Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Ніколи не вгадаєте, який пам’ятник історії називають «Російськими Помпеями»?
Як це роблять, наприклад, у Криму, де в липні відкрилася виставка «Візантійські старожитності графів Уварових». Автор пише, що «сьогодні ім’я Олексія Уварова може багато розповісти хіба що історикам та краєзнавцям, але був час, коли слава про діяння графа гриміла по всій Росії … Тому не випадково він став першим серйозним дослідником Херсонеса, який вже багато років називають «Російськими Помпеями». Втім, інші дослідники приписують першість розкопок в Херсонесі іншим археологам.
Чому Херсонес «російський», якщо в ньому знайшлися артефакти культур Древньої Греції, Древнього Риму, Візантії, Київської Русі, але не Московії?
Друге питання – а що називають «Російською Троєю»? Ви здогадалися – знову ж Херсонес і Севастополь. Але чому? Невже Херсонес загинув від того, що був засипаний попелом із Кара-Дагу? І чому він «російський», якщо в ньому знайшлися артефакти культур Древньої Греції, Древнього Риму, Візантії, Київської Русі, але не Московії? Нагадаю, що професійні історики знають і пишуть, що Володимир – князь Київський, і хрестив він Русь, коли і Москви ще й не було.
Погодьтеся, в цьому дитячому прагненні все, що тільки існує навколо, називати «російським» є певна гра – хоч ніхто і не згоден із цим, але воно наше, бо ми так хочемо.
Нещодавно новинні канали повідомили, що президент Росії створив Міжвідомчу комісію з історичної просвіти на чолі зі своїм помічником Володимиром Мединським «з метою забезпечення планомірного і наступального підходу до питання відстоювання національних інтересів Російської Федерації, пов’язаних зі збереженням історичної пам’яті і розвитком просвітницької діяльності в галузі історії». Завдання комісії, як свідчить указ: аналіз «діяльності іноземних структур», які завдають шкоди інтересам Росії, і підготовка «контрпропагандистських заходів».
ЩО ЩЕ НЕ було ПІДІГНАНО ПІД НОВІТНІ ВЕРСІЇ, те БУДЕ ПІДІГНАНО
Багато російських істориків висловлюють незгоду з такою комісією, в переважній більшості випадків вони запитують, а що саме в її складі робитимуть представники Ради безпеки, ФСБ, МВС, Слідчого комітету, інших силових структур? Професор приватного петербурзького ВНЗ «Європейський університет», доктор історичних наук Іван Курілла так відповів на це питання журналу «Настоящее время»: «Ми ж бачимо, що в останні роки, загалом, вся влада до них перейшла. Це, напевно, ще не остаточне, але це торжество силових відомств. Якщо певний час назад, 10 років тому, говорили про те, що є якийсь блок економічний, ліберальний – по-різному його називали, – а є силовики, то зараз вся влада вже, по-моєму, у силовиків, і ця влада закономірно поширюється на ті сфери, де раніше силовикам робити було нічого. Їм і зараз там робити нічого, але якщо вже вони владу отримали, то вони її туди поширюють».
ІСТОРІЯ РОСІЇ БАГАТА РЕАЛЬНИМИ ПОДВИГАМИ І ПОДІЯМИ. ТОМУ АБСОЛЮТНО НЕЗРОЗУМІЛО, НАВІЩО РОСІЙСЬКІЙ ВЛАДІ ПРОПАГУВАТИ ФАНТАСТИЧНИХ ГЕРОЇВ, ВИГАДАНІ й СПОТВОРЕНІ ПОДІЇ
Характерно, що Володимир Путін вже вкотре повторив не найліпший варіант рішень своїх попередників, які прославились, скажімо так, не науковими підходами до історії.
Наприклад, «Непривабливу роль в обіленні та прикрашанні російської історії зіграла Катерина II, яка зібрала безліч оригінальних документів і літописів для здійснення великої містифікації. Коли волею долі і завдяки своєму віроломства Катерина II стала імператрицею Росії, вона вирішила прикрасити історичний фон Росії, який би велично відтіняв її власне «величне правління». Своїм указом від 4 грудня 1783 Катерина II наказала створити «Комісію для складання нарисів про стародавню історію, переважно Росії», під наглядом графа А. Шувалова, якого незабаром замінив Герард Міллер. До кінця XVIII ст. Катерина II сконцентрувала у себе всі старовинні літературні та історичні першоджерела, які зберігалися до того в монастирях, церквах, навчальних закладах та у приватних осіб. Внаслідок роботи Комісії з’явився відредагований самою Катериною II «Летописный свод государства Российского» в п’яти томах. Однак після Катерини назавжди зникли оригінальні літописи, такі як твір легендарного Нестора «Повість временних літ», «Книга статечна царського родоводу», написана духівником Івана Грозного – Афанасієм та безліч інших. До нас дійшли тільки так звані літописні зводи, тобто переписані, виправлені і доповнені літописи з метою поєднання історії Київської Русі та Московії. Усі «літописні зводи» були виготовлені або знайдені «Катерининськими хлопцями». Так імператриця Катерина II назавжди «впорядкувала» російську державну історію, піднявши брехню під державний захист».
Приблизно таке ж завдання фальсифікації історичних відомостей з історії Росії, причому, за всіх часів, стоїть і перед комісією Володимира Мединського. Що ще не було підігнано під новітні версії, те буде підігнано. Бо не дарма ж у 2016 році Володимир Путін підпорядкував собі і всі архіви. Тепер жодна неправильна думка не просочиться крізь заслін. А хто буде не згоден з новими концепціями – того силовики з комісії настановлять на шлях істинний.
Схоже, кримським пропагандистам вже прийшли темники щодо цієї комісії, згідно з якими бібліотеки, ЗМІ, музеї та інші заклади культури помножили кількість заходів із прославляння хрещення Росії через Херсонес, і у всіх викладається неправдива, але зведена в абсолют, версія, що пропагується і самим Путіним. Ще б пак – адже вона хоча б частково пояснює анексію.
ОЛЕКСАНДР НЕВСЬКИЙ, МАБУТЬ, найбільш МІФОЛОГІЗОВАНа ПОСТАТь В РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІЇ, ЖОДНе ТРАКТУВАННЯ ЙОГО ЖИТТЯ НЕ Є ДОСТОВІРНим
До цього процесу залучено і кримські релігійні організації РПЦ колишнього Московського патріархату УПЦ. У нинішньому році в Росії широко святкується надумане «800-річчя з дня народження Олександра Невського», хоча найавторитетніші історики не можуть визначити навіть рік його народження. Але недавно із «благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила» до Сімферополя прибула хресна хода з ковчегом із мощами князя. При цьому використовується нова, відредагована на новий лад, під антизахідництво, версія життя Олександра Невського: «Відомо, що в XIII столітті Русь зазнала ударів з двох сторін – католицького Заходу і монголо-татар. Олександр Невський, який за все життя не програв жодної битви, виявив талант полководця і дипломата, уклавши мир з найсильнішим (але при цьому більш віротерпимим) ворогом – Золотою Ордою. Відбивши напад із Заходу, одночасно захистив православ’я від католицької експансії».
Однак за версією незалежних російських істориків, національним героєм раніше маловідомого князя Олександра зробив Сталін. На його замовлення було знято відомий фільм, де актор говорить слова, які князь ніколи не вимовляв: «Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине». Чи не правда, дуже схоже на «хто Росію скривдить, той …» та інші подібні сучасні висловлювання. Як виявилося, насправді ані «Невська битва», ані «Льодове побоїще» на Чудському озері не мали того масштабу, який їм приписали через 150 років. З обох сторін у сутичках брали участь не більше 300 воїнів, і вони закінчилися протягом одного дня практично мировими угодами, та не були ніяким захистом від експансії Заходу і католицизму. Олександр Невський, напевне, найбільш міфологізована постать в російській історії, жодне трактування його життя не є достовірним.
У ХХI СТОЛІТТІ, КОЛИ БУДЬ-ЯКА ФАНТАЗІЯ МОЖЕ БУТИ ДОСЛІДЖЕНА І СПРОСТОВАНА, А ІСТИНА МОЖЕ БУТИ ВСТАНОВЛЕНА, ДІЯТИ МЕТОДАМИ КАТЕРИНИ II, ПЕРЕТВОРЮВАТИ ІСТОРІЮ НА СЛУЖНИЦЮ ВЛАДИ, ЩОНАЙМЕНШЕ, НЕРОЗУМНО
Олександр не укладав миру із Золотою Ордою, а все дитинство і юнацтво був аманатом, заручником, прийомним сином хана Золотої Орди Батия, куди він був відданий своїм же батьком. Олександр брав активну участь у походах татар на руські князівства в ролі охоронця татарських чисельників, тобто збирачів данини, жорстоко карав своїх співвітчизників, якщо вони відмовлялися платити непосильну подать татарам. Він зрадив свого батька і брата, історики називають його «катом російського народу», також вважають, що Олександр зіграв вирішальну роль у встановленні більш ніж 300-річного татарського ярма. Ось такий «захисник, який не програв жодної битви» …
Насправді історія Росії багата реальними подвигами і подіями. Тому абсолютно незрозуміло, навіщо російській владі пропагувати фантастичних героїв, вигадані і спотворені події? У ХХI столітті, коли будь-яка фантазія може бути досліджена і спростована, а істина може бути встановлена, діяти методами Катерини II, перетворювати історію на служницю влади, щонайменше, нерозумно.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
