Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Днями в Криму побувала група, яку російська влада Криму назвала представниками Асоціації російсько-китайської дружби і керівниками комерційних компаній з Китаю. Парламентська газета Криму відразу ж зробила висновок: «Китайцям Крим подобається … Схід у своїх симпатіях та інтересах керується прагматичними речами, а в якості ліричного доповнення напевно пам’ятає, що «росіянин з китайцем – брати навіки».
Зокрема, кримчани презентували туристичні програми, розроблені з урахуванням вподобань туристів із КНР, а представники готелів і санаторіїв розповіли про свої об’єкти розміщення. Китайців цікавили сакські грязі, кримська виноробна продукція, морозиво, куряче м’ясо, ефірні та соняшникова олії, пише видання.
За заявою російського віце-прем’єра уряду і міністра економіки Криму Ірини Ківіко, Китай входить до трійки найбільших імпортерів кримської продукції. У 2020 році туди відправлено товарів більш ніж на 4 млн доларів, що становить 12% експорту регіону … Вже рік тривають поставки кримського морозива. В цілому за перше півріччя 2020-го експорт сільськогосподарської продукції з Криму до Китаю збільшився у 13,5 разів, стверджує Ківіко.
Обидві сторони, як видно, витримували маску пристойності і говорили високі слова, хоча 4 млн доларів експорту на рік – це не те, що для Китаю, але і для Криму мізерна цифра, однак в умовах санкцій російська влада півострова і з того рада.
Невеликі обсяги торгівлі і одночасне прохання секретаря Міністерства закордонних справ Китаю Чжао Ліцзянь до України не політизувати співпрацю деяких китайських компаній з Кримом говорять саме про політичне підґрунтя цього візиту. При цьому дивує нова порція «китайський хитрощів», коли затверджується одне, а робиться інше.
З одного боку, китайські керівники не можуть не знати, що Крим знаходиться під міжнародними санкціями, і при цьому торгувати з ними країні, члену ООН, як мінімум, непристойно. З іншого боку, заява Чжао Ліцзяня про те, що «позиція Китаю з питання Криму послідовна», не знімає певної напруги в українсько-китайських відносинах. Китай свого часу утримався від голосування по резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо територіальної цілісності України № 68/262, яка була ухвалена 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за» , 11 – «проти», а 58 країн утрималися. Сподіваємося, з часом Китай чіткіше визначить свою позицію.
НА СЛОВАХ КИТАЙ РОБИТЬ ВИГЛЯД, ЩО РОЗВИВАТИме ТОРГІВЛЮ З НИНІШНІМ ОКУПОВАНИм КРИМОМ
Це на ділі, а на словах Китай робить вигляд, що буде розвивати торгівлю з нинішнім окупованих Кримом. При цьому, як свідчить заступник міністра закордонних справ України Євген Єнін, він зустрівся з послом Китаю Фань Сяньжуном і обговорив з ним нещодавній візит китайських бізнесменів до Криму. Пан Фань Сяньжун запевнив у «незмінності підходів уряду КНР до тимчасової окупації АРК, зокрема, в підтримці територіальної цілісності і суверенітету України в межах її міжнародно-визнаних кордонів. Було відзначено, що коментарі окремих політиків і експертів про нібито зміну позиції уряду КНР щодо Криму в контексті ситуації навколо «Мотор Січ» не мають нічого спільного з реаліями». Тобто посол Китаю спростовує широко розтиражовану російськими ЗМІ заяву народного депутата України від фракції «Опозиційна платформа – За життя» Вадима Рабиновича про те, що візит до Криму – це «хід у відповідь Китаю з огляду на позицію України щодо “Мотор Січ”».
Китай довго зберігав нейтральну позицію щодо Криму, але раптом «передумав» і відрядив туди представників на чолі з членами Пекінської експортно-імпортної комісії. Водночас виходить, що Китай нічого не передумав, вважає Крим українським, проте при голосуванні в ООН утримався, а комерційну делегацію посилає через Москву? Де ж тут логіка?
І наскільки правильно китайський посол зрозумів слова Євгена Єніна, який «нагадав китайській стороні про те, що уряд України розглядає візити до Криму в обхід українського законодавства як «недружні», а також такі, що «грубо порушують чинне законодавство». І що «були наведені приклади, коли подібні візити мали вкрай небажані наслідки для відповідних іноземних компаній та їхніх представників»? Заступник голови українського МЗС також додав, що довів до відома китайської сторони, що Україна «поважала і буде поважати іноземні інвестиції, а також строго дотримуватися взятих на себе міжнародних зобов’язань у цій сфері». З іншого боку, обсяг торгівлі Китаю з Україною в десятки разів перевершує обсяг товарообігу з Кримом, і чи варто втрачати досить великого партнера заради «кримської дрібниці»?
Можливо, китайська сторона тут повинна зрозуміти психологію російської влади в умовах вчиненої нею незаконної анексії півострова та викликаної цим ізоляції Росії. Сьогодні для України російська влада Криму – це свого роду хунвейбіни, які ігнорують міжнародне право, свідомо скоюють злочини і керують, не озираючись ні на які закони. Сьогодні вони стверджують, що «брати навіки», але варто згадати сумні підсумки конфлікту 1969 на острові Даманський, в якому ні за що загинули сотні громадян Китаю та СРСР.
ДЛЯ КРИМУ ВЖЕ СТАЛО ПРАВИЛОМ, ЩО КОЖНА НОВА ВЛАДА ВІДРАЗУ Ж БЕРЕТЬСЯ «ОСВОЮВАТИ» КИТАЙ
Історія підлещування анексованого Криму перед Китаєм налічує майже 30 років і могла б навчити дечому китайських керівників. Варто тільки підняти десятки китайсько-кримських меморандумів, як відразу стане зрозуміло, що влада півострова їх підписує не заради реального співробітництва, а для розгортання пропагандою міфу про дружбу і рівноправне партнерстві Криму з Піднебесною.
Для Криму вже стало правилом, що кожна нова влада відразу ж береться «освоювати» Китай. Пам’ятається, Юрій Мєшков на початку 90-х років, відразу після обрання президентом Криму, подався до Китаю. Через певний час до Криму приїхали китайці і підписали меморандум. Однак ніякої найсучаснішої фабрики макаронів на півострові так і не з’явилося.
Але всіх перевершили масштаби обіцянок уряду Василя Джарти, за правління якого в 2010 і 2011 роках «відбувся справжній інвестиційний прорив Криму в Китай». Були підписані меморандуми про інвестування в проекти реконструкції міжнародного аеропорту «Сімферополь» і комплексу «Порт Ялта» по 300 млн доларів у кожен. Обговорювалися питання фінансування проекту з перенесення потужностей Євпаторійського морського торгового порту на Південну косу озера Донузлав. Планувалося будівництво парогазової електростанції в Щолкіно, тематичного парку пригод «Діноленд», п’ятизіркового готелю «Кемпінські» на Південному березі Криму.
Здавалося б, що в Криму не залишиться жодного шматочка землі, не забудованого китайцями. Але нічого з цих проектів реалізовано не було. Жодного.
Проект розвитку Західного Криму оцінювався в 20 млрд доларів. Передбачалося будівництво зернового елеватора замкнутого циклу, молочного комплексу на 1200 голів, промислових садів горіхоплідних культур на площі 700 га і кизилу на площі 300 га, підприємства з виробництва дитячого харчування. Передбачалася взаємодія в розвитку виноградарства і виноробства, включаючи поставки кримської продукції в Китай, були плани розвитку сільського господарства, створення спільної авіакомпанії. Здавалося, що в Криму не залишиться жодного шматочка землі, не забудованого китайцями. Але нічого з цих проектів реалізовано не було. Жодного!
Уже в перші роки окупації кримські чиновники стверджували, що «з Росією в Крим прийшли справжні китайські «масштаби». Тоді серед них називалася ідея будівництва глибоководного порту під Євпаторією. Його активно рекламував віце-прем’єр Криму Рустам Темиргалієв, якого пізніше звинуватили в крадіжці 300 кілограмів золота з українського «Ощадбанку» і витіснили з Криму.
Та так нічого і не побудували. Тепер домовляються вже нічого не будувати, просто приїхати позасмагати. Хоча попередні кримські уроки для китайців, або ж китайські уроки для кримчан, так не пішли на користь.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя пройшов не визнаний більшістю країн світу «референдум» щодо статусу півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський союз, ані США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними й засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии.
