Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Крым.Реалии продовжують публікувати цикл статей Миколи Семени про політичні та соціально-економічні процеси 90-х років ХХ століття, які призвели до розпаду СРСР, і, відповідно, позначилися на подальшій долі Криму. Зокрема, серед інших побачили світ матеріали «Грудень 1991 року, Алма-Ата. День, коли помер СССР» і «Крим, «радянська матриця» і яскравий спалах незалежної журналістики».
Днями у Криму відбулася пресконференція за участю дійових осіб і очевидців процесів розпаду СРСР. Свої досить цікаві висновки зробили член комітету Ради Федерації Росії з міжнародних справ, сенатор від Криму Сергій Цеков і заступник директора Центрального музею Тавриди, депутат Верховної Ради Криму першого скликання (1990–1994 рр.) Сергій Єфімов.
Їхня розмова була представлена як аналіз процесів, хоча насправді в ній переважали маніпуляції та пропаганда. Це тим більше зрозуміло, що Крим, так і залишаючись «уламком СРСР», сьогодні намагається вийти на перший план боротьби російських органів влади за повернення в не таке далеке минуле. І Цеков, і Єфімов безпідставно виправдовували Росію й намагалися покласти вину на Україну. Візьмемо, наприклад, твердження про те, що «підписання очільниками України, Білорусі та Росії Біловезьких угод поставило жирну крапку в існуванні Радянської країни».
Насправді Сергій Цеков і Сергій Єфімов замовчують, що 12 червня 1990 року Верховна Рада РРФСР прийняла першу в СРСР декларацію про суверенітет, і цей день згодом почали відзначати як День незалежності Росії, пізніше перейменований на День Росії. Тобто Росія відокремилася від СРСР першою. І що після цього доводилося робити решті республік Радянського Союзу, який вже, по суті, зруйнувала Росія?
Підписання Біловезьких угод було не жирною крапкою, а лише етапом у розпаді СРСР. Крапку поставили в Алма-Аті 21 грудня 1991 року саме тим, що розпад «спільної Батьківщини» схвалили всі 15 республік: 11 із них підписали договір про створення СНД, свого роду сповільнювач, амортизатор розпаду, а чотири країни навіть в Алма-Ату не приїхали. Тобто реальну ліквідацію держави підтримали всі без винятку республіки, що входили до неї. Це ж як Центру (центральним органам влади СРСР – КР) треба було насолити республікам, щоб вони всі згодилися з його кончиною?
ПОГЛЯНЬТЕ НА КИТАЙ – РЕФОРМИ ПРОХОДЯТЬ, А ВЛАДА, КОЛИ ТРЕБА, ЗАСТОСОВУЄ СИЛУ, НЕ ЗВАЖАЮЧИ НІ НА ЩО
Сергій Цеков
Коли сьогодні прислухатися до міркувань Сергія Цекова, якому так і не вдалося у 90-ті роки відірвати Крим від України, стає страшно за долю півострова. Цеков зауважує: «Якби на початку 80-х років, коли була ще сильна влада, прийшли люди з прогресивними поглядами і їм дозволили провести реформування Радянського Союзу, можливо, все склалося б по-іншому – вдало для країни. Подивіться на Китай – реформи проходять, а влада, коли треба, застосовує силу, не зважаючи ні на що. А в нас почали гратися в демократію, республіки одразу відчули слабкість Центру і стали боротися за самостійність».
Насправді саме так і було. Разом із Михайлом Горбачовим «прийшли люди з прогресивними поглядами», які оголосили перебудову, тобто справді розпочали реформування окостенілої країни, але ця країна, що складалася з таких політиків, як Сергій Цеков, щосили чинила опір будь-якій реформі. Вони запровадили демократію, тобто ту форму правління, завдяки якій досягли успіхів багато країн світу. Але цю демократію Цеков називає «слабкістю Центру», він і зараз ще вважає, що Центр повинен був «застосувати силу, не зважаючи ні на що». Але він забуває, що Центр спробував це зробити, застосувавши саперні лопатки, – і в Грузії, і в Прибалтиці. Але нічого не вийшло. Більше того, ГКЧП (рос. – Государственный комитет по чрезвычайному положению) теж «застосував силу, не зважаючи ні на що» – до Москви ввели танки, від яких загинули 4 сміливців, які намагалися їх зупинити. До того ж порівнювати СРСР і Китай просто некоректно, бо за всіма характеристиками це надто різні країни.
СЕРГІЙ ЦЕКОВ ДОСІ НЕ РОЗУМІЄ, ЗАВДЯКИ ЯКИМ РУШІЙНИМ СИЛАМ ЗНИК СРСР
Міркування Цекова показують, що він досі не розуміє: демократія – це не слабкість, а навпаки, сильний, ефективний спосіб управління, але за однієї умови – якщо йому не протистоять танки. Танками можна зламати будь-яку демократію, а потім називати визвольні процеси «грою в демократію». Диктатори, які не зрозуміли сутності демократії, так і діють.
Сергій Цеков досі не розуміє, завдяки яким рушійним силам зник СРСР. В одному випадку він каже, що «республіки прагнули самостійності», і це дійсно так, тому що Центр показав свою неспроможність. Тепер же він каже: «Ними керувала звичайна жадібність. Та сама Україна, маючи величезний економічний потенціал, не хотіла ні з ким ділитися, хоча її економіку створював увесь Радянський Союз».
А чому Україна мала ділитися, а Росія – ні? Економіку РРФСР створював не весь Союз? А скільки загалом майна було вивезено із союзних республік до Росії й осіло там? Візьмемо простий приклад. Першим газопроводом від українських родовищ газу була труба до Москви. Столиця СРСР і РРФСР та інші її регіони вже тоді, коли газу не було навіть у Києві, споживали українські ресурси за копійки. А тепер російський президент зібрався продавати нам газ утридорога і шукає можливості взагалі позбавити Україну газу.
Інший приклад: розробка північних родовищ газу і нафти в Росії відбувалася здебільшого за участю українських фахівців, українських технологій та за рахунок збитку українським родовищам. А зараз Росія не може встановити прийнятні ціни на нафту для України.
До того ж Україна справді ділилася майном – із країни вивезли до Росії або знищили ядерну зброю величезної вартості. Росія підписала Будапештський меморандум про те, що охоронятиме територіальну цілісність України. І що з того вийшло?
І найважливіше: Сергій Цеков і Сергій Єфімов заперечують підсумки українського референдуму про незалежність України.
ЯКБИ БУЛА СЕРЙОЗНА СПРЯМОВУЮЧА СИЛА, КРИМЧАНИ ПРОГОЛОСУВАЛИ Б ПРОТИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Сергій Цеков
«Підніжку поставили демократичні сили Криму. Вони говорили, мовляв, це не наше питання, тим самим нівелюючи електоральний настрій кримчан. В результаті за «незалежність» нібито проголосували 54% населення півострова і 57% севастопольців. На ці дані деякі українські та західні політики зараз із задоволенням посилаються. А якби була серйозна спрямовуюча сила, кримчани проголосували би проти незалежності України», – каже Цеков.
Він нарікає: «Якби кримчани були активнішими, результати голосування виявилися б зовсім іншими. Усі тодішні депутати Криму та Севастополя проголосували «за», всі комуністи у Верховній Раді України теж сказали «так». З цієї причини я розпрощався зі своїм партквитком…»
Насправді Цеков здав свій партквиток тому, що розумів: якщо він залишиться в КПРС, його не оберуть ані депутатом, ані, тим більше, спікером.
Сергій Єфімов високий результат голосування за Україну на референдумі сьогодні пояснює тим, що «важливу роль відіграло керівництво Чорноморського флоту – військовослужбовці голосували так, як їм було наказано». Хто міг «веліти» російському флоту голосувати за Україну при тому, що адмірали Ігор Касатонов і Едуард Балтін наполягали на російській приналежності всього Чорноморського флоту, Єфімов замовчує.
РОСІЯ ОРГАНІЗУВАЛА СВІЙ МАЛЕНЬКИЙ «РЕФЕРЕНДУМ» У КРИМУ В 2014 РОЦІ, Й ВИЙШОВ ФЕЙК, ЯКИЙ НІХТО У СВІТІ НЕ ВИЗНАЄ
Втім, піддавати сумніву підсумки українського референдуму їм сьогодні дуже потрібно, тому що цим вони хочуть підтвердити сфальшований висновок: «Україна, яка поглинула Крим, не дала нам скористатися своїми правами… Однак завдяки нашій декларації сьогодні можна легко довести, що «незалежна», по суті, анексувала півострів».
Я розумію настрої російських діячів: Україна успішно провела свій референдум про долю цілої країни, а Росія організувала свій маленький «референдум» у Криму в 2014 році й вийшов фейк, який ніхто у світі не визнає. Прикро, звісно. Але що поробиш, це і є українська демократія, а не російська гра у «народне волевиявлення».
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що це озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Згодом президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали результатів голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію й анексію Криму незаконними та засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму та Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
