія намагається підірвати західні демократії за допомогою пропаганди і фейкових новин. Цього разу кремлівським майстрам дезінформації, що вдають із себе журналістів, доведеться відповідати за брехню», – переконаний Олександр Гольдфарб.
У січні 2016 року у Великобританії була опублікована доповідь щодо підсумків публічного розслідування вбивства Олександра Литвиненка. Автор доповіді суддя сер Роберт Оуен, який головував на відкритих слуханнях, назвав виконавцями вбивства Литвиненка Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна, підкресливши, що за ними стояла російська держава. Однак російських телеглядачів переконують у тому, що колишнього офіцера ФСБ вбили його друзі-політемігранти.
Навесні 2018 року в телепередачах, присвячених отруєнню Сергія та Юлії Скрипалів, справі Литвиненка приділялася значна увага у спробах довести, що російська влада не має стосунку ні до одного, ні до іншого отруєння. Серед іншого пролунало твердження, що Литвиненко був отруєний Олександром Гольдфарбом, нібито на завдання ЦРУ. Стверджувалося також, що Марина дала неправдиві свідчення на слуханнях у справі Литвиненка в лондонському суді. Заодно пролунав натяк, ніби Олександр Гольдфарб вбив і свою дружину, «тому що вона занадто багато знала» (насправді вона померла від раку).
Про те, як готувався позов до російських телеканалів, Радіо Свобода розповідало у червні 2018 року. Яким є стан справи зараз? Розповідає Олександр Гольдфарб:
– Наразі справа знаходиться на стадії клопотань про відхилення. Тобто і той, і інший відповідач подали судді прохання щодо відхилення позову на тій підставі, що ми не вказали юрисдикції і недостатньо добре обґрунтували наші претензії. Первый канал стверджує, що ця справа має слухатися у Москві, а не в Нью-Йорку. Ми відбиваємо ці запити, адвокати пишуть реляції, після чого суддя має ухвалити рішення, відхиляє вона позов або приймає до слухання. Це буде дуже принциповий момент. Думаю, це станеться десь за півтора місяці.
– При цьому кампанія наклепу припинилася, не називають вас більше у телеефірі вбивцею Литвиненка, чи були подібні передачі й після цього?
Потрібно буде довести лише факт зумисного наклепу, тоді ми переможемо
– Ні, більше вони мене в ефірі так не називають, але у соціальних мережах це триває. Тому що ці передачі, як і раніше, висять в інтернеті. Іронія ситуації полягає в тому, що сам мій позов привернув увагу до цих телепередач, оскільки вони вийшли рік тому, нині вже трішечки забулися, але через позов народ туди ходить, дивиться і обговорює.
– Позов поданий у Сполучених Штатах, за це і вчепилися відповідачі. Як американська юстиція сприймає такий складний позов, пов’язаний із телепередачами російською мовою?
І Russia Today, і Первый канал найняли команду супервартісних адвокатів
– Канал RT здійснює мовлення англійською по всій Америці. На цьому ми й обґрунтовуємо юрисдикцію. В Америці мешкає 5 мільйонів російськомовних людей, Первый канал активно транслює свої програми і кабельними мережами, і через інтернет-телебачення, і супутниковими каналами. Я вже не згадую про потужний продаж реклами агентами Первого каналу, які збирають американську рекламу і на російську аудиторію, і на американську, це все робиться через підставні фірми. Усі місцеві контракти підписані більш-менш лівими фірмами, що мають одного або двох співробітників. Ми розкопували досить довго всі ці схеми і зараз подали їх до суду, красиво розмальовані. Тому, я сподіваюся, юрисдикцію ми відіб’ємо. Чому позов подано в Америці? Справа в тому, що американське законодавство робить дуже важким виграш справи про наклеп. Закони про свободу слова в Америці такі сильні, що судитися із телебаченням чи з газетами дуже складно. Закон вимагає доказів, що вони свідомо знали, що вони брешуть. У Великобританії потрібно довести лише факт брехні, а в Америці слід довести факт явної брехні. Але ми вирішили це робити в Америці, тому що ефект від цього виграшу буде набагато більшим. Справа в тому, що в Америці активність цих двох каналів є набагато більшою, і ставки вищі в контексті інших подій, які пов’язані зі звинуваченнями Росії в пропаганді і у втручанні в вибори. Це буде дуже важливий крок і на внутрішньополітичній американській сцені. Це, звичайно, важче, але ми впевнені у перемозі. Це – прецедентний випадок у багатьох речах. Пройшовши всі бази даних щодо попередніх позовів і судів, ми не знайшли жодного, де б суддя ухвалив рішення про те, що в Росії не може бути справедливого суду. У Європі таких рішень хоч греблю гати. З питань екстрадиції в Англії і у Франції дуже багато судових рішень про те, що в Росію людей не можна видавати, бо у Росії справедливий суд на них не чекає. В Америці такого немає, тому що в Америці немає договору про екстрадицію. Якщо ми цього зараз доб’ємося, це буде прецедентна справа, яка в майбутньому допоможе багатьом людям, котрі муситимуть доводити, що їх не чекає в Росії справедливий розгляд. Нам потрібно буде довести лише факт зумисного наклепу, тоді ми переможемо.
– Як проходить кампанія щодо фінансової підтримки вашого позову?
– Ми зібрали краудфандінгом на сайті близько 20 тисяч доларів, і є ще кілька прямих внесків від низки приватних осіб. Ми спеціально вирішили не йти просити гроші до якогось олігарха, аби не говорили, що ми перебуваємо під чиїмось контролем. На сьогодні ми маємо близько 180 тисяч доларів, поки ми справляємося. Коли буде суд, напевно, буде потрібно більше грошей. Справа в тому, що і Russia Today, і Первый канал найняли команду супервартісних адвокатів.
– Їх налякав ваш позов?
Цей процес матиме вагоме значення для ставлення до Росії з юридичної точки зору
– Перелякав – судячи з того, які сили вони залучили для того, щоб нам протистояти. Первый канал найняв провідних американських адвокатів: двоє займаються просуванням у судах порядку денного Трампа щодо медичної реформи і щодо заборони на в’їзд для мусульман. Це вища ліга адвокатів. Документи, які вони подають до суду, клопотання про відхилення позову, вельми серйозні, їх теж можна подивитися на нашому сайті. Так що це серйозний юридичний процес, який матиме вагоме значення не тільки для нас, але й загалом для ставлення до Росії з юридичної точки зору. У міжнародній юридичній практиці існує таке поняття, як презумпція сумлінності. Скажімо, юридична система однієї країни наперед розглядає як сумлінні запити і дії юридичної системи іншої країни. Якби я судився з іранським або з північнокорейським телеканалом, то проблем не було б, ми виграли б моментально. Якби я судився з бельгійським або французьким телеканалом, у мене не було б жодних шансів. А Росія знаходиться у сірій області, тому що до неї в цілому ставлення як до країни, яка вже не демократія, але ще не стовідсоткова тиранія. І ось завдячуючи таким судовим процесам презумпція сумлінності щодо Росії переходить у презумпцію несумлінності, що там не можна очікувати справедливості, що там пропаганда – це звичайна річ, що там сфабриковані справи зустрічаються часто-густо. Тут ми, власне, і намагаємося просунутися.
– Останнім часом було багато викриттів активності російських спецслужб: історія Скрипалів, історія із замахом на болгарського підприємця Омеляна Гебрева … Складається враження, що агенти Москви, незважаючи на викриття у справі Литвиненка, вчиняють за кордоном злочини безкарно, почуваються вільними робити що завгодно. Провал у справі Литвиненка нібито їх нічому не навчив, а Захід не має ні коштів, ні політичної волі для того, аби їх якось покарати. Погоджуєтеся?
– Усе не зовсім так. Так, Марині знадобилося 10 років, щоб домогтися судового рішення у справі Литвиненка. Під час публічних слухань було встановлено як юридичний факт, що Олександр Литвиненко був убитий двома російськими агентами за дорученням вищого керівництва: можливо, особисто Путіна. 10 років знадобилося, це була довга сага. У якийсь момент адвокати Марини працювали безкоштовно, тому що відчули важливість цього процесу. І процес йде. Зараз є певний зсув і у політичній волі з огляду на нові події, пов’язані з втручанням Росії і в американські вибори, і у Брекзіт, і ролі пропаганди у цій справі, – каже Олександр Гольдфарб.
Марина Литвиненко сказала Радіо Свобода, що робить усе можливе для того, аби привернути увагу до цього позову:
Ми протидіємо величезній машині пропаганди, підтримуваній державою
– Дійсно, справа видається дуже важкою. Нам говорили, що ми ніколи не доможемося результату. Але хтось повинен починати. Було багато перешкод, але ми багато зуміли зробити. Пройшов суд у Лондоні, і були публічні слухання, був звіт про ці слухання із багатьма доказами, і це дає нам сили. Головне у всьому цьому – підтримка. Підтримка моральна, підтримка політична, підтримка фінансова. Ми протидіємо величезній машині пропаганди, підтримуваній державою, за цим стоять великі фінанси, великі можливості. Але коли ми були у Вашингтоні минулого року і зустрічалися з конгресменами, ми бачили абсолютну підтримку. Для них справа Литвиненка не забута. Я багато разів чула, що мине 2-3 роки, і ніхто не згадуватиме Литвиненка. Це не правда. Те, що сталося у Лондоні в 2006 році, багато в чому змінило відносини між Росією і Англією, і ставлення Заходу до Росії. Ми отримали велику політичну підтримку, і це дає нам сили і віру в те, що ми робимо. Якщо ми порівнюємо те, що сталося у Лондоні рік тому після замаху на Скрипалів, то реакція була абсолютно іншою порівняно з тією, яка була в 2006 році. Сашу отруїли 1 листопада, і він перебував у госпіталі практично без будь-якого уваги, хоча хвороба була абсолютно нетиповою, яку жодними натуральними захворюваннями не можна пояснити. Реакція з’явилася лише через три тижні, а у справі Скрипалів вона була миттєвою. Європейське співтовариство і Америка теж відреагували дуже швидко висилкою дипломатів і заявами.
У 2019 році в лондонському театрі Old Vic повинна відбутися прем’єра вистави про смерть Олександра Литвиненка за книгою Люка Гардінга «Дуже дорога отрута», а в 2020 році поставлять оперу «Життя і смерть Олександра Литвиненка». Над постановкою працює оперна трупа Grange Park на чолі з Васфі Кані. Партію Литвиненка виконає тенор Едріан Дуайнер. В опері будуть також персонажі Марини Литвиненко, Бориса Березовського і Андрія Лугового, якому в постановці відводиться роль вбивці. Музику написав Ентоні Болтон, котрий використовував фрагменти гімну збірної Росії з футболу і гімну Чечні. «Ці постановки не були б можливі, якби англійський суд не встановив як юридичний факт, як сталося вбивство. Для того щоб культурний сектор почав цю історію розповідати, їм потрібно себе убезпечити від звинувачень у наклепі», – пояснює Олександр Гольдфарб. Марина Литвиненко дала дозвіл на постановку. В інтерв’ю Радіо Свобода вона сказала:
І опера, і п’єса – це певна форма покарання
– Пропозиція щодо написання опери викликала у мене певний подив. Але після зустрічі з людьми, які задумали цей проект, сумніви відпали. Як приклад мені навели вже готові опери, засновані на політичних подіях. Одна з найвідоміших – опера «Ніксон у Китаї». Хибно було б вважати, ніби опера – це щось законсервоване. Опери, які писалися двісті років тому, також були політичними і неочікуваними. П’єса, поставлена за книгою Люка Гардінга, – дуже цікава подія. Я розмовляла з режисером, який її ставитиме. Книга була написана відразу ж після публічних слухань, крапку було поставлено після оголошення, що всі докази у вбивстві спрямовані проти Лугового і Ковтуна. Для мене найважливіше – увага до моєї справи. Тому що і опера, і п’єса – це певна форма покарання. Якщо ця тема піднімається знову, то люди, яких звинувачують у вбивстві мого чоловіка, не залишаються в спокої. Якщо на сцені можна показати, як все відбувалося насправді, я вважаю це черговою фазою покарання цих людей.
Джерело: Дмитро Волчек, для Радіо Свобода
