Джерело: Міхал Марек, для Fundacja Centrum Badań nad Współczesnym Środowiskiem Bezpieczeństwa
Російська сторона продовжує процес закріплення вкрай негативного іміджу Польщі у контексті нібито підготовки нашої країни до збройної агресії проти своїх сусідів. У деформованому баченні реальності, створеному Кремлем, Польща не лише «мілітаризує» суспільство, а й модернізує та посилює армію, щоб воювати не лише проти Росії, а й проти Білорусі, України та навіть Німеччини. Загальний знаменник такого посилу один: Польща – це територія «хаосу», сили, яка «завжди дестабілізувала регіон».
Актуальні, найбільш експоновані посили російської сторони, що стосуються Польщі:
- Польський уряд мілітаризує суспільство (запровадження у навчальну програму уроків, пов’язаних із поводженням зі зброєю, подається як вкрай негативна дія – «гранична мілітаризація»),
- Польща закуповує надмірну кількість зброї, погрожуючи своїм сусідам (Польща «планує напасти» на Україну, Білорусь, Росію, а в ширшій перспективі – на Німеччину),
- Польща мілітаризує Україну (Варшава «підбурює» Київ до війни, тим самим блокуючи можливість «мирного вирішення конфлікту»),
- Росія поступово нейтралізує зброю, яку Польща направляє до Києва (пропаганда успіху щодо нібито знищення польської техніки під час ракетного удару по Львівській області),
- Україна будує армію безпілотників – Польща та Захід дають Україні можливість протистояти «силі Росії» (інформація про плани закупівлі ЗСУ польських безпілотних літальних апаратів FlyEye),
- Польща, як і раніше, готова окупувати Західну Україну.
Наведені вище посили не становлять нової якості, а показують, що росіяни орієнтуються на усталений серед росіян і, зокрема, білорусів, сформований негативний образ нашої держави, яка зображується як «загроза» миру в регіоні. Ці дії важливі з погляду переконання громадян цих країн у «правильності» політики Кремля та в тому, що Мінськ має підтримувати її у своїх інтересах.
Дії, в яких Польща зображується як «вкрай агресивна» і «сторона, що відмовляється від діалогу», слугують для створенню контрасту між Росією, яка нібито прагне миру і дотримується діалогу, та «агресивним» НАТО. Такий образ Польщі також є поясненням того, чому Німеччина чи Франція не можуть змусити Україну прийняти «мирну пропозицію» Москви (роз’яснення того, чому країни, які представляють партнерів Росії та противників США, не в змозі їй допомогти). Це нібито Польща стимулює українців продовжувати боротьбу, реалізуючи свою та американську «інтригу».
Як стверджують росіяни, поляки прагнуть знищити Україну, аби безперешкодно окупувати західну частину країни. Американці ж намагаються знекровити Росію руками поляків і українців, щоб у майбутньому нейтралізувати ризик підтримки Росією Китаю. Водночас кремлівський пропагандистський апарат намагається переконати, що відносини між Китаєм та Росією ніколи не були такими добрими, як сьогодні. Росія нібито є ключовим партнером Китаю, а відносини між двома країнами, за їхніми словами, «вкрай позитивні» (братні/союзницькі).
Однак справи дещо інакші, і наскільки активно росіяни прагнуть зближення з Пекіном, настільки холодно Пекін звертає увагу на Москву, співпрацюючи з цією країною не як з рівноправними партнерами, а як з об’єктом, існування якого можна використовувати для досягнення своїх цілей. Готовність Москви домагатися прихильності Пекіна проявляється, зокрема, у діяльності пропагандистського апарату, який формує позитивний образ Китаю на Заході, що корелює з діяльністю, спрямованою на обілення образу російської агресії проти України.
Варто підкреслити, що особи та кола, які діють у Польщі і схильні до лобіювання тез, що узгоджуються з російським дезінформаційним посилом, останнім часом зосередилися на формуванні позитивного іміджу Китаю. Він, у свою чергу, контрастує з негативним іміджем США (у той час як посилення негативного іміджу США та НАТО у Польщі відповідає цілям Кремля). Причини складних процесів, що стосуються міжнародного становища, ці кола шукають, серед іншого, в «геополітиці».
Міркування в дусі «вічного суперництва» за світове панування і теза про війну між США і Китаєм, яка нібито наближається «семимильними кроками», становлять зручну основу для створення вигадок і маніпулювання суспільною думкою, що де факто зводиться до консолідації проросійських дезінформаційних наративів, які пропонуються реципієнтам у цікавій та легкозасвоюваній формі («пропозиція» доступу до секретних знань – альтернативне бачення дійсності, яке набагато цікавіше, ніж комплексні аналізи або наукові дослідження, що пояснюють причини цих процесів).
Джерело: Міхал Марек, для Fundacja Centrum Badań nad Współczesnym Środowiskiem Bezpieczeństwa
Публічне завдання фінансовано коштом Міністерства закордонних справ Польщі у рамках конкурсу «Громадська дипломатія 2022»
