Донедавна невизнана держава зі столицею в Тирасполі вважалася місцем, звідки могло бути здійснене вторгнення в Одеську область. Друга фаза російської агресії після 24 лютого показала світові, що російські війська в Придністров’ї не становлять загрози для України. Тим часом згідно з придністровським наративом саме ця «республіка» може стати об’єктом нападу сусідів.
Основоположним міфом квазідержави була «оборонна війна», розгорнута проти влади в Кишиневі в 1992 році, а особливо запеклі бої в Дубоссарах і Бендерах. Радянська (а пізніше російська) 14-а армія під командуванням генерала Алєксандра Лєбєдя в кінцевому підсумку вплинула на «врегулювання» конфлікту. Сама «оборонна війна» стала в пропаганді своєрідною «мінівітчизняною війною» з усім багажем історичних асоціацій чергового розділу в історії «боротьби з фашизмом».
Попри врегулювання в багатьох аспектах відносин з владою в Кишиневі, молдавська загроза залишається центральною темою придністровської риторики, в той час, як Росія в цьому наративі є «гарантом миру».
– До сьогодні Молдова не покаялася перед жителями Придністров’я і водночас робить перешкоди мирному життю. За цією безкарністю стоїть загроза нової, кривавої агресії, кровопролиття. Тільки завдяки Росії зберігається мир, – заявив у 2021 році головний представник Придністров’я в Росії Леонід Манаков.
Придністров’я не є джерелом загрози для Молдови та України – це переконання підтверджується опублікованими в ЗМІ вуличними опитуваннями та інтерв’ю з представниками культури, які наголошують, що жителі Придністров’я мирні та абсолютно не можуть бути агресором. Тим часом політика сусідів може мати приховане лезо, спрямоване на Тирасполь, як-от угода Молдови з Frontex, яка допомагає контролювати під час війни наплив біженців з України. Фельєтоніст газети Новості Придністров’я припускає, що поява співробітників прикордонної служби, які не є громадянами Молдови, може створити прецедент і відкрити «ворота» напливу людей у формі до кордону з Придністров’ям, можливо, навіть з самої Румунії. А ця країна в місцевій пропаганді належить до «тріо зла». Змови проти Придністров’я зазвичай здійснюють США (НАТО), Брюссель та Румунія. Румунія, союзник Німеччини під час Другої світової війни, прекрасно вписується в наратив про «боротьбу з фашизмом». На одному подиху в текстах згадуються німецькі та румунські окупанти часів «Великої Вітчизняної війни».
Андрєй Сафонов, політолог і депутат Верховної Ради Придністровської Молдавської Республіки, написав у Новостях Придністров’я, що наполягання влади в Кишиневі на тому, щоб російська армія залишила Придністров’я, є реалізацією зусиль НАТО щодо того, щоб молдавські війська, озброєні західною зброєю, окупували квазідержаву.
У той час, коли влада в Києві була орієнтована на Москву або застрягла в позиції «українського шпагату», Придністров’я мало хороші відносини з Україною. Але все закінчилося у 2014 році.
До 25 травня, відповідно до підписаного президентом указу, оголошено червоний рівень антитерористичної готовності. Серія терактів, розпочата наприкінці квітня, як-от напад на Міністерство громадської безпеки чи обвалення телевізійних веж внаслідок вибуху, підігріли атмосферу, і Україна стала ворогом №1. Експерт, який коментував теракти для каналу Пєрвий Придністровський, не мав жодних сумнівів: учасники терактів пройшли відповідний диверсійний вишкіл, а використаний у терактах тип РПГ не використовується у Придністров’ї. Безпосереднє знищення цоколів антен виконали три диверсійні групи, які, як вважає експерт, нелегально прибули з України. Мережі радіо і телебачення збирались атакувати знову – 3 травня, з метою «завершити справу» до місцевості Маяк прилетів з України безпілотник. Але заплутався у дротах, тож замах був невдалим. Також невдалою була чергова атака БПЛА у місцевості Воронкове. І, «як відомо», атаку проведено також з території України. Місцевість Ковбасна, де знаходяться пострадянські склади зі зброєю, також мала бути обстріляна з території України.
Серія «терактів» виглядає як провокація проведена самим Придністров’ям (читай – російськими спецслужбами). Такої думки дотримується також і українська сторона. Який сенс мала атака на міністерство безпеки? Призвичаєний до «сєрмяжного», в «кращих совєцьких традиціях» наративу глядач, мабуть, не задає собі таких питань…
На думку придністровських коментаторів багато аспектів політики офіційного Кишинева має свої джерела у нашіптуваннях, а навіть наказах Заходу. Часом ці висновки бувають комічні. Наприклад Андрєй Сафонов вважає, що у георгієвські стрічки були заборонені у Молдові згідно з наказом Заходу для того, щоб «настроєні ворожо щодо Росії держави творили спільний суцільний фронт». До цього фронту після вибору президентом Маї Санду приєдналась з новою силою також і Молдова. Сафонов не виключає також впливу особистих симпатій прозахідної президентки – вона, на приклад, сказала, що про очолюючого Румунію під час ІІ світової війни маршала Іона Антонеску можна згадувати як добре, так і погано. Висновок очевидний: президент Молдови симпатизує фашистській Румунії та ненавидить георгіївські стрічки. А символ цей на пострадянському просторі – святість.
22 травня, під час святкування 30 роковин боїв у Дубоссарах президент так званої Придністровської Молдавської Республіки Вадим Красносельський зазначив, що якщо виникне така необхідність, то народ Придністров’я неодмінно стане на захист своєї незалежності. І додав: «Планування вторгнення у Придністров’я є небезпечне». Миролюбний народ Придністров’я з побоюваннями споглядає у напрямку своїх кордонів і міркує: «Увійдуть? Чи не увійдуть»?
Альберт Іванський
**
Скріншот з YT Новости Приднестровья
