Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Поки Скабєєва хоче китайців, Шойгу оголошує примусовий «добровольчий» призов. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 9-11 червня.
1. Кремль наказав називати катастрофу «паводком»
2. Путін класично бреше про «показники втрат ЗСУ»
3. Російська армія – вже не «друга в світі»
4. Чи здасть «Вагнер» зброю 2 липня?
Кремль наказав називати катастрофу «паводком»
Пропаганда продовжує видавати руйнування Каховської ГЕС, що стало наслідком російського теракту, за просте, хоч і надзвичайне, природне лихо.
Російські ЗМІ описують останню найбільшу техногенну катастрофу на території Європи як звичайну «повінь», наслідки якої до того ж нібито заважають ліквідовувати українські «бойовики».
НАСПРАВДІ, навіть сюжети про катастрофу на росТБ йдуть не першими. Зазвичай вони на 3-4 місці: після «переможних» реляцій з фронту, зустрічі Путіна з черговим губернатором/міністром, нагородження якихось нових «героїв Росії» й т.д. Часто-густо затоплення цинічно називають «паводком».
Схоже, що у Кремлі дали наказ не педалювати тему катастрофи. Усі сюжети присвячені виключно візитам до зони лиха московських можновладців: Кирієнка, Хуснуліна і т.д. та «словам подяки за порятунок» з боку місцевих жителів.
Головний акцент робиться на тому, як окупаційна влада нібито успішно організувала евакуацію жителів затоплених міст та сіл. Провідний наратив: «Росія рятує та допомагає, а Україна обстрілює тих, кому Росія допомагає».
Звичайно, це брехня. Евакуація з боку окупаційної адміністрації провалена. Ба більше, саме росіяни продовжують обстрілювати тих, хто намагається врятуватися самотужки або за допомогою волонтерів.
Жодних загальнонародних зборів: коштів, речей, човнів, генераторів, водяних помп й т.д. на допомогу постраждалим (як це зараз скрізь відбувається в Україні) в РФ немає. Тему з катастрофою наказано глушити. На всіх рівнях. Що вчергове свідчить про те, що Москві цікава насамперед «територія», а не життя і доля місцевих людей.
Путін класично бреше про «показники втрат ЗСУ»
Масштабне цунамі паніки з приводу українського контрнаступу докотилося й до Путіна. 9 червня він поспішив особисто оголосити, що «Збройні сили України розпочали масштабний контрнаступ, проте не досягли поставленої мети».
За його словами, «за останні дні ми спостерігаємо значні втрати в Україні, які перевищують класичний показник».
НАСПРАВДІ, неважко збагнути, звідки саме у Путіна «класичні показники втрат в ЗСУ». Від Шойгу, який у каховській воді продовжує ловити свою «переможну рибку».
Наприклад, у зведенні МО РФ за 11 червня повідомляється про понад 300 загиблих військових.
З цього приводу варто нагадати минулорічні червневі доповіді. Наприклад, у зведенні за 11 та 12 червня 2022 року МО РФ доповідало щодня про «470 знищених націоналістів». А 9-10 червня 2022 року аж про 500.
Тобто, навіть за цими фейковими «підрахунками», минулорічний «класичний показник» від МО РФ у «470-500 загиблих націоналістів» значно вищий нинішніх «360». Путін збрехав і тут.
Про кількість нібито втраченої з боку ЗСУ техніки, озброєння, пунктів управління та складів з боєприпасами (наприклад, у вигляді уманського магазину «АТБ») і говорити зайве.
Російська армія – вже не «друга в світі»
У тій же промові про «український контрнаступ» Путін вирішив чомусь особисто розвінчати міф про «другу армію в світі». За його словами, збройним силам РФ наразі не вистачає сучасних озброєнь.
НАСПРАВДІ, ця заява взагалі не в’яжеться із культивованим роками пропагандою образом російської армії як однієї з найкращих у світі.
Наприклад, директор «Ростеху» Сергій Чемезов ще в лютому говорив, що підприємства держкорпорації більш ніж у 50 разів збільшили обсяги виробництва військової продукції. «По суті, ми теж на передовій, у нас усі підприємства працюють у дві, а то й у три зміни, без вихідних, без свят», — стверджував він.
До війни сам Путін запевняв, що частка сучасних озброєнь в російській армії вище 71%. Звісно, і тут збрехав. Відсоток сучасних озброєнь у російській армії значно нижчий. Серед танків і досі немає взагалі жодної сучасної машини: виробництво «Армати», яке мали розпочати ще 2020 року, так і не запустили. Через що у березні Росія зняла з консервації радянські танки Т-54 та Т-55 середини минулого століття.
Серед самохідних гаубиць частка оновлення – не більше 40%, серед РСЗВ – 20%. Авіаційний парк оновлено на 28% серед літаків і трохи більше ніж на 55% серед гелікоптерів.
В умовах санкцій, які призвели до подальшої «провінціалізації» виробництва російської зброї, питання «коли ж чекати в Україні «зброю перемоги» 1945-го?» стає дедалі менш риторичним. Тому й скиглення на кшталт «постачання Заходом Україні озброєння та техніки лише затягує конфлікт» буде з Москви звучати все голосніше, а Путін буде все частіше казати про брак сучасного озброєння у «другої армії світу».
Чи здасть «Вагнер» зброю до 2 липня
Цій армії, крім сучасного озброєння і техніки, вже вкрай не вистачає і підготовленого особового складу. Так, пропагандистка Скабєєва, зважаючи на події в Бєлгородській області, запропонувала «не відмовлятися від пари-трійки мільйонів китайських солдатів»
НАСПРАВДІ, для того, аби від чогось відмовитися треба, щоб тобі хтось це запропонував. Від Китаю жодних пропозицій не надходило. Принаймні поки. (Можливо, вже у недалекому майбутньому, десь на Далекому Сході).
Але за подібними начебто жартівливими «вкидами» від Скабєєвої, ховається серйозна проблема: «гарматне м’ясо є, а бійців немає». І відчувається вона вже давно. Ще з березня. Коли всі дізналися про північнокорейські фантазії російських «воєнкорів».
З того часу проблема тільки загострилася. Міноборони Великої Британії підрахувало, що у Бахмуті окупанти втрачали по одному солдату на кожні захоплені 48 (!) см, зазначаючи, що з травня 2022 року окупанти втратили тут 60 тисяч осіб.
Ці вражаючи показники наказано перекрити трикратним збільшенням набору контрактників. Принаймні, на папері. «За червень на військову службу за контрактом прийнято понад 13,5 тисяч осіб, що у 3 рази перевищує показник квітня 2023 року», – доповів заступник міністра оборони РФ Панков. За його словами, «спостерігається суттєве зростання кількості громадян, які бажають захищати вітчизну в добровольчих формуваннях, зараз таких понад 40».
Відзначимо, раніше у Москві запевняли, що не мають наміру оголошувати нову хвилю мобілізації, а поповнюватимуть військо за рахунок «контрактників». Так і з’явилася цифра «13,5 тисяч лише у червні», яка в реальності означає, що «чмобіків», які вже тривалий час служать у ЗС РФ, у червні офіційно «законтрактували».
З іншою цифрою: «40 добровольчих формувань» усе значно гірше. Після заяви Панкова Шойгу наказав перевести всі «добровольчі загони» до складу МО РФ та укласти з цими бойовиками контракти. Термін – до 1 липня.
Таким чином Москва (як завжди незграбно) намагається повторити досвід України, де в 2014 році також з’явилися добровольчі підрозділи, які згодом були інтегровані в офіційні силові структури.
Але на цьому прикладі чітко видно різницю між Україною та Росією. Те, що в Україні було (і залишається) дійсно народним добровольчим рухом – в РФ одразу перетворилося на зеківсько-кадирівську та іншу корпоративно-феодальну дику дивізію Шойгу.
Звісно, одразу відмовився Пригожин: «Шойгу не може нормально управляти військовими формуваннями. Все, що він наказує, поширюється виключно на Міноборони та на тих, хто перебуває в його рамках».
Маємо публічний військовий заколот. Пригожин оголосив пряму непокору міністру оборони Росії. Логіка «путінського кухаря», який перетворився на одного з головних воєнних злочинців Росії, зрозуміла. Поки Шойгу клепає доповіді про «перемоги в Україні», пересічні росіяни страждають від того, що він не в змозі їх захистити (і вже не тільки на кордоні з Україною). Тож Пригожин хоче осідлати цю поки що тиху, але потенційно протестну, хвилю.
У Росії вже стільки силових (у тому числі фактично нелегальних) структур, що конфлікти між ними неминучі. І чим далі, тим більшими й жорсткішими вони ставатимуть. Москва це бачить. Тому й намагається приборкати ці суданські процеси. Але вони вже незворотні. Скільки б Кремль не «наказував» здати зброю.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
