Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
«Україні потрібен зерновий коридор не для гуманітарних цілей, а для здійснення терористичної діяльності», «лише 2,5% Україна відправила бідним країнам», «заяви України про голод – лише прикриття бажання заробити»…. Усі ці наративи жваво поширюються пропагандою впродовж останнього року. Вони ж є офіційним виправдання виходу Москви із «зернової угоди».
Центр стратегічних комунікацій спростовує фейки та маніпуляції Росії про «зернову ініціативу».
Що передувало російському демаршу
Днями минув рік з часу підписання тристоронніх угод між Туреччиною, ООН й Україною та Туреччиною, ООН і Росією про розблокування чорноморських портів України для відновлення морського експорту зерна. В обмін на відмову від блокади і терору Росії дозволили інспектувати торгові судна, які прямують із або в українські порти. Учасники домовились, що «зернова ініціатива» триватиме 120 днів з можливістю пролонгації.
До 2023 року робота «зернового коридору» була задовільною. Україна, хоч і не на повну потужність, але все ж таки відновила постачання своєї агропродукції на світові ринки, в тому числі в країни Африки та інші нужденні регіони. До січня вдавалося вивозити щомісяця від 3 до 4 млн тонн продукції.
Як результат – ціни на пшеницю у світі стабілізувалися, а загроза продовольчої кризи відступила. Незважаючи на традиційний шантаж Москви, робота коридору була все ж продовжена після того, як сплив початковий термін угоди. Однак через 4 місяці після пролонгації історія почала набувати інших обрисів. Росіяни вирішили остаточно зупинити роботу портів.
З початку нового року Мінагрополітики систематично повідомляло про антирекорди у добовій кількості виходів суден з українським збіжжям. Фактично йшлося про 2-3 кораблі в на добу при нормальній пропускній здатності у 6-7 кораблів за цей же проміжок часу. Причини затримок були штучними, про що йтиме мова згодом. У травні Москва неохоче погодилась ще раз продовжити ініціативу на два місяці (до 17 липня) та заявила, що обіцяного послаблення санкцій, накладених на російську сільгосппродукцію та мінеральні добрива, не відбулося, відтак ця угода – суцільний обман РФ.
Насправді, згідно з даними ООН, за перші 10 місяців 2022 року російський експорт добрив зріс на 70% (до $16,7 млрд) порівняно з тим же періодом 2021 року, а обсяги продажів за кордон впали лише на 10%.
В останні тижні формальної дії угоди Росія фактично паралізувала її роботу. В липні через «зерновий коридор» пройшло лише 260 тис. тонн продукції. Наразі українські порти заблоковані та обстрілюються російськими військовими.
Брехня про «лише 2,5% зерна, які дісталися до бідних країн»
Тези про «нещасних 2,5%» українського експорту для забезпечення потреб нужденних країн лунали з вуст навіть цілком проукраїнських фахівців на численних медіамайданчиках. Це одне з найбільш прикрих неправдивих тверджень, яке нівелює роль України у протидії продовольчій кризі в світі. Щоб спростувати його, наводимо факти.
За період роботи «зернового коридору» Україна вивезла близько 33 млн тонн агропродукції (офіційні дані Спільного координаційного центру Чорноморської зернової ініціативи). Ці обсяги охоплюють 11 позицій різних агрокультур. 70% збіжжя поїхало в багаті країни, але це переважно кукурудза, яка бідним країнам і не потрібна. До країн Африки, як до повномасштабної війни, так і за воєнний рік ми постачали здебільшого пшеницю і дуже незначний відсоток інших культур. Вказана структура експорту сформована не через українські забаганки, а тому що саме таким є попит цих країн.
Загалом пшениці в рамках зернової ініціативи поїхало близько 9 млн тонн. З них до нужденних країн (Кенія, Сомалі, Ефіопія, Судан, Бангладеш, Ємен) – 2,5 млн тонн, що становить 28% пшениці від загальної кількості відвантажень. У тому числі понад 700 тис. тонн пшениці поїхало в рамках гуманітарних програм Всесвітньої продовольчої програми ООН та Grain from Ukraine. Це 24 судна, які доставили тисячі тонн пшениці до Ефіопії, Ємену, Кенії в якості гуманітарних вантажів. Але навіть, якщо ми порахуємо відсоток поставок до незаможних країн від загального обсягу всієї експортованої агропродукції (33 млн тонн), то він все одно становить 12,3%, а не 2,5%.
За 6 місяців цього року Росія експортувала в Африку близько 10 млн тонн зерна, в основному в Єгипет та Алжир – далеко не найбідніші країни, а от в справді нужденні – 0%.
Україна – продовольчий гарант для Кенії та Ефіопії
Окремо зупинимося на країнах, які роками були споживачами української пшениці. Це Ефіопія та Кенія.
За останній рік Україна покрила 20% продовольчих потреб Ефіопії. Щоб прогодуватися країні щороку потрібно 1,5 млн тонн пшениці (дані USDA). Тобто за останній експортний сезон 2022/23 (1 липня 2022-го – 30 червня 2023-го) туди поїхало 303,4 тис. тонн нашого зерна. Це дещо менше, ніж за сезон 21/22, тоді ми відвантажили в Ефіопію 445 тис. тонн.
Постачання до Кенії вдалося навіть наростити в порівнянні з довоєнним сезоном. Туди було відправлено 385 тис. тонн, тоді як у сезоні 2021/22 відправлено на 30 тис. тонн менше. Таким чином ми забезпечили потреби Кенії, які щорічно становлять 2,2 млн тонн, на 18%.
Росія ж у ці країни не поставила жодної тонни зерна і при цьому речниця МЗС РФ Марія Захарова цілком серйозно заявляє африканським партнерам, що росіяни воюють в Україні за Африку і своїм життям відстоюють право африканців бути вільними. Лише от про яку саме свободу йдеться, вона не пояснила.
Доречно буде додати, що населення і Кенії, і Ефіопії за останні десятки років дуже зросло. За даними Світового банку, населення Ефіопії збільшилося майже удвічі – до 120 млн. Приріст населення Кенії за той же період становить 20 млн осіб. Україна, незважаючи на війну, покриває значні обсяги продовольчих потреб цих країн, які будуть лише зростати, враховуючи стрімке збільшення населення.
Міф про «зерновий коридор», як шлях для диверсантів
Колега Захарової, спікерка Ради Федерації Валентина Матвієнко любить розповідати, що морський коридор українцям був потрібен для здійснення диверсій. Але жодних конкретних фактів та доказів цих просторікувань росіяни не мають.
Так само жодна із російських топ-чиновниць у своїх заявах чомусь не згадувала, як штучно та безпідставно багато місяців РФ блокувала роботу «зернового коридору». Російські інспектори, користуючись наданим їм правом, навмисно затягували перевірки суден на Босфорі. Вони вимагали нерегламентовану документацію, знаходили необґрунтовані приводи для зупинки інспектування. Замість шести суден на добу кількість проходів наприкінці дії угоди впала до одного.
Росіяни вдавали, ніби шукали ту саму зброю, про яку вони пліткували (мовляв, перевозили насправді не зерно). У соцмережах ширилися відео, як вони ледь не на запчастини розбирали судна, чого офіційна процедура перевірки, звичайно, не передбачала. Очевидно, що все це росіяни робили не в пошуках неіснуючої зброї, а для того, щоб знизити пропускну здатність та, відповідно, ефективність «зернового коридору».
Замовчувана реальність
У березні-квітні у черзі на інспекцію Спільного координаційного центру могли стояти по 145 суден. Звісно, такі простої були дуже вигідні росіянам, адже шалені витрати за це лягали на плечі українських аграріїв, яким все одно доводилося платити власникам суден за оренду. Водночас Росія користувалася можливістю безперешкодного торговельного судноплавства з власних чорноморських портів.
Об’єм російських перевезень в Азово-Чорноморському басейні у 2022 році склав понад 250 млн тонн, що перевищило показники 2021 року. Це, зокрема, дало можливість Росії використовувати торговельні судна для прихованої доставки вантажів військового призначення (у чому Москва лицемірно звинувачувала Київ).
У підсумку через гібридну блокаду, за підрахунками експертів, світ не доотримав мільйони тонн української агропродукції. Недоотримала і Ефіопія, і Ємен, зокрема. В останньому, за оцінками ООН, від продовольчої кризи потерпають майже два десятки мільйонів осіб.
Чи побачить Африка обіцяне російське зерно?
Починаючи з осені минулого року Путін безперестанно повторював, що Росія може покрити потреби африканських країн, і що її зерна (йшлося і про вкрадене в Україні) вистачить на всіх. Однак, маючи великі врожаї в понад 100 млн тонн, Росія ні до війни, ні під час, так і не відправила за власний кошт жодного гуманітарного вантажу до Африки.
Натомість за підсумками останніх років, саме Україна утримувала лідерство у рамках Всесвітньої продовольчої програми ООН з постачання продовольства для гуманітарних операцій. Загалом у 2021 році Україна доставила продовольства найбільше з програм ООН – 20% від загального обсягу. Але у росіян свій погляд на цю історію. Вони вважають, що ООН зацікавлена в роботі «зернового коридору» лише тому, що всі потужні активи аграрної галузі України зосереджені в руках американців. Це ще один з улюблених меседжів пропаганди. При цьому жодної назви агрохолдингу вони не вказують, знаючи, що засновниками наших найпотужніших агрокорпорацій, таких як Кернел чи МХП, є українці.
Остання зустріч Путіна із лідерами та представниками африканських країн на Саміті Росія-Африка 27-28 липня завершилася обіцянкою безкоштовних від 25 до 50 тис. тонн зерна шістьом країнам: Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, Еритреї та Центральноафриканській Республіці. Оголошений обсяг не покриває навіть 5% потреб цих країн. Чи будуть навіть ці обіцянки виконані, чи жест небаченої щедрості залишиться просто піар-ходом російського президента, побачимо з часом.
У будь-якому випадку Росія намагається перетворити Африканський Союз на маріонетку, за яку можна смикати й вимагати потрібних голосів в Генасамблеї ООН, провокувати африканців шантажувати Європу, щоб та безоплатно надавала їм харчові продукти, та й в цілому спонукати їх благати про допомогу. За це, можливо, Росія колись виділить їм безкоштовних декілька десятків тисяч тонн зерна.
Українська агропродукція впливає на світові ціни
А допоки Путін вдає з себе благодійника, ціни на пшеницю у світі почали зростати, що прямо пов’язано з офіційним виходом РФ із зернової угоди 17 липня. Наразі вартість вже зросла на 5% (17/07-28/07 Чиказька біржа), і експерти прогнозують її подальше збільшення.
Без роботи Коридору, за словами фахівців, світ має всі шанси отримати підвищення цін на соняшникову олію на 20-25%. Все це свідчення того, що Україна відіграє справді вагому роль у формуванні ціни на агропродукцію на міжнародному ринку, відтак вона має важіль впливу на продовольчу безпеку.
Це звісно розуміє і Росія, тому й використовує їжу та брехню як зброю у своїх голодних іграх зі світом.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
