Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
Здається, у жодній іншій сфері російського суспільства не накопичено більше вигадок, інсинуацій, помилок і відвертої неправди, ніж у сфері міжнаціональних відносин. Із 2014 року все це почало посилено відтворюватись також в анексованому Росією Криму.
Почнімо з найпростіших речей. У Криму, наприклад, люблять проводити різноманітні міжнаціональні фестивалі, виставки, перформенси та схожі на них заходи, вважаючи, що цим вони демонструють міжнаціональну згоду. Водночас, багато подій і фактів приховані за щільною завісою мовчання, і влада вдає, що цього ніхто не помічає. Взяти хоча б виставки «Народи Криму: традиції та сучасність», які керівники парламенту проводять мало не щороку.
Немає нічого складного у тому, щоб зібрати в холі парламентської будівлі зразки народної творчості, помилуватися ними, поговорити з майстрами. Але навіщо супроводжувати доволі цікавий захід цілим набором неправди? Наприклад, на відкритті виставки йшлося про те, що «Катерина II назвала Крим «найкращою перлиною в її короні», Олександр Грибоєдов – «дивовижною скарбницею, природним музеєм, що зберігає таємниці тисячоліть», Пабло Неруда – «орденом на грудях планети Земля», Юліан Семенов «святом, яке завжди з тобою», а президент Росії Володимир Путін – «унікальним сплавом культур та традицій різних народів… де протягом століть не зник, не розчинився жоден етнос».
Немає питань до Катерини ІІ, Грибоєдова та Пабло Неруди, їм видніше. Можливо, Юліан Семенов і повторював, що «Крим – це свято, яке завжди з тобою», але ці слова належать Ернесту Хемінгуею. І йдеться у його однойменному романі про життя в Парижі, а не в Криму.
Не можна погодитись і з фразою Володимира Путіна. Навіть російська Вікіпедія (як, до речі, і багато довідників) дає перелік народів, що зникли в Росії. Ось деякі з них – брутахи, гуени, тюмени, хони, міря, чудь заволочська, анаули, аринці, дючери, керкети, коти, моторці, меланхлени, омоки, печора, шелаги, евремейси та інші. До речі, можна було б у загальному переліку навести слова про Крим Максиміліана Волошина, але вони правдивіші, і тому не підійшли – земляка на кримській виставці проігнорували.
На багатьох таких заходах стверджується, що в національній сфері владі дуже складно працювати, тому що в Криму мешкають понад 170 (деякі називають – 175) національностей. Попросіть будь-якого чиновника, який навіть працює у Держкомнаці Криму, перерахувати на пальцях ці понад 170 національностей, і він не зможе зробити цього. Бо немає стільки. Його список запнеться у кращому разі на третьому десятку, а то й на першому. Для уточнення поглянемо хоча б на підсумки кримського перепису 2014 року.
ДАНІ СТАТИСТИКИ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО 99% ЖИТЕЛІВ КРИМУ НАЛЕЖАТЬ ЛИШЕ ДО 29 НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ
Так, російська статистика підтверджує ці 175 національностей, але з урахуванням того, що деякі під час опитування приписували собі й неіснуючі національності, тому 175 – цифра приблизна. Але тут річ не в цьому, а в іншому. Ті самі дані статистики стверджують, що 99% жителів Криму належать лише до 29 національностей. Інші 1% – це 146 малих і надмалих груп, або навіть одиниці людей, які не становлять суспільно значимої величини. Це говорить про те, що вважати їх національністю, присутньою в Криму, не можна. Наприклад, менше 1 тисячі людей у Криму налічують національні групи таджиків, марійців, башкирів, удмуртів, осетинів, казахів, арабів. Деякі національності представлені десятками людей, або навіть кількома персонами. Природно, що наявність таких груп владою не береться до уваги.
Це підтверджується тим, що у Криму створено лише 15 регіональних та 80 місцевих національно-культурних автономій (НКА). Нехай вас не бентежить цифра 80. Це місцеві організації у складі регіональних, які створюються у значній кількості, наприклад, місцеві НКА німців, болгар, вірмен та деяких інших як окремі організації створені в різних містах та районах, а загальним числом їх, скажімо, 15 та плюс по одній регіональній. Так створюється надута статистика. Але факт залишається фактом: якщо регіональних НКА 15, то із 175 зазначених переписом національностей 160 етносів не мають навіть НКА і ніде не представлені, а отже їхні інтереси залишаються поза увагою влади. Хоча й до існуючих НКА є багато питань: ні українці, ні кримські татари, наприклад, не згодні з кишеньковими НКА, які очолюють колаборанти і не враховують справжніх інтересів цих народів.
РОСІЯ ПРИЙМАЄ ЛИШЕ «УГОДНІ» ЇЙ НАЦІЇ, І ВІДКИДАЄ, НАПРИКЛАД, УКРАЇНЦІВ ЧИ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Але найбільша брехня міститься у фразі «Ми приймаємо один одного такими, якими ми є, незалежно від національності, віросповідання, переконань та звичаїв». Саме в цьому й суть: Росія приймає лише «угодні» їй нації, і відкидає, наприклад, українців чи кримських татар саме тому, що не приймає їх такими, якими вони є. Кримські татари хочуть своєї національно-територіальної автономії у Криму – і Росія не може її їм дати. Понад сотню кримських татар уже поповнили лави політичних в’язнів через те, що виявляли громадську активність і їм сфальсифікували звинувачення в причетності до міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір». Навіщо тоді говорити, що влада приймає їх такими, якими вони є, «разом із їхньою національністю, віросповіданням, переконаннями та звичаями»?
Український народ прагне жити у своїй незалежній державі відповідно до Статуту ООН та права на самовизначення. Але тисячі політиків у Росії, зокрема в Криму, сьогодні повторюють, що українську державність треба знищити, вони свідомо закликають до геноциду українців та воєнних злочинів. І російське правосуддя мовчить. То хіба це дотримання лицемірного запевняння «приймаємо такими, як ви є»?
ЗА ОСТАННІ 400 РОКІВ РОСІЯ 134 РАЗИ ЗАБОРОНЯЛА УКРАЇНСЬКУ МОВУ, А ОТЖЕ, УКРАЇНСЬКУ ІДЕНТИЧНІСТЬ
Повно логічних нісенітниць і тривіальної неправди в позиції щодо національного питання спікера парламенту Криму Володимира Константинова. Він стверджує: «Росія не переплавляла, а поєднувала народи, дбала про збереження їхньої ідентичності, культури, мов та традицій…» Що означає «поєднувала народи»? Із двох робила один? Як колись у Ханти-Мансійському автономному окрузі Росії?
За останні 400 років Росія 134 рази забороняла українську мову, а отже, українську ідентичність. Це лінгвоцид та етноцид. Російською конституцією статус російської визначено як вищий, ніж статус всіх інших мов. Це не баланс, а утиски. Але Володимир Константинов каже: Дуже важливо підтримувати цей міжнаціональний баланс. Це гарантія нашої сили та стабільності. Кримська історія завжди рясніла таким об’єднанням народів, завдяки чому вони збереглися…»
Хіба кримськотатарський народ зберігся завдяки турботам російської та радянської влади? Навпаки – влада в Росії більше 300 років знищувала цей народ, як тільки ця влада впала, народ почав повертатися на Батьківщину і відновив розвиток. Але Росія, анексувавши Крим, знову забрала у нього право мати свій, обраний представницький орган, назвала його екстремістським, вигнала його лідерів зі своєї землі. Це згуртованість? Константинов цього ніби не помічає: «Сьогодні цю згуртованість необхідно всіляко підтримувати, адже саме міжнаціональний мир дозволить Криму й надалі процвітати у єдності, як і накреслено на гербі республіки»?
КРИМСЬКА ВЛАДА ЗАРАЗ «ДРУЖИТЬ» ВИКЛЮЧНО З ТИМИ НКА, ЯКІ НІЧОГО НЕ ВИМАГАЮТЬ, АЛЕ ДОПОМАГАЮТЬ У РУСИФІКАЦІЇ
Сьогодні в Криму найбільш активним НКА дозволено той рівень діяльності, який свого часу називали «шароварним» – народні костюми, народні ремесла, веселі або чудернацькі фольклорні пісні, фестивалі та концерти, при цьому обов’язкове прославляння та похвали у бік Росії, визнання її старшинства та первинності, обов’язкова підтримка російської мови, національної політики, допомога у її реалізації, відмова від своїх політичних чи економічних інтересів, від високого статусу своєї мови. Тому кримська влада зараз «дружить» виключно з тими НКА, які нічого не вимагають, але допомагають у русифікації. Наприклад, на відкритті цієї виставки НКА нагороджено «за гуманітарну допомогу та підтримку російської армії у спеціальній військовій операції» (так у Росії називають свою війну проти України – КР). Нагороди здобули НКА вірмен, греків, болгар (дві організації), німців та «Товариство кримських татар «Інкішаф». Відзначено за внесок у розвиток та підтримку співвітчизників за кордоном «Українську громаду Криму», «Білорусів Криму» та азербайджанську організацію.
Володимир Константинов продовжує спотворювати правду: «У Криму вдалося зберегти різноманіття народів, їхню ідентичність, культуру та мову, а також промисли – дуже важливо…». Насправді культура, мова та звичаї кримських народів збереглися не завдяки владі, а всупереч її депортаціям, заборонам, утискам, арештам і судам, всупереч русифікації.
Спікер російського парламенту Криму намагається пояснити протистояння Росії світові: «Що потрібно Заходу? Вони хочуть отримати території і людей, які не мають ані статі, ані віри, ані національності… А ми цьому протистоїмо, хочемо зберегти наші народи, їхню культуру, наші сімейні та релігійні цінності, тому йде боротьба Добра і Зла…»
Проте тенденції «отримати території і людей без національності» характерні саме російським завоюванням, а не західним. Насправді спікера мало цікавлять різні національності та їхнє життя, він проголосив політику за принципом «У нас свій світ – російський. Тож давайте жити своїм світом!»
Причому, і до цих навіть «дружніх» народів чи етнічних груп загалом у Криму ставлення двояке. Наприклад, парламент і Рада міністрів Криму підтримують німців Криму, але протиставляють їх німцям Німеччини, всіляко принижуючи очільника німецького уряду Олафа Шольца, інспірують у самій Німеччині всілякі акції проти русофобії. Пригадують німцям німецький фашизм і згадують «Нюрнберг», щоб неправомірно, білими нитками, зв’язати німецький фашизм з Україною.
Кримська влада, з одного боку, «дружить» з вірменською громадою і пропагує підтримку нею російської політики, а з іншого боку, погрожує Ніколу Пашиняну, стверджуючи, що він іде «второваною українською доріжкою», а отже, прийде до своєї війни з Росією.
У НАЦІОНАЛЬНІЙ СФЕРІ АНЕКСОВАНОГО КРИМУ ЗАМІСТЬ РОЗВИТКУ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ВАКУУМ ДІЙСНИХ СМИСЛІВ
Також, з одного боку, кримська влада нібито товаришує з болгарською громадою, але з іншого боку інспірує їхнє зіткнення з Болгарією, висуваючи нібито від болгар Криму та… Херсонської області вимогу «припинити постачання зброї з Болгарії в Україну». Ініціатори звернення стверджують, що не російські війська штурмували поселення болгар у Херсонській області і руйнували болгарські будинки, а українські, хоча військам, які обороняються, немає сенсу руйнувати інфраструктуру за своїми укріпленнями.
Нарешті, кримська влада стверджує, що кримськотатарський народ у Криму «розвивається», про що свідчать такі собі «алеї троянд і лаванди на станції Сирень», хоча насправді це законсервована пам’ятка не розвитку народу, а його приниженню, вигнанню зі своєї батьківщини, та й станція називається насправді Сюрень, а не на російський манер – Сирень (Бузок-укр.).
Водночас навіть «Дойче Велле» зауважила, що щодо кримських татар «влада поводиться так, як начебто їх там і немає». Отже, у національній сфері анексованого Криму замість розвитку спостерігається вакуум дійсних смислів, переважає шароварщина, і то виключно для «дружніх» націй, які не протистоять русифікації.
Джерело: Костянтин Подоляк, спеціально для Крым.Реалии
